Постанова

від 18.04.2011 по справі 2а/0270/1244/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

       ПОСТАНОВА

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

18 квітня 2011 р.           Справа № 2а/0270/1244/11

                              м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності   

до: селянсько-фермерського господарства "Нове Хоньковецьке"  

про: стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - виконавча дирекція Фонду) до селянсько-фермерського господарства "Нове Хоньковецьке" (далі - СФГ "Нове Хоньковецьке") про стягнення заборгованості в сумі 1156,0 гривень.

Позов мотивовано тим, що згідно звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік, поданого відповідачем до виконавчої дирекції Фонду, підприємство самостійно визначило прострочену заборгованість у сумі 1156,0 гривень.

Оскільки, відповідачем в добровільному порядку суму заборгованості не погашено, виконавча дирекція Фонду звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із зазначеними позовними вимогами.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, попередньо надавши до суду заяву (вх. №10231 від 18.04.2011 року) про розгляд справи без його участі, окремо вказавши, що позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання жодного разу не з’явився, повноважного представника не направив, про час, дату та місце судових засідань неодноразово повідомлявся  завчасно та належним чином. Відповідно до вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Судом прийнято всі міри для належного повідомлення відповідача про час, день і місце розгляду справи. Таким чином, враховуючи дані обставини, судом прийнято рішення продовжити розгляд справи у відсутність відповідача, і вирішити справу на підставі наявних доказів.

Частиною 4 ст. 122 КАС України, передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі сторони, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що від позивача надійшла заява про розгляд справи без його представника, а відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином неодноразово повідомлявся про місце і час розгляду справи, та відсутності потреби заслуховувати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Враховуючи те, що від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, а прокурор і відповідач не з'явились до суду без поважних причин, хоча неодноразово, завчасно та належним чином повідомлялись про час і місце розгляду судової справи, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням регулюються Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон).

Згідно з довідкою Вінницького обласного управління статистики №522 від 18.02.2003 року СФГ "Нове Хоньковецьке" є юридичною особою, код ЄДРПОУ –31726702, місцезнаходження: 24020, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Хоньківці (а.с.7).

Судом встановлено, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Частиною 2 ст. 3 Закону встановлено, що завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального  забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності   (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом,  хворим  членом  сім'ї), вагітності та пологів, смерті  громадянина або члена його сім'ї.

Відповідно до ст. 1 Закону, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами.

Статтею 9 Закону передбачено, що керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням здійснює Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

У силу ст. 19 Закону джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є: страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених Законом; суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб до Закону та інших актів законодавства.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності  (включаючи  догляд  за хворою  дитиною), вагітності та пологах.

Платниками таких страхових внесків є страхувальники та застраховані особи.

Відповідно до ст. 23 Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов’язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць – у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Статтею 8 Закону передбачено, що спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

Згідно з п.1 Порядку подання та обліку звітів по коштах загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 04.03.2004 року №21 (чинної на момент виникнення спірних відносин), всі страхувальники повинні щоквартально, наростаючим підсумком з початку року, надавати робочим органам Фонду звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані із загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за формою Ф4-ФСС з ТВП.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано до виконавчої дирекції Фонду звіт встановленої форми за 2010 рік, однак визначена у ньому сума страхових внесків сплачена відповідачем не була.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 27 Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 1 ст. 30 Закону визначено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.  

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись з позовом до суду, діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.   

Судом встановлено, що сума позовних вимог визначений на підставі звіту СФГ "Нове Хоньковецьке" про нарахування внесків, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік (а.с. 6), розрахований відповідачем самостійно, за підписом керівника, головного бухгалтера і голови комісії СФГ "Нове Хоньковецьке" та скріплений печаткою відповідача, що сприймається судом як фактичне визнання заборгованості СФГ "Нове Хоньковецьке" у сумі 1156,0 гривень.

Відповідачем не надано до суду підтвердження сплати до виконавчої дирекції Фонду простроченої заборгованості у сумі 1156,0 гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, заявлена в позові сума підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.  

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають повному задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.   

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з селянсько-фермерського господарства "Нове Хоньковецьке" на користь виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прострочену заборгованість у сумі 1156,0 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят шість гривень 00 копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                          Загороднюк Андрій Григорович