Постанова

від 15.08.2006 по справі 8/50

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/50

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.08.2006                                                                                           № 8/50

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                          Бившевої  Л.І.

                                        Малетича  М.М.

 при секретарі:                              Дзюбі О.В.

 За участю представників:

 за участю представників:

від позивача – Литвиненко Я. В.,

від відповідача-1  – Петренко І. В., Амірова Ю. В.,

від відповідача-2 – не з'явились,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Управління по реконструкції та будівництву м. Києва"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2006

 у справі № 8/50 (Катрич В.С.)

 за позовом                               Приватна фірма "Анжіо"

 до                                                   ТОВ "Управління по реконструкції та будівництву м. Києва"

                                                  ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Біолог"

 про                                                  стягнення 136908,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2006р. у справі № 8/50 позов задоволено частково.

Відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права; відповідач-1 є лише подавцем товару, а отже він не встановлював гарантійний строк на проданий товар; укладений між позивачем та відповідачем-1 договір № 5 від 15.08.2001р. не містить жодних гарантійних зобов'язань відповідача-1; недоліки придбаного позивачем товару були встановлені останнім через 4 роки після покупки, а отже в силу ст. 680 ЦК України позовні вимоги не підлягають задоволенню; вина відповідача-1 у продажу неякісного товару відсутня, що виключає можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності ( ст. 614 ЦК України).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив змінити рішення господарського суду першої інстанції, зобов'язавши відповідача-1, крім суми боргу, перерахувати позивачеві також 2 750 грн. 00 коп. витрат за проведення експертизи. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на момент укладення договору про поставку покрівельного матеріалу відповідач-1 був дилером відповідача-2; відповідачі проводили широку рекламну компанію свого товару; якість покрівельного матеріалу підтверджувалась також сертифікатом відповідності, висновком про можливість використання полімерних листів “Біолайн” в якості покрівельного матеріалу не менше 50 років, гігієнічним висновком державної санітарно-гігієнічної експертизи на вітчизняну продукцію, висновком експертизи продукції з пожежної безпеки тощо; відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України “Про захист прав споживачів” гарантійні зобов'язання в будь-якому випадку включають в себе зобов'язання виробника (виконавця) або продавця, передбачені рекламою; вимога позивача щодо недоліків поставленого матеріалу була висунута в межах гарантійного строку на цей товар та в межах строку, визначеного ч. 8 ст. 269 ГК України; на підставі ч. 3 ст. 679 ЦК України відповідач-1 повинен відшкодувати витрати позивача на проведення ремонту покрівлі; докази оплати експертизи  наявні в матеріалах справи, а отже позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 2 750 грн. 00 коп. також підлягають задоволенню.

Відповідач-2 відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 15.08.2001р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління по реконструкції та будівництву м. Києва» (продавець) та Приватною фірмою «Анжіо» (покупець) укладено договір № 5, відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 2.1. якого продавець поставляє покупцю  покрівельний матеріал «Біолайн»; покупець приймає поставлений товар та сплачує його вартість на умовах і в порядку, передбаченому даним договором; ціна товару завчасно обумовлюється сторонами і зазначається в рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною даного договору.

18.01.2006р. Приватна фірма «Анжіо» звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління по реконструкції та будівництву м. Києва» про стягнення 134 158 грн. 79 коп. збитків за демонтажні роботи і роботи по влаштуванню нової покрівлі та 2 750 грн. 00 коп. за проведення досліджень спеціалістами Бюро судових експертиз. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що для покрівлі даху в 2001 році позивачем було використано покрівельний матеріал «Біолайн» виробництва ТзОВ ВКФ «Біолог»; вказаний покрівельний матеріал було придбано у відповідача-1, як у офіційного дилера заводу-виробника відповідача-2; рекламна продукція, що супроводжувала придбаний позивачем матеріал, містила інформацію про 5-річну гарантію на водонепроникнення матеріалу; однак внаслідок низької якості придбаного матеріалу через 4 роки експлуатації покрівля зруйнувалась, в зв'язку з чим позивач поніс збитки по її перевлаштуванню; при цьому вартість демонтажних робіт покрівлі із зіпсованого матеріалу становила 13 778 грн. 00 коп., вартість робіт по влаштуванню нової покрівлі – 120 380 грн. 79 коп.; розмір понесених витрат позивача підтверджується, зокрема, висновком спеціаліста Бюро судових експертиз № 275-09/2005.

В письмових поясненнях по справі відповідач-1 проти позову заперечував огляду на те, що відповідно до п. 8 ст. 269 ГК України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів; з тексту позовної заяви випливає, що недоліки покрівельного матеріалу «Біолайн» були виявлені позивачем в 2004 році,  а отже строк звернення з позовом до суду сплинув.

В письмових поясненнях по справі стосовно застосування строку позовної давності позивач зазначив, що 05.05.2005р. позивач звертався до відповідача-1 з письмовою претензією  з приводу неякісності товару; відповідно до ст. 222 ГК України претензія підлягає розгляду в місячний строк; після закінчення строків розгляду претензії в липні 2005 року позивач звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для встановлення в належному порядку недоліків товару та розміру збитків, які підлягають відшкодуванню; згідно із ч. 8 ст. 269 ГК України строк позовної давності для позовів, що випливають з поставки товарів неналежної якості, починає спливати з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів; висновок спеціаліста Бюро судових експертиз було оформлено 14.09.2005р., тобто лише 14.09.2005р. позивач виконав вимоги ст. 225 та ч. 8 ст. 269 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2006р. до участі у справі в якості другого відповідача було залучено ТзОВ «ВКФ «Біолог».

Відповідач-2 відзив на позовну заяву не надав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2006р. у справі № 8/50 позов задоволено частково: на суму 134 158 грн. 79 коп. Рішення суду мотивовано тим, що на підставі ст. ст. 673, 678, 680 ЦК України відповідач-1 повинен відшкодувати позивачеві витрати на проведення позапланового ремонту даху в розмірі 134 158 грн. 79 коп.; вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 2 750 грн. 00 коп. витрат на проведення експертизи не підлягають задоволенню, оскільки сплата вказаної суми позивачем не підтверджена жодними доказами.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню повністю в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2001р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір № 5, відповідно до п. 1.1. якого відповідач-1 зобов'язався поставити позивачеві покрівельний матеріал “Біолайн”.

На виконання умов вказаного договору відповідач-1 передав позивачеві покрівельний матеріал “Біолайн”, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 43 від 20.08.2001р., № 44 від 30.08.2001р., № 51 від 12.09.2001р., № 52 від 13.09.2001р.

Факт оплати позивачем отриманого за договором № 5 від 15.08.2001р. товару підтверджується платіжними дорученнями № 1913 від 23.08.2001р., № 1949 від 28.08.2001р., № 2001 від 05.09.2001р., № 2078 від 13.09.2001р., № 2086 від 14.09.2001р.

Як зазначає позивач в жовтні 2001 року ним було проведено роботи по покриттю даху на будівлі другого корпусу Інституту аграрної економіки в м. Києві, по вул. Героїв оборони, 8. При проведені вказаних робіт позивачем використувався покрівельний матеріал “Біолайн”, придбаний у відповідача-1 за договором № 5 від 15.08.2001р.

Виконані роботи по покриттю даху корпусу № 2 Інституту агарної економіки були здані позивачем і прийняті Інститутом на підставі актів прийому-передачі № № 1, 2, 3, 4, 5, 6 від 01.10.2001р.

Позивач посилається на те, що в квітні 2005 року ним було отримано претензію Інституту аграрної економіки з повідомленням про факт виходу з ладу та протікання в багатьох місцях даху корпусу № 2 по вул. Героїв оборони, 8.

На підставі проведеного огляду фахівці позивача дійшли висновку, що покрівельний матеріал даху корпусу № 2 неможливо використовувати за призначенням.

05.05.2005р. позивач звернувся до відповідача-1 з претензією № 204, в якій пропонував останньому компенсувати збитки на проведення позапланового ремонту даху в розмірі 121 504 грн. 21 коп. Вказана претензія була отримана співробітниками відповідача-1 06.05.2005р., про що свідчить наявний в матеріалах справи оригінал повідомлення про вручення.

В серпні 2005 року з метою встановлення факту можливості подальшої експлуатації покрівельного матеріалу “Біолайн”, а також для визначення вартості робіт по заміні вказаного покрівельного матеріалу  позивач звернувся до Бюро судових експертиз. 14.09.2005р. спеціалістом Бюро судових експертиз було зроблено висновок № 275-09/2005, відповідно до якого подальша експлуатація покрівельного матеріалу “Біолайн” на існуючій покрівлі по вул. Героїв оборони, 8 неможлива; вартість ремонтно-будівельних робіт по перекладці покрівлі буде становити 134 158 грн. 79 коп.

Місцевий господарський суд, постановляючи спірне рішення по даній справі, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 134 158 грн. 79 коп. витрат на перевлаштування покрівлі підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 673, 678, 680, 681 ЦК України та ст. ст. 225, 269 ГК України.

Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 678 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Згідно із ч. 2 ст. 675 ЦК України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до продукції. Гарантійні зобов'язання у будь-якому випадку включають також будь-які зобов'язання виробника (виконавця) або продавця, передбачені рекламою (ч. 2 ст. 7 Закону України “Про захист прав споживачів”).

З матеріалів справи вбачається, що гарантійний строк на водонепроникнення покрівельного матеріалу “Біолайн” становить 5 років.

Пунктом 12 ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено, що істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;

Висновком Бюро судових експертиз № 275-09/2005 від 14.09.2005р. встановлена неможливість подальшої експлуатації придбаного позивачем покрівельного матеріалу.

Отже недоліки матеріалу “Біолайн”, що є предметом договору № 5 від 15.08.2001р., є істотними.

Частиною 2 ст. 678 ЦК України встановлено, що в разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

З наведеною правовою нормою кореспондується також і абз. 5-7 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про захист прав споживачів”, де зазначено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Таким чином законодавець чітко передбачив лише два способи захисту прав споживачів в разі істотного порушення вимог щодо якості придбаного товару – це відмова від договору або заміна неякісного товару.

Однак в порушення зазначених норм позивач звернувся до місцевого господарського суду із позовом “про стягнення збитків за демонтажні роботи і роботи по влаштуванню нової покрівлі”.

До того ж поняття збитків наведено в ч. 2 ст. 22 ЦК України, де зазначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Однак 134 158 грн. 79 коп. не є ані реальними збитками позивача, ані його упущеною вигодою.

За вказаних обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 134158 грн. 79 коп. збитків за демонтажні роботи і роботи по влаштуванню нової покрівлі не підлягають задоволенню.

Місцевий господарський суд, постановляючи спірне рішення по справі,  на вказані вище вимоги закону уваги не звернув, а тому дійшов хибного висновку про часткове задоволення позову.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 2 750 грн. 00 коп. витрат на проведення експертизи є певною мірою похідними від позовних вимог про стягнення збитків, а тому внаслідок безпідставності останніх також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2006р. у справі № 8/50 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Приватної фірми “Анжіо”          (ідентифікаційний код 21475635; 03127 м. Київ, вул. Героїв оборони, 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління по реконструкції та будівництву м. Києва” (ідентифікаційний код 30856612; 03022 м. Київ, вул. Амурська, 4) 1 356 грн. 18 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Розваляєва  Т.С.

 Судді                                                                                          Бившева  Л.І.

                                                                                          Малетич  М.М.

23.08.06 (відправлено)