Рішення

від 11.04.2011 по справі 13/027-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/027-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2011 р.                                                                  Справа № 13/027-11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Т", м. Київ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Салекс», с. Фурси, Білоцерківський р-н

про стягнення 23800,24 грн.

              Суддя  С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача Григоренко І.В. - довіреність;

від відповідача  не з'явився.;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Т" (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салекс»(далі –відповідач) про стягнення 23800,24 грн., з яких 8000 грн. –основний  борг, 4088 грн. збитків від інфляції, 966,24 грн. пені, 746 грн. 3% річних, 5000 грн. моральної шкоди та 5000 грн. витрат на юридичну допомогу.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не оплатив поставлений йому товар.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою суду документів не подав. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалами суду від 21.02.2011 р. та 28.03.2011 р. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

В силу п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно усної домовленості сторін згідно рахунку-фактури № ГТ - 0000487 від 31 липня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС-Т»взяло на себе обов'язок виконати на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЕКС»роботи з виготовлення гофрокартону 1250x1950 П-31 «ВС»у кількості 4 450 штук на суму 32 670 гривень 79 копійок. Відповідно до видаткової накладної № ГТ - 0000535 від 31 липня 2007 року та дорученням відповідача серії ЯНЧ № 869532 виданого на ім'я Міленіної Наталії Валентинівни, відповідач отримав виготовлену продукцію, та зобов'язався її оплатити.

Крім того, відповідно до рахунку-фактури № ГТ - 0000603 від 12 вересня 2007 року ТОВ «ГЕРМЕС-Т»зобов'язався виконати на замовлення ТОВ «САЛЕКС»роботи з виготовлення Гофроящиків «Полтавчанка»Т-22 «С»синя у кількості 8 852 штук на суму 8285 гривень 47 копійок. Згідно із видатковою накладною № ГТ - 0000667 від 14 вересня 2007 року та дорученням відповідача серії ЯОК № 655605 виданого на ім'я Міленіної Н.В. відповідач отримав виготовлену продукцію на суму 5 597 гривень 28 копійок.

Відповідач в свою чергу розрахувався за виготовлену продукцію частково, у зв'язку з чим на день подання позову нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 8000 грн.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензію позивача від 22.12.2008 р., яка була відправлена відповідачу згідно фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист від 25.08.2009 р. про сплату заборгованості відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином на день розгляду справи основний борг, який підлягає стягненню з відповідача становить 8000 грн.

Крім того, згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи розмір інфляційних збитків за період з вересня 2007 р. по вересень 2010 р. складає 4088 грн., а 3% річних з 14.09.2007 р. по 28.10.2010 р. складає 746 грн. Зазначений розрахунок частково не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки період за який позивачем нараховано зазначені суми не відповідає вимогам закону та обставинам справи, оскільки в порушення ст. 530 ЦК України позивачем нараховано збитки від інфляції з вересня 2007 р., а 3% річних з 14.09.2007 р., а не після закінчення 7-ми денного строку від дня пред'явлення вимоги (претензії) відповідачу, тобто з 03.10.2009 р., в зв'язку з тим, що поставка товару відбувалась без укладення договору. Згідно розрахунку зробленого судом розмір збитків від інфляції за час прострочення з 03.10.2009 р. по вересень 2010 р. складає 840 грн., а 3% річних з 03.10.2009 р. по 28.10.2010 р. складає 257,10 грн.

Як встановлено судом позивачем також заявлена вимога до відповідача про сплату пені в сумі 966,24 грн. на підставі ч. 2 ст. 343 ГК України.

Зазначена вимога не підлягає задоволенню з огляду на наведене.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається, що між позивачем та відповідачем вчинений письмовий правочин та досягнута згода щодо відповідальності останнього за невиконання грошового зобов'язання у вигляді пені, а будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, суд вважає, що вимоги про стягнення 198,93 грн. пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 5000 грн. моральної шкоди.

Зазначена вимога не підлягає задоволенню з огляду на наведене.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній  особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт заподіяння особі фізичного болю та страждань або душевних  страждань, або приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною (немайновою) шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив до її діяльності тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, позивачем не доведено наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн. Так, позивач при обґрунтуванні вимог для відшкодування моральної шкоди в позовній заяві, не наводить жодних обставин та доказів, які б підтверджували факт приниження честі, гідності а також ділової репутації його підприємства.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000 грн., є безпідставною, а відтак задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000 грн. юридичної допомоги за послуги адвоката, то зазначені витрати на відповідача не покладаються з огляду на таке.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно п. 10. Роз'яснення ВГСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.98 р. N 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не дотримано зазначених вище вимог оскільки інтереси позивача в суді представляв не адвокат, також позивачем не надано суду платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг у розмірі 5000 грн. адвокату,  у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні зазначеної вимоги в зв'язку з недоведеністю.

Крім того, суд також бере до уваги той факт, що позивачем взагалі не зазначено в позовній заяві на підставі яких конкретних норм законодавства він просить суд стягнути з відповідача 5000 грн. за юридичну допомогу та яка по суті правова природа цих витрат.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати за розгляд справи відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салекс»(Київська обл., м. Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Грушевського, 22 кв. 4; код 32638167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Т" (м. Київ, вул. Гродненська, 32, 3-й поверх, код 30973210) 8000 (вісім тисяч) грн. заборгованості, 840 (вісімсот сорок) грн. збитків від інфляції, 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 10 коп. 3% річних, а також судові витрати: 909 (дев'ятсот дев'ять) грн. 71 коп. державного мита та 90 (дев'яносто) грн. 21 коп. витрат за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

       Суддя                                                                                                    С.Ю. Наріжний

Дата виготовлення та підписання рішення 15.04.2011 р.

   Суддя                                                                                         Наріжний С.Ю.