Постанова

від 28.03.2008 по справі 15/519-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/519-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2008 р.                                                           Справа № 15/519-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Крюк М.В., Снітко А.В.

1-го відповідача -  не з*явився

2-го відповідача    Северинцева О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх. № 573Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.08 р. по справі № 15/519-07

за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків

до 1) Червонозаводського ВДВС Харківського міського управління юстиції, м. Харків

   2) Головного управління державного казначейства України у Харківській області, м. Харків

про стягнення 1237,50 грн.

встановила:

У грудні 2007 р. позивач  звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про відшкодування збитків, що були понесені  ним через бездіяльність Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ на користь АК “Харківобленерго” в розмірі 1237,50 грн. за рахунок коштів державного бюджету в особі Головного Управління державного казначейства у Харківській області, а також стягнути з Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ на користь АК “Харківобленерго” держмито в сумі 102,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок коштів державного бюджету в особі Головного Управління державного казначейства у Харківській області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2008 р. по справі № 15/519-07 (суддя - Лаврова Л.С.) позов задоволено. Стягнуто з Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ   на користь АК “Харківобленерго”  за рахунок коштів державного бюджету в особі Головного Управління державного казначейства у Харківській області  збитки в розмірі 1237,50 грн., державне мито  в розмірі 102,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що саме через незаконну бездіяльність Червонозаводського відділу ДВС Харківського МУЮ, позивач не отримав грошові кошти, що були йому присуджені рішення суду, тобто встановлено факт виникнення шкоди, причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця та спричиненням їм шкоди, а також її розмір.

          Другий відповідач з рішенням господарського суду не погоджується,  вважає дане рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати  та прийняти нове рішення, в якому відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків, та судових витрат з Головного Державного казначейства України у Харківської області.

У апеляційної скарзі другий відповідач зазначив, що суд задовольняючи  позовні вимоги щодо відшкодування цих сум з Державного бюджету в особі Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, невірно застосував положення ст. 49 ГПК України, а саме: якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Головне управління Державного казначейства України у Харківській області не вчиняло ні яких неправомірних дій по відношенню до позивача, його прав та законних інтересів не порушувало. Межі повноважень органів Державного казначейства визначені у Постанові Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232  „Питання Державного казначейства"  та у нормах Бюджетного кодексу України. Контроль за діями органів державної виконавчої служби не входить до повноважень органів Державного казначейства. Другий відповідач вважає,  що збитки, державне мито та витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу з Державного бюджету в особі Головного управління Державного казначейства України у Харківській області стягнуто незаконно. Другий відповідач зазначив, що суд порушив норми матеріального права,   посилаючись  на ч. 2 ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження»де зазначено, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, та на ч. З ст. 11 Закону України «Державну виконавчу службу»у якій встановлено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. Другий відповідач стверджує, що на даний час такого закону та порядку відшкодування не існує. У Законі України «Про державний бюджет України на 2008 рік»не передбачено видатків на відшкодування збитків та шкоди завданої державним виконавцем. Другий відповідач зазначає, що Червонозаводський ВДВС ХМУЮ та Головне управління Державного казначейства України у Харківській області є різні юридичні особи. Кожна з цих юридичних осіб має реєстраційні рахунки на яких обліковуються кошти державного бюджету України (ст. 80 ЦК України) та  згідно ч. І ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Перший відповідач у судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання представника Червонозоводського ВДВС Харківського міського управління юстиції.

Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду обґрунтованим, законним,  відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що судом  було вірно застосовано положення ст. 49 ГПК України  та було стягнуто на користь АК «Харківобленерго»збитки, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ, а не з Головного Управління державного казначейства у Харківської області, оскільки в даному випадку Червонозаводський ВДВС Харківського МУЮ своїми діями завдав збитки АК «Харківобленерго»та є бюджетною установою, тому у відповідності до Положення про Державне казначейство України (затвердженого постановою КМУ від 21.12.2005 р. № 1232), казначейство провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджету і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.  Позивач посилається на  Пленум Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14, в якому зазначено, що при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями  (бездіяльністю) державного виконавця, суди виходять з положень ст. 11 ЗУ «Про державну виконавчу службу»№ 202/98-ВР, ст. 86 ЗУ «Про виконавче провадження»№ 606-ХІV.

Судова колегія вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, так як перший відповідач не надав доказів неможливості участі в судовому засіданні, не з'явлення  першого відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія перевіривши матеріали справи, вислухавши представника другого відповідача та позивача встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2002 р. по справі № 17/162-02 з Державного підприємства Науково-дослідний і проектний інститут “СОЮЗ” на користь АК “Харківобленерго” стягнуто 1068,50 грн. основного боргу, державне мито в розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

На виконання рішення 03.01.2003 р. виданий наказ,  який АК “Харківобленерго” був поданий для примусового виконання до Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ, який не виконаний.

 У 2007 р. АК «Харківобленерго»звернулось до суду зі скаргою  та заявою про уточнення скарги, в якій просив суд визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 11.11.2002 р. по справі № 17/162-02, визнати незаконною бездіяльність Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського МУЮ ГУЮ у Харківської області примусового виконання вищевказаного рішення, зобов'язати відділ відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу,  з посиланням  на те, що на депозитний рахунок ВДВС Червонозаводського району м. Харкова 07.05.2003 р. надійшли кошти в сумі 1237,50 грн., сплачені ДП Науково-дослідний і проектний інститут «Союз», але з вини виконавчої служби вони були направлені до державного бюджету, а не нараховані на рахунки позивача.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2007 р. в задоволенні скарги в частині визнання незаконною постанови та відновлення виконавчого провадження відмовлено за пропуском строку, встановленого ст. 121-2 ГПК України, в решті вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2007 р. ухвала від 12.07.2007 р. скасована та визнана незаконною бездіяльність Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ по примусовому виконанню рішення суду від 11.11.2002 р. по справі № 17/162-02.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що саме бездіяльність Червонозаводського відділу ДВС Харківського МУЮ з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2002 р. по справі № 17/162-02 була предметом розгляду Харківським апеляційним господарським судом, який постановою від 01.10.2007 р.  по справі № 17/162-02 визнав цю бездіяльність незаконною, та що саме через незаконну бездіяльність Червонозаводського відділу ДВС Харківського МУЮ, позивач до наступного часу не отримав грошових коштів, що були йому присуджені рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2007 р. по справі № 17/162-02.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт неправомірних дій, виникнення шкоди, причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця та спричиненням їм шкоди, а також її розмір.

Статтею 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснені ними своїх повноважень.

Ст. 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

        Відповідно  до ч. 2 ст. 86 Закону України від 21.04.99 р. № 606 “Про виконавче провадження”  збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України від 24.03.98 р. № 202 “Про державну виконавчу службу” встановлено, що  шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

У відповідності до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1232, казначейство України проводить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Саме державне казначейство веде облік/списання бюджетних грошових коштів.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення збитків у сумі 1237,50 грн. з першого відповідача за рахунок коштів державного бюджету.

Посилання другого відповідача на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме на безпідставне покладання судових витрат на Головне Управління Державного казначейства у Харківської області та відсутність закону про порядок  відшкодування збитків, неправомірне та спростовується матеріалами справи, оскільки  суд першої інстанції обґрунтовано стягнув витрати з  Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ, а питання  відшкодування збитків врегульовано нормами діючого законодавства та судовою практикою, у тому числі судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що Червонозаводським ВДВС Харківського МУЮ було порушено право позивача мирно володіти своїм майном, яке передбачено ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у якої зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

 В п. 41 Рішення Європейського суду з прав людини по справі № 59498/00 “Бурдов проти Росії” зазначено, що не виконавши рішення суду органи влади перешкодили заявникові одержати гроші, які він підставно очікував одержати.    

Отже, не виконавши рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2002 р. по справі № 17/162-02, Червонозаводський відділ ДВС Харківського МУЮ перешкодив позивачу одержати грошові кошти, що були присуджені на його користь рішенням суду.

         Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В зв'язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно задовольнив позовні вимоги.

          Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. 1173 ЦК України, ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

                                                    постановила :

Рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2008 по справі № 15/519-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписано 28.03.2008 р.