Рішення

від 14.04.2011 по справі 12/5007/8/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/5007/8/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" квітня 2011 р.                                                     Справа № 12/5007/8/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорської Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивачів 1) не з'явився

                         2) не з'явився

від відповідача Орєхов Р.В,- дов. б/н від 04.03.11р.

                              Горенецький Є.В. - директор   

Прокурор: Алексєєв С.М.- посв. № 99. 

розглянув справу за позовом Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі

1) Топорищенської  селищної ради(с.Топорище, Володарсько-Волинський район);

2) Державної екологічної інспекції  в Житомирській області (м.Житомир)

до Червоногранітнянського комунального підприємства (с. Червоногранітне Володарсько - Волинського району)

про стягнення 8958,60 грн.

Житомирським міжрайонним  природоохоронним прокурором в інтересах позивачів пред'явлено позов про стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок самовільного забору  поверхневих вод в розмірі  8958,60грн.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.    

Представники відповідача  проти позову заперечили з підстав, зазначених у письмовому відзиві (а.с. 24-28).

Крім того,  представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про  розстрочку виконання рішення суду на один рік, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Позивачі своїх представників  в судове засідання не направили,  про причини їх неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2008р. працівниками Державної екологічної інспекції в Житомирській області проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Червоногранітнянським комунальним підприємством,  за результатами якої складено акт від 09.10.2008р. (а.с.7).

Як зазначено в акті перевірки, під час перевірки зокрема  встановлено, що підприємство у період з  27.10.07р.  по 03.09.08р. році здійснювало забір  води з підземних  горизонтів на території Володарськ-Волинського району без дозволу на спеціальне водокористування. Дія попереднього дозволу на спецводокористування закінчилася 26.10.07р.

За період з  першого кварталу 2008 року третій квартал 2008року  підприємством надана довідка від 09.10.08р.  щодо кількості забраної води з підземних горизонтів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

З огляду на викладене, встановлено, що Червоногранітнянське  комунальне підприємство в порушення ст. ст. 15, 44, 49 Водного кодексу України здійснювало водогосподарську діяльність без спеціального дозволу на спецводокористування.

Кількість забраної з артсвердловини води встановлено на підставі довідки відповідача від 09.10.08р. (а.с.6) про використання води, згідно якої відповідачем за перший квартал 2008 року  забрано з артсвердловини 3000 м. куб., за другий квартал - 3100м. куб., за третій квартал - 2000 м.куб. (а.с. 6)

Відповідно до "Методики  розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок  порушень правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації" позивачем були зроблені розрахунки заподіяної відповідачем шкоди, внаслідок самовільного використання водних ресурсів, яка  в цілому склала  8958,60грн. ( а.с. 9).

24.11.08р. за № 4233/1 відповідачу  була направлена претензія № 149-48/5 з вимогою про відшкодування 8958,60грн. шкоди завданої внаслідок самовільного водокористування (а.с. 8).

Вказану вимогу  відповідач залишив без відповіді та  задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив  проти позову. Зазначив, що за спірний період часу  спеціальне  водокористування здійснювалось відповідачем не самовільно, а на підставі відповідних дозвільних документів, з відому та згоди  спеціально уповноваженого державного органу з питань нагляду за використанням  водних ресурсів. Крім того вказав, що  водні ресурси відповідачем використовувались на платній основі.

Пояснив, що відповідачеві було надано погодження на спеціальне  водокористування  Центром геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення ДГП "Укргеофізика" від 14.04.08р. за № 72п-21/01, на підставі якого і здійснювалось відповідачем спеціальне водокористування.

Крім того,  представник  відповідача  заперечив проти позову, з тих підстав, що перевірку  проведено неуповноваженим на те органом.

Так, вказав, що відповідно до  п. 4.2 Методики, на підставі якої позивачем  був здійснений розрахунок завданої шкоди, факти порушення вимог водного законодавства, що призвели до збитків, установлюються уповноваженими посадовими особами органів Держводгоспу України  при проведенні перевірок.

Зазначив, що прокурором не надано доказів  проведення перевірки щодо дотримання відповідачем водного законодавства саме органами Держводгоспу України, а акт перевірки  від 09.10.08р., складений посадовою особою Державної екологічної інспекції в Житомирській області  вважає неналежним доказом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Пунктом б) частини 1 статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить, зокрема, державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Враховуючи вищевикладене,  суд вважає, що Державна екологічна інспекція в Житомирській області, яка є спеціально уповноваженим органом з питань екології та природних ресурсів,  в силу своїх повноважень має право  здійснювати перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, тому доводи відповідача щодо неналежності  поданих прокурором  до суду доказів судом  не приймаються до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що на  підставі ст.ст.16, 19 Конституції України, ст.20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області в жовтні 2008 року  було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на Червоногранітянському комунальному підприємстві, в ході якої було виявлено   використання  водних ресурсів  на території Володарськ-Волинського району без дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно зі ст.38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Частинами 1 та 2 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно зі ст.49 вищевказаного Кодексу спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Таким чином, право на спеціальне водокористування виникає з моменту отримання такого дозволу.

Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13 березня 2002 року, встановлено, що дозволи на використання води водних об'єктів загальнодержавного значення, видаються територіальними органами Мінекоресурсів за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді.

Як вбачається з  матеріалів справи та не заперечується  відповідачем у період з з 27.10.07р. по 03.09.08р. у відповідача такого дозволу не було.  

Погодження на спеціальне водокористування, надане Центром геолого- геофізичних  робіт та виробничого забезпечення ДГП "Укргеофізика" від 14.04.08р. за № 72п-21/01 суд не розцінює  як  дозвіл на  спеціальне водокористування.

Факт використання 8100м. куб. відповідачем підземних вод без спеціального дозволу на використання водних об'єктів  саме в такому обсязі  в період з першого кварталу 2008 року по третій квартал 2008року підтверджується  також довідкою  відповідача (а.с.6).

Відповідно до ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 224 ГК України також визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (ч.1 ст.225 ГК України).

Згідно ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодовувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Стаття 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Так, на підставі акту перевірки  та керуючись "Методикою розрахунку  розмірів  відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок  порушень правил  охорони  водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації" позивачем були зроблені розрахунки заподіяної шкоди, внаслідок самовільного використання водних ресурсів Червоногранітнянським КП , яка   становить  8958,60грн. ( а.с. 9).

Відповідно до п. 35 статті 4 Закону України "Про державний бюджет  на 2011 рік", джерелами формування  спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням  законодавства про охорону  навколишнього  природного середовища  внаслідок господарської та іншої діяльності.

Частиною 2 ст. 69 Бюджетного кодексу  України визначено, що до надходжень   спеціального фонду місцевих бюджетів належить 70 відсотків грошових стягнень  за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок  господарської  та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50  відсотків, обласного бюджету - 20 відсотків.

Згідно поданих до суду пояснень  Житомирської   міжрайонної природоохоронної прокуратури  від 16.03.11р., зазначені кошти  зараховуються  на розподільчі  рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають  розподілу між  державним і  місцевими  бюджетами", код класифікації доходів бюджету 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону  навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символом звітності 331.

В подальшому  засобами програмного забезпечення   щоденно у регламентований  час кошти вищевказаних надходжень розподіляються Головним управлінням  Державного казначейства України у Житомирській області  за встановленими нормативами  між державним бюджетом  та відповідними  місцевими бюджетами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь держави до спеціального фонду Топорищенської селищної ради шкоди,  завданої внаслідок самовільного використання  водних ресурсів  в розмірі 8958,60грн. обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи, та підлягають  задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача в усному порядку заявив клопотання про розстрочення  виконання рішення суду терміном на півтора року в зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства. Пояснив, що підприємство не має можливості негайно розрахуватися, оскільки  підприємство є збитковим, на підтвердження чого над довідку про фінансовий стан підприємства  та фінансовий звіт за 1-й квартал 2011року. Вказав, що підприємство створено громадою Топорищенської сільської ради з метою забезпечення комунальними послугами мешканців селища Червоногранітне.

Пояснив, що діяльність відповідача не спрямована  на одержання ним прибутку від постачання  населенню комунальних послуг. Вищевикладені обставини, вважає такими, що ускладнюють виконання рішення суду.

Щодо заявленого відповідачем клопотання, то прокурор не заперечив проти розстрочки  виконання рішення суду терміном  на  один рік.

Відповідно до п.6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані документи, господарський суд вважає, що фінансовий стан відповідача дійсно не дозволяє йому провести негайні розрахунки з позивачем, а тому, задовольняє клопотання частково, а саме розстрочує виконання рішення  строком на один рік .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69,75, 82-85, п.6 ст. 83   ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Червоногранітнянського  комунального підприємства, 12135, Житомирська обл., Володарсько-Волинський р-н, селище Червоногранітне, вул. Леніна, буд.1

на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Житомирській області, 10014, м. Житомир, вул. Черняхівського, 12а, код 34973282

8958,60 - шкоди, завданої внаслідок самовільного використання водних об'єктів.

Зарахувати кошти в сумі 8958,60грн до спеціального фонду  бюджету Топорищенської селищної  ради Володарсько-Волинського району на р/р 33117331700129, МФО 811039, код призначення 24062100, код ЄДРПОУ 22062355, банк одержувача ГУДКУ у Житомирській області.

Розстрочити  Червоногранітнянському   комунальному  підприємству виконання рішення  щодо стягнення шкоди  в сумі 8958,60грн.  на один рік зі сплатою щомісячного платежу в розмірі 746,55грн., починаючи з травня 2011 року по квітень 2012 року.

3. Стягнути з Червоногранітнянського  комунального підприємства, 12135, Житомирська обл., Володарсько-Волинський р-н, селище Червоногранітне, вул. Леніна, буд.1

в дохід Державного бюджету України

102,00 державного мита.

4.Стягнути з Червоногранітнянського  комунального підприємства, 12135, Житомирська обл., Володарсько-Волинський р-н, селище Червоногранітне, вул. Леніна, буд.1

в дохід Державного бюджету України

236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

                                                            Повне рішення складено 19   квітня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3-позивача (рек. з повід.)

4- відповідачу

5,6- прок.