Рішення

від 04.04.2011 по справі 12/17-357-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/17-357-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2011 р.Справа  № 12/17-357-2011

За позовом Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”

до відповідача: Виробничо-комерційної фірми „Беріг” у вигляді товариства з    

обмеженою відповідальністю

про стягнення 1107947,02 грн.

   Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мальцева М.Ю. –довіреність від 14.02.2011р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк” (далі по тексту –ПАТ "Укрсоцбанк"), звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Виробничо-комерційної фірми „Беріг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - ВКФ "БЕРІГ" у вигляді ТОВ) заборгованість в сумі 1107947,02 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.02.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та присвоєно їй № 12/17-357-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2011р.  строк розгляду справи було продовжено до 16.04.2011р.

Представник позивача в судових засіданнях на позовних вимогах наполягав, просив їх задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.02.2011р. наданими суду позивачем, але в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В процесі розгляду справи представником позивача були надані додаткові матеріали, які оглянути судом та залучені до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

27.11.2007 року між ВКФ "БЕРІГ" у вигляді ТОВ та "Wellington Cotton Enterprises LLP" (надалі –Продавець) укладений контракт 7-PR-07, з урахуванням додаткових угод до нього (надалі - Контракт), відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує волокно бавовни нечесане в кількості 1000 тон. Виробництво, сорт, тип та вартість кожної партії вказується в інвойсах, які є невід'ємною частиною Контракту.

25.03.2008р. між ВКФ "БЕРІГ" у вигляді ТОВ та Продавцем було укладено додаткову угоду № 1.

10.11.2008р. між ВКФ "БЕРІГ" у вигляді ТОВ та Продавцем було укладено додаткову угоду № 2.

27.11.2008р. між ВКФ "БЕРІГ" у вигляді ТОВ та Продавцем було укладено додаткову угоду № 3.

15.01.2009р. між ВКФ "БЕРІГ" у вигляді ТОВ та Продавцем було укладено додаткову угоду № 4.

15.01.2009 року між ВКФ "БЕРІГ" у вигляді ТОВ та Продавцем укладено інвойс № 3 (надалі - Інвойс), відповідно до якого Продавець продав, а ВКФ "БЕРІГ" у вигляді ТОВ купив волокно бавовни на загальну суму 388 848 доларів США з умовою оплати протягом 90 (дев'яносто) днів з моменту митного оформлення товару.

Відповідно до акту приймання-передачі від 28.01.2009р. ВКФ "БЕРІГ" у вигляді ТОВ прийняло від Продавця волокно бавовни 1 сорт 4, 5 тип, клас хороший, походження республіка Таджикистан, в кількості 243,03 тонн, за ціною 1600 доларів США за тонну нетто. Загальна сума поставленого товару складає 388848 доларів США.

Таким чином кінцевим терміном оплати є 28.04.2009р.

10.10.2006р. між ПАТ "Укрсоцбанк" та АТ "Траста Комерцбанка" було укладено Міжфакторну угоду.

Відповідно до листа повідомлення (Додаток №8) та умов Інвойсу сума заборгованості повністю відступлена ПАТ «Укрсоцбанк», який єдиний має право на отримання платежів у рахунок погашення заборгованості за Інвойсом.

01.09.2009р. між сторонами по справі було укладено угоду №06-09/91/1 про співробітництво та організацію взаємовідносин, відповідно до п. 2. якого ВКФ "БЕРІГ" у вигляді ТОВ зобов'язалося виконати в повному обсязі вимоги, що відступлені позивачу згідно Міжфакторною операцією.

Як зазначає позивач, відповідачем свої зобов'язання виконувались неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 17.12.2010 року складає 139128,15 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.12.2010 року складає 1107947,02 грн.

06.05.2009р. та 11.05.2009р. Відповідачу були надіслані листи-претензії із повідомленням про наявність заборгованості та з вимогою сплатити таку заборгованість, проте претензії залишені без задоволення з невідомих причин.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач, для захисту своїх порушених прав звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Одеської області.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні  права вільно на власний розсуд.

          Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

          Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк", щодо стягнення з ВКФ "БЕРІГ" у вигляді ТОВ заборгованості в сумі 1107947,02 грн., підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути  з  Виробничо-комерційної фірми  "Беріг" у вигляді товариства з

обмеженою відповідальністю (65009, м. Одеса, Гагарінське плато, 5, корпус 3, ЄДРПОУ 25425083) на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" (65014, м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 6, ЄДРПОУ 09328015,) 1107947,02 грн. –заборгованості; 11079 грн. –державного мита; 236 грн. – витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 11.04.2011 р.

Суддя                                                                                       Цісельський О.В.