Рішення

від 06.04.2011 по справі 9/17-552-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/17-552-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2011 р.Справа  № 9/17-552-2011

За позовом: Дочірнього підприємства "Управління механізації та транспорту" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД";          

До відповідача:  Приватного підприємства "УДТ";      

про стягнення 59684,52грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Лук'янова А.О. (за довіреністю);  

Від відповідача: Зімірьова О.О. (за довіреністю);

       СУТЬ СПОРУ: 15.02.2011 р. за вх. №728/2011 Дочірнє підприємство "Управління механізації та транспорту" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення  з Приватного підприємства "УДТ" (далі –Відповідач) 59 684,52 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях з'являвся, надавав усні пояснення по суті спору, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Між Дочірнім підприємством "Управління механізації та транспорту" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД" та Приватним підприємством "УДТ" було укладено договір про поставку товару №01/10-Ш від 25 серпня 2010 року.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, Постачальник зобов'язався поставити (передавати у власність Покупцю) товар в кількості і по цінам обумовленим договором, а Покупець зобов'язаний був приймати товар і своєчасно оплачувати його на умовах договору.

Дочірнє підприємство "Управління механізації та транспорту" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД" в свою чергу виконало прийняті на себе зобов'язання належним чином відповідно до умов договору, а саме 27.08.2010 року перерахувало на поточний рахунок відповідача - 30 000 грн., а 07 вересня 2010 року - 22 200 грн.

Однак, Приватне підприємство "УДТ" в порушення норм чинного законодавства та п. п. 3.3 Договору не виконав своїх зобов'язань та на час подання позову не відвантажив товар.

Підпункт 6.1. Договору регламентує, що у разі прострочення у поставці товару проти узгоджених строків, відповідач (Постачальник) виплачує позивачу (Покупцю) штраф у розмірі 0,1 % вартості товару за кожен день прострочення.

08.12.2010 року позивач звертався до відповідача з претензією щодо повернення авансового платежу на рахунок Дочірнього підприємства "Управління механізації та транспорту" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД", але позивач не отримав жодної відповіді.

У зв'язку з істотним порушення умов Договору № 01/10-Ш від 25 серпня 2010 року і завданої шкоди Покупцю (позивачу), позивач направив відповідачу Додаткову угоду про розірвання Договору № 01/10 від 25.08.2010 року. Пункт 2. Додаткової угоди регламентує, що відповідач повинен повернути авансовий платіж у зв'язку з тим, що товар не був поставлений і зобов'язання по Договору не були виконані. Але Відповідач не повернув другий примірник Додаткової угоди і не підписав його.

Крім того, відповідно до положень діючого законодавства, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого розрахунку, наданого позивачем: сума нарахованої пені складає: 4 234,46 грн.; сума 3% річних нарахованих на весь час користування чужими  коштами складає: 689,90 грн.; збитки внаслідок інфляції: 1 363,36 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що       стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець  (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         Як вище встановлено господарським судом, 25.08.2010р. між сторонами у справі укладено договір поставки товари, згідно з яким, відповідач –Постачальник, зобов'язався поставити та передати у власність Покупцеві - позивачу товар, а позивач в свою чергу зобов'язався приймати та оплачувати вартість товару, в порядку та на умовах викладених в договорі.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо розрахунку з відповідачем за поставлений товар, сплативши лише суму коштів у розмірі 30 000 грн. та 22 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 233, 1459 від 27.08.2010р., та 07.09.2010р. відповідно.

          Однак, в порушення вимог чинного законодавства, відповідач не виконав умови договору, та не відвантажив товар.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Як встановлено положеннями ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України   у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні  санкції   за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з якими, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу, становить 689,90 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості за поставлений товар, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу, становить 1 363,36 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

           Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з якими, розмір пені, що нараховані відповідачу на період з 10.08.2010р. по 10.02.2011р., становить 4 234,46 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.          

           За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь–які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

         Оскільки в розрахунках загальної суми позову Дочірнім підприємством "Управління механізації та транспорту" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД" вчинено помилку в підрахунках суми, що стягується, а саме: 52 200 грн. + 4 234,46 грн. + 689,90 грн. + 1 363,36 грн. = 58 487,72 грн., не дивлячись на те, що позивач просить суд і зазначає в позовній заяві суму стягнення -  59 684,52 грн., тому суд задовольняє вимоги позивача, перерахувавши при цьому кінцевий результат вимог.

         Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

         Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

                                                                ВИРІШИВ:                                            

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Приватного підприємства "УДТ" (65122, м. Одеса, Київський район, вул. Академіка Корольова, буд. 81, корпус 4, кв. 1, код ЄДРПОУ 36155344, р/р 26007019002001 в ФАКБ „Імексбанк”, МФО 388584) на користь Дочірнього підприємства "Управління механізації та транспорту" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД" (65098, Одеська обл., м. Одеса, вул. Новикова, буд. 5, код ЄДРПОУ 04776080, р/р 2600501075898 в філії КБ „Фінанси та кредит” в м. Одесі, МФО 328823) основну заборгованість в сумі 52 200 грн., пеню в сумі 4 234,46 грн., 3% річних в сумі 689,90 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 363,36 грн., 584,90 витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                       Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 11 квітня 2011 року.