Постанова

від 14.04.2011 по справі 4-1564/11

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

       

Справа №  4-1564/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 квітня 2011 року Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого –                    судді Царевич О.  І. ,

при секретарі –                    Табала Я. В.,

за участю прокурора                    Алєксєєва В.В..,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на неправомірні дії та бездіяльність прокуратури м. Києва щодо самоусунення від перевірки повідомлення про сукупність злочинів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із скаргою на неправомірні дії та бездіяльність прокуратури м. Києва щодо самоусунення від перевірки повідомлення про сукупність злочинів. В обґрунтування скарги зазначають, що вони звернулись до Генерального прокурора України із повідомленням від 17.03.2011 про сукупність злочинів, вчинених  директором ТОВ «Ригель» ОСОБА_3 та старшим слідчим прокуратури міста Києва ОСОБА_4 щодо притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, завідомо невинних осіб, до кримінальної відповідальності шляхом подання неправдивого доносу та фальшування кримінальної справи № 50-4424.

Отримавши дане повідомлення про сукупність злочинів, Генеральна прокуратура України листами від 18.03.2011 за №19-р та від 24.03.2011 за № 19-р направила за належністю до прокуратури м. Києва для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Однак посадові особи прокуратури м. Києва, рішення у відповідності з вимогами ст. 97 КПК України не прийняли, а надіслали вказане повідомлення про злочин  до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ для долучення до матеріалів кримінальної справи та перевірки доводів під час судового розгляду кримінальної справи № 50-4424 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України.

Вважають, що таким чином прокуратура м. Києва незаконно самоусунулась від перевірки доводів їх повідомлення про злочин та від прийняття рішення у відповідності до вимог ст. 97 КПК України, а також незаконно направила їх повідомлення про сукупність злочинів до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ для долучення до матеріалів кримінальної справи та перевірки доводів під час судового розгляду кримінальної справи № 50-4424 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України.

Просять визнати бездіяльність прокуратури міста Києва щодо усунення від доводів їх повідомлення про злочин та від прийняття рішення у відповідності до вимог ст. 97 КПК України неправомірною, визнати дії прокуратури міста Києва щодо направлення їх повідомлення про сукупність злочинів до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ для долучення до матеріалів кримінальної справи та перевірки доводів під час судового розгляду кримінальної справи № 50-4424 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України – незаконними та зобов’язати прокуратуру м. Києва перевірити в порядку, встановленому КПК України їх повідомлення від 17.03.2011 про сукупність злочинів, вчинених  директором ТОВ «Ригель» ОСОБА_3 та старшим слідчим прокуратури міста Києва ОСОБА_5 щодо притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, завідомо невинних осіб, до кримінальної відповідальності шляхом подання неправдивого доносу та фальшування кримінальної справи № 50-4424.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 доводи скарги підтримала в повному обсязі, просила скаргу задовольнити, посилаючись на викладені у ній обставини.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_2 скаргу підтримала в повному обсязі та додатково суду зазначила, що внаслідок вчинення таких незаконних бездіяльності та дій посадовими особами прокуратури міста Києва,  виникла реальна загроза життю скаржників.

Пояснення по скарзі скаржники надали в письмовому вигляді, які долучені до матеріалів справи.

Прокурор в судовому засіданні доводи скарги не визнав, просив у задоволенні скарги відмовити, так як оскарження дій та бездіяльності прокурора не передбачено нормами чинного КПК України.

Суд, заслухавши пояснення скаржників, думку прокурора, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Нормами КПК України передбачено виключний порядок здійснення судового контролю за досудовим слідством стосовно постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення кримінальної справи та постанов про закриття кримінальної справи.

Окрім цього,  чинне кримінально - процесуальне законодавство містить вичерпний перелік контрольних функцій суду, до яких належать: застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту, продовження строків тримання під вартою, проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку, розкриття інформації, що містить банківську таємницю.

Зазначені норми мають імперативний характер та будь які виключення  в кожному конкретному випадку не допускаються.

Також,  слід зазначити, що дії  (бездіяльність) органів прокуратури під час розгляду ним заяв про злочин в порядку судового контролю оскарженню за нормами КПК України не підлягають. Одночасно чинним КПК України не передбачений розгляд вимог, які висувають скаржники стосовно зобов’язання органів прокуратури до вчинення дій, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя, оскільки, виходячи зі змісту норм чинного кримінально-процесуального законодавства України розгляд таких вимог покладе на суд замість здійснення судового контролю досудового слідства функцію судового розгляду всупереч порядку, визначеному КПК України.

Виходячи з положень ст. ст. 236 – 236-8 КПК України, предметом судового контролю, функція якого здійснюється за правилами кримінально-процесуального закону є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення кримінальної справи та постанова про закриття кримінальної справи, винесена органом дізнання, слідчим чи прокурором.  Власне наявність такої постанови зумовлює вибір способу захисту порушеного права, застосування передбаченої законом процедури судового розгляду та прийняття одного із рішень за наслідками такого розгляду.  

Разом з цим, суд вважає за необхідне роз’яснити скаржникам, що  відповідно до ч. 5 ст. 234 та ч. 3 ст. 236 КПК України визначено, що скарги на дії слідчого та прокурора розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті.

Також суд вважає за необхідне роз’яснити скаржникам, що доводи скарги можуть бути викладені в доводах при оскарженні ними рішення суду, в порядку визначеному законом, за результатами розгляду кримінальної справи по суті.

Таким чином, на підставі аналізу нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини в даній галузі, однак не оцінюючи їх, оскільки порушені у скарзі питання не відносяться до предмета судової перевірки, суд приходить до висновку про необхідність залишення скарги без задоволення.

Разом з цим, як вбачається зі змісту скарги, дана скарга містить повідомлення про злочин.

Відповідно до ч.2 ст. 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити у порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю.

У відповідності до положень ст.27 КПК України судом можуть бути порушені лише кримінальні справи про злочини, передбачені ст.ст.125, ч.1 ст.126, 356, ч.1ст.152 КК України.

Враховуючи викладене, скарга ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 в частині повідомлення про злочин повинна бути направлена до прокуратури міста Києва за належністю, у відповідності до ст. 97 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 27, 95, 97, 236 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

 Скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на неправомірні дії та бездіяльність прокуратури м. Києва щодо самоусунення від перевірки повідомлення про сукупність злочинів – залишити без задоволення.

Скаргу  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині повідомлення про злочин направити до прокуратури міста Києва за належністю.

Постанова в частині залишення скарги без задоволення може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту її проголошення.

Постанова в частині направлення скарги за належністю – оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                            О. І. Царевич