Рішення

від 12.04.2011 по справі 5020-309/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-309/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

12 квітня 2011 року справа № 5020-309/2011

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Суеста”,

ідентифікаційний код 34364680

(99040, м. Севастополь, вул. Маршала Геловані, 19)

до                    Приватного підприємства „Кримсевбуд”,

                    ідентифікаційний код 36932337

(99003, м. Севастополь, вул. Гідрографічна, 22)

про стягнення 5 065,40 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ТОВ „Суеста”) –Півненко Н.В., представник, довіреність б/н від 04.01.2011;

відповідач (ПП „Кримсевбуд”) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

02.03.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Суеста” (далі –позивач) звернулося до господарського суду м. Севастополя із позовом до Приватного підприємства „Кримсевбуд” (далі –відповідач) про стягнення 5 115,58 грн, з яких 4 958,25 грн –сума заборгованості за договором купівлі-продажу № 412 від 12.04.2010, з урахуванням індексу інфляції; 43,91 грн –проценти за користування чужими грошовими коштами, 113,42 грн –пеня за прострочення грошового зобов'язання, також позивач просив відшкодувати йому судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 412 від 12.04.2010 в частині розрахунків за куплений товар.

Ухвалою від 09.03.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-309/2011, розгляд справи призначено на 22.03.2011.

У зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконанням ним вимог суду, ухвалою від 22.03.2011 розгляд справи був відкладений на 12.04.2011.

Представник позивача у засіданні суду 12.04.2011 на підставі частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України надала заяву про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, та просить стягнути з Приватного підприємства „Кримсевбуд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Суеста” 5 065,40 грн, з яких: 5 003,53 грн –сума заборгованості за договором купівлі-продажу № 412 від 12.04.2010 з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 61,87 грн –проценти за користування чужими грошовими коштами, та відшкодувати судові витрати /арк. с. 60-61/.

Оскільки частина четверта статті 22 Господарського процесуального кодексу України надає позивачу право до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, враховуючи те, що таку заяву зроблено позивачем до прийняття рішення у справі, суд прийняв дану заяву до розгляду.

Відповідач у засідання суду 12.04.2011 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини нез'явлення суду не сповістив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином /арк. с. 56-59/ за адресою, яка вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 25-26/ та позовній заяві.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на надання відзиву на позов.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами –в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

12.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Суеста” (Продавець) та Приватним підприємством „Кримсевбуд” (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 412 /арк. с. 27-29/ (далі –Договір), за яким Продавець зобов'язався передати покупцю Товар, відповідно до специфікації на кожну партію товару, а Покупець –прийняти товар та сплатити продавцю вартість товару в розмірі і порядку, передбачених договором (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору, його загальна вартість, ціна, асортимент, кількість, одиниці виміру Товару зазначаються у специфікаціях.

Товар вважається прийнятим за кількістю та якістю з моменту підписання Покупцем витратної накладної (пункт 2.3 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна Товару встановлюється в гривні та вказується у специфікаціях на кожну партію Товару, які є невід'ємними частинами Договору.

Оплата за Товар, відповідно до умов пункту 3.2 Договору, здійснюється Покупцем в порядку 100% передоплати за кожну партію Товару в формі безготівкового розрахунку шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (пункт 3.3. Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору, він набирає законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010, але у будь-якому разі –до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної оплати Товару, станом на 31.12.2010 –останній день дії договору, у відповідач виникла заборгованість на загальну суму 4 923,76 грн за Товар, поставлений відповідно до договору № 412 від 12.04.2010 на підставі витратних накладних:

№ 00005129 від 08.11.2010 –на суму 1 210,50 грн /арк. с. 31/,

№ 00005137 від 08.11.2010 –на суму 1 225,50 грн /арк. с. 32/,

№ 00005143 від 08.11.2010 –на суму 1 284,00 грн /арк. с. 33/,

№ 00005163 від 09.11.2010 –на суму 1 203,76 грн /арк. с. 34/.

Зважаючи на той факт, що після останнього перерахування відповідачем грошових коштів за Товар за Договором № 412 від 12.04.2010, яке відбулось 05.11.2010, на рахунку позивача утворився залишок у розмірі 67,49 грн, а за накладними від 08.11.2010 та 09.11.2010 відповідач отримав Товар на загальну суму 4 923,76 грн, заборгованість відповідача за Договором складає 4 856,27 грн (4 923,76 –67,49).

Вважаючи невиконаними відповідачем умови Договору в частині повної оплати за поставлений за договором купівлі-продажу товар, внаслідок чого за ним станом на 31.12.2010 виникла заборгованість у сумі 4 856,27 грн, позивач 05.01.2011 надіслав на адресу відповідача Претензію з вимогою погасити заборгованість у розмірі 4 856,27 грн в строк до 20.01.2011 /арк. с. 43/, проте ані відповіді на претензію, ані сплати заборгованості за Договором позивач не отримав, що і стало причиною його звернення до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними відносинами, що виникли з договору купівлі-продажу, тому підпадають під правове регулювання нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 12.04.2010 між сторонами був укладений договір № 412     /арк. с. 27-29/, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами Договору № 412 від 12.04.2010 (пункт 3.2 Договору), Покупець (відповідач у справі) був зобов'язаний провести оплату Товару в порядку 100% передоплати за кожну партію Товару.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не в повному обсязі, про що свідчать акти звірення взаємних розрахунків /арк. с. 41, 42/, внаслідок чого несплаченими залишились 4 856,27 грн.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь основний борг в сумі 4 856,27 грн, який з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за розрахунком позивача становить 5 003,53 грн, а також 3% річних в сумі 61,87 грн /арк. с. 60-61/.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок основного боргу з урахуванням індексу інфляції, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції за листопад 2010 року –лютий 2011 року в сумі 5 003,53 грн є обґрунтованими і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд знайшов в ньому арифметичну помилку у зв'язку з чим здійснив свій власний розрахунок та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 61,47 грн за період з 10.11.2010 по 12.04.2011 (154 дні). В решті (61,87-61,47=0,40) позовні вимоги щодо стягнення 3% річних є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 5 065,00 грн, а саме: основний борг з урахуванням індексу інфляції –5 003,53 грн; 3% річних –61,47 грн. В частині стягнення пені в сумі 0,40 грн – в позові слід відмовити.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача суд, за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього сплачене позивачем державне мито в розмірі 102,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 46, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Кримсевбуд” (адреса: 99003, м. Севастополь, вул. Гідрографічна, 22; ідентифікаційний код 36932337; п/р № 26000060724842 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935; або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Суеста” (адреса: 99040, м. Севастополь, вул. Маршала Геловані, 19; ідентифікаційний код 34364680; п/р № 26002010684801 в ПАТ „Альфа-Банк”, м. Севастополь, МФО 300346)    5 065,00 грн (п'ять тисяч шістдесят п'ять грн 00 коп.), з яких: 5 003,53 грн (п'ять тисяч три грн 53 коп.) –основний борг з урахуванням індексу інфляції; 61,47 грн (шістдесят одна грн 47 коп.) –три проценти річних, а також державне мито в розмірі 102,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 233,67 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині стягнення 3 процентів річних в сумі 0,40 грн –в позові відмовити.

Суддя                                                                 підпис                                         В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

18.04.2011.