Постанова

від 12.12.2006 по справі 8/343-24/169

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/343-24/169

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.12.2006                                                                                           № 8/343-24/169

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                          Капацин  Н.В.

                                        Кошіля В.В.

 при секретарі:                              Омельчук Н.І.

 За участю представників:

 від позивача - Мельников Д. О.,

 від відповідача - не з'явились,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Світас"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.09.2006

 у справі № 8/343-24/169 (Смілянець В.В.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Будіндустрія"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Світас"

 про                                                  стягнення 2000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2006р. у справі № 8/343-24/169 позов задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом порушено норми матеріального та процесуального права; суд не врахував всіх доказів, які є в матеріалах справи. В письмових поясненнях по справі апелянт також зазначив, що судові витрати та збитки мають різну юридичну природу; розподіл господарських витрат може здійснюватись лише в межах справи, по якій приймається рішення, а не в іншому позовному провадженні.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 10.09.2004р. між  Відкритим акціонерним товариством “Будіндустрія” (замовник) та Суб'єктом підприємницької діяльності Злобіним Антоном Володимировичем (виконавець) укладено договір № 2 про надання юридичних послуг, відповідно до п. п. 1.1, 4.1., 4.2., 6.1. якого виконавець за дорученням замовника зобов'язується надати юридичні послуги по розробці позовної заяви та представництві інтересів замовника у Господарському суді м. Києва за позовом замовника до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Світас”, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі юридичні послуги; вартість юридичних послуг за цим договором становить 2 000 грн. 00 коп.; розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок виконавця протягом трьох днів від дати підписання сторонами цього договору; цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2004р.

05.04.2005р. Відкрите акціонерне товариство “Будіндустрія” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Світас” про стягнення 2 000 грн. 00 коп. збитків. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 10.09.2004р. між ним та СПД Злобіним А. В. було укладено договір № 2 про надання юридичної допомоги при судовому розгляді справи № 39/414; на виконання умов вказаного договору позивач перерахував СПД Злобіну А. В. 2 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1250 від 24.09.2004р.; вказана сума є реальними збитками позивача, а отже підлягає стягненню з відповідача на підставі ст. 623 ЦК України.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.09.2006р. у справі № 8/343-24/169 позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 2 000 грн. 00 коп. основного боргу. При цьому місцевий господарський суд посилався на ст. ст. 44, 49 ГПК України, ст. ст. 22, 623 ЦК України, зазначивши, що витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволені позову покладаються на відповідача; боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір основного боргу відповідача на день розгляду справи становить 2 000 грн. 00 коп.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – скасуванню повністю, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволені позову в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні  чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постановляючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність основної заборгованості відповідача в розмірі 2 000 грн. 00 коп. Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.

Так з матеріалів справи дійсно вбачається, що 24.09.2004р. позивач на виконання умов договору № 2 від 10.09.2004р. перерахував СПД Злобіну А. В. 2000 грн. 00 коп. за надання юридичної допомоги по розробці позовної заяви та представництву інтересів позивача в Господарському суді міста Києва при зверненні останнього з позовом до ТзОВ “Науково-виробнича фірма “Світас”.

Разом з тим ст. 44 ГПК України  встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення  судової  експертизи, призначеної господарським судом,  витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3  ст. 48 ГПК України витрати,  що підлягають сплаті   за послуги  адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України  “Про адвокатуру”.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України,  який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або  помічника  адвоката  не  менше двох  років,  склав  кваліфікаційні іспити,  одержав свідоцтво про право на  зайняття  адвокатською  діяльністю  та  прийняв  Присягу адвоката України.

Таким чином ст. 44 ГПК України передбачає  відшкодування  сум  як  судових витрат,  які  були  сплачені  стороною  за отримання послуг,  лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

В матеріалах справи відсутні докази того, що СПД – фізична особа Злобін А. В., якому позивач сплатив 2 000 грн. 00 коп. за надання юридичних послуг (платіжне доручення № 1250 від 24.09.2004р.), є адвокатом.

Не можна вважати ці витрати і збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Так ч. 2 ст. 22 ЦК України, встановлено, що  збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ст. 611 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Із змісту наведених норм вбачається, що для виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків необхідно, по-перше, наявність певних зобов'язань у боржника перед кредитором; по-друге,  невиконання боржником вказаних зобов'язань.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами договору № 2 від 10.09.2004р. є позивач та СПД Злобін А. В., які є кредитором та боржником по відношенню один до одного. Відповідач не виступає ані стороною даного договору, ані третьою особою, на користь якої зазначений договір має бути виконано.

За вказаних обставин сплачені позивачем СПД Злобіну А. В. кошти в розмірі 2 000 грн. 00 коп. не можна вважати збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, а отже факт сплати вказаних коштів позивачем не є підставою для стягнення їх з відповідача згідно із вимогами ст. 623 ЦК України.

Іншими словами, збитки і судові витрати, здійснені стороною в процесі  реалізації свого процесуального права на судовий захист, мають різну юридичну природу, а отже ототожнення їх не є можливим.

Місцевий господарський суд, постановляючи спірне рішення по справі, на  вказані вище обставини спору та вимоги  закону уваги не  звернув, а тому дійшов хибного висновку про те, що сума, заявлена позивачем за надання  юридичних  послуг, є основною заборгованістю відповідача.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України (ч. 1 ст. 46 ГПК України).

Згідно із п.п. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином розмір держаного мита, що підлягає сплаті в разі звернення з позовом про стягнення 2 000 грн. 00 коп., становить 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , тобто 102 грн. 00 коп.

Проте з матеріалів справи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство “Будіндустрія”, звертаючись з позовом до суду, сплатило лише 51 грн. 00 коп. державного мита (платіжне доручення № 1786 від 15.02.2005р.).

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2006р. у справі № 8/343-24/169 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Будіндустрія” (юридична адреса: м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11; поштова адреса: 01032 м. Київ,  вул. Старовокзальна, 18; код ЄДРПОУ 01349644) в доход Державного бюджету України 51 грн. 00 коп. державного мита за подання позовної заяви.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Будіндустрія” (юридична адреса: м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11; поштова адреса: 01032, м. Київ,  вул. Старовокзальна, 18; код ЄДРПОУ 01349644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Світас” (м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4; код ЄДРПОУ 31521234) 51 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Накази на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Розваляєва  Т.С.

 Судді                                                                                          Капацин  Н.В.

                                                                                          Кошіль В.В.

19.12.06 (відправлено)