Рішення

від 29.03.2011 по справі 5015/790/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.11                                                                                           Справа№ 5015/790/11

  Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:

Приватного підприємства «Полюсметсервіс»(м. Ходорів)

до відповідача:

Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно –паперовий комбінат»(м. Жидачів)

про :

стягнення 20 488 (двадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 00 коп. (з яких: 19 700,00 грн. –основний борг; 788,00 грн. –3 % річних)

Суддя :                    Цікало А.І.

При секретарі :     Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:

Кушнерик Р.М. –представник (довіреність № б/н від 22.10.2010 р.)

Відповідача:

Хуткий А. Я. –представник (довіреність № 675 юр від 14.03.2011 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про технічну фіксацію судового процесу.

  Суть спору:  14.02.2011 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 803 поступила позовна заява від Приватного підприємства «Полюсметсервіс»(м. Ходорів) до Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно –паперовий комбінат»(м. Жидачів) про стягнення 20 488 (двадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 00 коп. (з яких: 19 700,00 грн. –основний борг; 788,00 грн. –3 % річних).

Ухвалою суду від 15.02.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 01.03.2011 р. В судовому засіданні 01.03.2011 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 29.03.2011 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 15.02.2011 р. та про відкладення розгляду справи від 01.03.2011 р. виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 01.03.2011 р. представник позивача подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 8087766 станом на 12.01.2011 р.

В судовому засіданні 01.03.2011 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації в судового процесу.

29.03.2011 р. до суду за вх. № 7148/11 від представника позивача поступило клопотання в якому він просить стягнути з відповідача 22 600 (двадцять дві тисячі шістсот) грн. 10 коп. (з яких: 19 700,00 грн. –основний борг; 2 186,70 грн. –інфляційні; 713,40 грн. –3% річних). До зазначеного клопотання долучено копію витягу з ЄДРЮОФОП про включення відповідача до ЄДР.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 15.02.2011 р. та про відкладення розгляду справи від 01.03.2011 р. повністю не виконав, відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 19 700,00 грн., представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник відповідача позов в частині стягнення 19 700 (дев’ятнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. основного боргу визнав, просив суд розстрочити виконання рішення в цій частині на три місяці зі сплатою заборгованості рівними частинами.

Представник позивача проти клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення не заперечив.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

18.05.2009 р. Приватне підприємство «Полюсметсервіс»(позивач) відвантажило, а Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно –паперовий комбінат»(відповідач) на підставі довіреності на отримання цінностей серії ЯПР № 319390 виданої 18.05.2009 р. отримало продукцію, а саме Сито ГРВм-16 –2 шт. та Плита ГРВм-16 –2 шт. на загальну суму 19 700 (дев’ятнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № ПЛ-0000016 від 18.05.2009 р., податковою накладною порядковий номер 22 від 18.05.2009 р. та актом звіряння взаєморозрахунків станом на 01.01.2010 р. підписаного сторонами без застережень (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплату за отриманий товар не провів, тому заборгованість остатнього перед позивачем становить 19 700 (дев’ятнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп.

З метою досудового врегулювання спору, 23.11.2009 р. позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 11 від 18.11.2009 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) з вимогою про сплату боргу, яка отримана відповідачем 25.11.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи). Зазначена претензія залишена відповідачем без розгляду та відповіді.

За порушення відповідачем грошового зобов’язання, позивачем нараховано 788,00 грн.–3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Скориставшись наданим йому правом, позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 22 600 (двадцять дві тисячі шістсот) грн. 10 коп. (з яких: 19 700,00 грн. –основний борг; 2 186,70 грн. –інфляційні; 713,40 грн. –3% річних).

Розглянувши матеріали справи, клопотання представника позивача про збільшення позовних вимог, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позивачем не представлено документально та нормативно обґрунтований розрахунок штрафних санкцій та доказів сплати державного мита встановленому порядку та розмірі щодо збільшення позовних вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення 2 186,70 грн. –інфляційних та 713,40 грн. –3% річних слід залишити без розгляду.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 19 700 (дев’ятнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. визнав, просив суд розстрочити виконання рішення в цій частині.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і не господарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості не представив, відзиву на позов представив, позовні вимоги в частині стягнення 19 700 (дев’ятнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. основного боргу визнав, просив суд розстрочити виконання рішення в цій частині.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги в частині стягнення 19 700 (дев’ятнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. основного боргу визнав, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Полюсметсервіс»(м. Ходорів) до Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно –паперовий комбінат»(м. Жидачів) про стягнення 22 600 (двадцять дві тисячі шістсот) грн. 10 коп. (з яких: 19 700,00 грн. –основний борг; 2 186,70 грн. –інфляційні; 713,40 грн. –3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 19 700 (дев’ятнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. основного боргу.

Відповідно до ч.6 ст. 83 ГПК України суд вважає за можливе задоволити усне клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення на три місяців.

Позов в частині стягнення 2 186 (дві тисячі сто вісімдесят шість) грн. 70 коп. –інфляційних та 713 (сімсот тринадцять) грн. 40 коп. –3% річних слід залишити без розгляду, оскільки позивачем не представлено документально та нормативно обґрунтований розрахунок штрафних санкцій та доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі щодо збільшення позовних вимог.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 232 від 21.10.2010 р. позивачем сплачено в сумі 204 (двісті чотири) грн. 88 коп.

Згідно платіжного доручення № 233 від 21.10.2010 р. позивачем сплачено 236 (двісті тридцять шість) грн. 00  коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покладаються на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193ГК України,  ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

  ВИРІШИВ:

 1.          Позов Приватного підприємства «Полюсметсервіс»(м. Ходорів) до Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно –паперовий комбінат»(м. Жидачів) про стягнення 22 600 (двадцять дві тисячі шістсот) грн. 10 коп. (з яких: 19 700,00 грн. –основний борг; 2 186,70 грн. –інфляційні; 713,40 грн. –3% річних) –задоволити в частині стягнення 19 700 (дев’ятнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. основного боргу.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно –паперовий комбінат»(вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81701; код ЄДРПОУ 00278801) на користь Приватного підприємства «Полюсметсервіс» ( юридична адреса: вул. І. Вільде, 19, м. Ходорів, Жидачівський район, Львівська область,81750; поштова адреса: вул. Городоцька, 367, офіс 303, м. Львів, 79041; код ЄДРПОУ 36142293) –19 700 (дев’ятнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. боргу, 204 (двісті чотири) грн. 88 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстрочкою виконання рішення на три місяці:

-

квітень

2011 р.

-

6 713 (шість тисяч сімсот тринадцять) грн. 63 коп.

-

травень

2011 р.

-

6 713 (шість тисяч сімсот тринадцять) грн. 63 коп.

-

червень

2011 р.

-

6 713 (шість тисяч сімсот тринадцять) грн. 62 коп.

3.          Позов в частині стягнення 2 186 (дві тисячі сто вісімдесят шість) грн. 70 коп. –інфляційних та 713 (сімсот тринадцять) грн. 40 коп. –3% річних - залишити без розгляду.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

 Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                             Цікало А.І.