Рішення

від 04.10.2007 по справі 18714-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

18714-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

04.10.2007Справа №2-15/18714-2006

За позовом Підприємства Футбольний клуб „Арсенал” (61071, м. Харків,просп. Ілліча, 1А, код ЄДРПОУ 32136773)

До відповідача Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Племзавод „Тімірязєво” (96183, АР Крим, Джанкойський район, с. Рощине, вул. Леніна, 10, код ЄДРПОУ 00486712)

До відповідача Малого приватного підприємства «Оскар» (Херсонська область, м. Геническ, вул.. Пушкіна, 131, код ЄДРПОУ 24122618)

Про стягнення 132000, 00 грн. та визнання угоди недійсною

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Дробот О.І., довіреність № 6/11-06 від 06.11.2006 р., у справі

Від відповідача 1 – Корольов В.В., довіреність б/н від 02.10.2007 р., у справі

Від  відповідача 2 – Косенко С.Г., ліквідатор

Обставини справи: Підприємство Футбольний клуб „Арсенал” звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, в якій просить стягнути з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Племзавод „Тімірязєво” заборгованість за договором №2 від 26.06.2006 р. у розмірі 110000, 00 грн. та збитки у розмірі 22000,00 грн.

17.11.2006 р. до господарського суду  АР Крим надійшла заява від позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

Ухвалою від 11.12.2006 року у справі № 2-7/18714-2006 господарський суд АР Крим відклав розгляд справи, а також зобов'язав сторін надати додаткові матеріали. При цьому, у мотивувальній частині зазначеної ухвали судом було вирішено питання про необґрунтованість заявленого позивачем клопотання про забезпечення позову, однак в резолютивній частині ухвали від 11.12.2006 року таке питання свого відображення не знайшло.

Не погодившись з цим судовим актом, 15.01.2007 р. підприємство Футбольний клуб „Арсенал" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, клопотання про забезпечення позову задовольнити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року апеляційну скаргу підприємства Футбольний клуб „Арсенал" було прийнято до провадження.

Ухвалою від 14.02.2007 року апеляційне провадження у справі № 2-7/18714-2006 було зупинено, матеріали справи передано до господарського суду АР Крим для винесення додаткової ухвали із зазначенням саме у резолютивній частині оскаржуваної ухвали від 11.12.2006 року питання про вирішення клопотання позивача про забезпечення позову.

16.03.2007 р. господарським судом АР Крим було винесено додаткову ухвалу про доповнення ухвали господарського суду АР Крим від 11.12.2006 р. абзацом наступного змісту: «Відмовити в задоволенні заяви Підприємства Футбольного клубу „Арсенал” про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Племзавод «Тімірязєво».

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2007 р. апеляційна скарга Підприємства Футбольного клубу „Арсенал” задоволена, ухвала господарського суду АР Крим від 11.12.2006 р. по справі 2-7/18714-2006  скасована, клопотання Підприємства Футбольного клубу „Арсенал” про забезпечення позову задоволено, справа № 2-7/18714-2006 передана до господарського суду АР Крим для розгляду її по суті.

Резолюцією голови господарського суду АР Крим М.І. Луцяка, розгляд даної справи доручено судді І.А. Іщенко, справі привласнений  № 2-15/6372.1-2006.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 30.07.2007 р. справа була прийнята у провадження судді І.А. Іщенко та призначена до розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті укладення 17.10.2006 р.  між Малим приватним підприємством «Оскар» та Підприємством Футбольний клуб „Арсенал”  договору про відступлення права вимоги № 1/1710, до останнього перейшло право вимагати від відповідача суми заборгованості у розмірі 110000,00 грн., яка виникла в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань на підставі договору про зернозбирання № 2 від 26.06.2006 р.  та відповідачем не була сплачена вартість виконаних робіт в добровільному порядку, що стало приводом для звернення Підприємства Футбольний клуб „Арсенал” з позовом до суду про стягнення вказаної суми боргу в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків, які понесені позивачем в результаті невиконання відповідачем свої зобов'язань за договором  № 2 від 26.06.2006 р., у розмірі 22000,00 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представником відповідача був наданий відзив на позов, в якому відповідачем була визнана заборгованість у розмірі 100000,00 грн. Щодо суми заборгованості у розмірі 10000,00 грн., то відповідач стверджує, що вказана сума була оплачена відповідачем 14.08.2006 р. Проти стягнення суми збитків у розмірі 22000,00 грн. відповідач заперечує.

04.05.2007 р. до канцелярії господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на Додаткову угоду № 1 від 31.07.2006 р., згідно з якою строк для розрахунків за Договором № 2 від 26.06.2006 р. був встановлений до 01.08.2026 р.

Крім того, в зазначеному відзиві міститься вимога про стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати, понесені відповідачем, у зв'язку з розглядом вказаної справи у розмірі 20000,00 грн.

Суд вважає за необхідне повідомити, що Господарський процесуальний кодекс України містить вимоги, яким повинен відповідати відзив на позовну заяву. Зокрема, статтею 59 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відзив повинен містити: найменування позивача і номер справи; мотиви  повного  або   часткового   відхилення  вимог  позивача  з посиланням на законодавство, а  також  докази,  що  обґрунтовують відхилення позовної вимоги; перелік документів та  інших  доказів, що додаються  до  відзиву  (у  тому  числі  про надіслання  копій відзиву  і  доданих  до   нього   документів   позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).

Тобто відзив на позовну заяву не може містити додаткові окремі вимоги до позивача, в ньому відповідач викладає свої заперечення проти позову та їх матеріально-правові та процесуальні підстави.

Однак Законом, зокрема статтею 60 Господарського процесуального кодексу України,  передбачена можливість відповідача до прийняття рішення зі спору подати  до позивача зустрічний  позов  для  спільного розгляду  з  первісним позовом.  Зустрічний  позов повинен  бути  взаємно  пов'язаний  з первісним. Подання  зустрічного  позову  провадиться    за    загальними правилами подання позовів.

Відповідач не скористався своїм правом подання зустрічного позову.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.09.2007 р.,  представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач просить суд визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 31.07.2006 р. до Договору про зернозбирання № 2 від 26.06.2006 р. , укладену між Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством „Племзавод „Тімірязєво” та Малим приватним підприємством «Оскар».

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти збільшення розміру  позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 11.09.2007 р. до участі у справі в якості відповідача було залучено Мале приватне підприємство «Оскар» у зв'язку з тим, що позов, пред'явлений до сторони договору в разі визнання недійсним цього договору припиняє обов'язки сторін по договору.

Представником відповідача Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Племзавод „Тімірязєво” було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними аудіо засобами.

Вказане клопотання судом було задоволено, здійснювалася технічна фіксація судового процесу за допомогою засобів звукозапису.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Племзавод „Тімірязєво” проти позовних вимог заперечував, з мотивів, викладених у відзиві на позов від 04.05.2007 р.

Представник відповідача Малого приватного підприємства «Оскар» у судовому засіданні надав відзив на позов за вих.. № 03/10-1 від 03.10.2007 р., в якому проти розірвання додаткової угоди № 1 від 31.07.2006 р. не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

26.06.2006 р. між Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством „Племзавод „Тімірязєво” (Замовник) (відповідач) та  Малим приватним підприємством «Оскар» (Виконавець) був укладений договір про зернозбирання № 2. (а.с. 10-11)

Згідно пункту 1 Договір визначає умови виконання Виконавцем комплексу збиральних робіт у погодженому із Замовником обсягу з використанням прогресивної техніки та технології за рахунок Замовника.

Відповідно до пункту 3.2.5 Договору після виконання умов вказаного Договору Замовник зобов'язується здійснити розрахунки з Виконавцем по всім існуючим між ними договірним зобов'язанням.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються Замовником відповідно до пункту 3.1.2 по фактичному об'єму виконаних робіт.

По закінченні збирання врожаю, сторони підписують Акт виконаних робіт та оформлюють інші документи. (пункт 2.4 Договору).

У виконання умов Договору Виконавцем у період з 01.07.2006 р. по 15.07.2006 р.   були виконані відповідні роботи по збиранню врожаю загальною вартістю 110000,00 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами Актом № 5 приймання-передачі від 28.07.2006 р. до Договору № 2 (а.с. 12)

Крім того, Виконавцем МПП «Оскар» був виставлений рахунок № 54 від 31.07.2006 р. на суму виконаних робіт у розмірі 110000,00 грн.

Однак відповідачем в порушення умов Договору не був здійснений розрахунок за виконані роботи.

17.10.2006 р. між Малим приватним підприємством «Оскар» (Цедент) та Підприємством Футбольний клуб „Арсенал” (Цесіонарій) (позивач) був укладений договір про відступлення права вимоги № 1/1710. (а.с. 14).

Згідно з пунктом 1 Договору про відступлення права вимоги Цедент поступається, а Цесіонарій приймає право вимоги до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства  „Племзавод „Тімірязєво” (боржник) згідно Договору про зернозбирання № 2 від 26.06.2006 р. отримання грошової суми у розмірі 110000,00 грн. згідно акту № 5 приймання-передачі від 28.07.2006 р.  (а.с. 14)

Також Цедент передає, а Цесіонарій приймає права, які забезпечують виконання вказаного грошового зобов'язання, а також інші права, які пов'язані з зазначеним правом вимоги (в тому числі застосування штрафних санкцій).

Згідно пункту 2 Договору про відступлення права вимоги Цедент зобов'язаний передати Цесіонарію всі необхідні документи, які підтверджують право вимоги.  

У виконання вказаного пункту Договору був оформлений акт приймання-передачі від 18.10.2006 р.(а.с. 15), який є Додатком № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 1/1710 від 17.10.2006 р., згідно якого Цедент передав Цесіонарію наступні Документи, всі,  які підтверджують право вимоги:

Оригінал Договору про зернозбирання № 2 від 26.06.2006 р.

Оригінал рахунку до Договору про зернозбирання № 2 від 26.06.2006 р.

Оригінал акта № 5 приймання-передачі від 28.07.2006 р.

Згідно з умовами Договору (пункт 6) про відступлення права вимоги Цедент зобов'язаний протягом 10 календарних днів з моменту підписання дійсного договору повідомити Боржника про відступлення права вимоги Цесіонарію відповідно умовам дійсного договору.

Як свідчать матеріали справи, 18.10.2006 р. МПП «Оскар» у виконання вказаного пункту Договору направив на адресу боржника Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства  „Племзавод „Тімірязєво” повідомлення про укладення Договору про відступлення права вимоги з Підприємством Футбольний клуб „Арсенал”. (а.с. 16)

Вказане повідомлення було отримано відповідачем 20.10.2006 р. та зареєстровано за вх. № 82, про що свідчить запис на повідомленні, підпис представника відповідача та печатка.

 Проте, відповідач не виконав свого обов'язку щодо здійснення оплати за виконані роботи по збиранню врожаю,  що і послужило підставою для звернення Підприємства Футбольний клуб „Арсенал” із позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості за договором № 2 від 26.06.2006 р. в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство „Племзавод „Тімірязєво” в обґрунтування своїх заперечень посилається на Додаткову угоду № 1 від 31.07.2006 р. до Договору  про зернозбирання № 2 від 26.06.2006 р., укладену між Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством „Племзавод „Тімірязєво” (Замовник) (відповідач) та  Малим приватним підприємством «Оскар» (Виконавець). (а.с. 127)

Згідно вказаної Додаткової угоди сторони внесли зміни в пункт 4.1 основного Договору № 2 та виклали його в наступній редакції «Розрахунки за виконані Виконавцем роботи здійснюються Замовником відповідно пункту 3.1.2 по фактичному об'єму виконаних робіт. Замовник здійснює розрахунки з Виконавцем за власним розсудом до 31.07.2026 р. Виконавець має право вимагати від замовника оплати з 01.08.2026 р.»

Як свідчать матеріали справи, вказана Додаткова угода суперечить іншим обставинам справи.

Так, у повідомленні МПП «Оскар» від 18.10.2006 р., яке було датоване  пізніше, ніж Додаткова угода № 1 від 31.07.2006 р. останнім було констатовано: «На сьогоднішній день вищевказана заборгованість (110000,00 грн.) Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Племзавод „Тімірязєво” не погашена. Тим самим первісний кредитор – Виконавець цим підтвердив, що на час укладення з позивачем Договору про відступлення права вимоги за відповідачем вже склалася заборгованість, отже строк виконання зобов'язання Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством „Племзавод „Тімірязєво” щодо розрахунків за Договором № 2 вже настав.

Сума, яка підлягає сплаті відповідачем визначена кредитором саме як заборгованість. Заборгованість -  це підтверджена  учасниками   розрахунків   на розрахункову  дату  сума  коштів,  яка  підлягає сплаті за товари, роботи  (послуги), спожиті  у  процесі  виробництва  (видобутку), передачі   (транспортування) та/або   постачання   енергоносіїв, відповідно  до  укладених   договорів або з   інших   підстав, передбачених  законом,  у  тому  числі  суми,  пені, штрафних  та фінансових санкцій, але не сплачена.

          Крім того, вказана Додаткова угода № 1 суперечить пункту 3.2.5 основного Договору про зернозбирання № 2 від 26.06.2006 р., яким встановлено, що розрахунки  з Виконавцем повинні бути проведені після виконання всіх умов Договору. Такі умови були виконані шляхом підписання акту приймання-передачі № 5 до Договору № 2 від 26.06.2006 р. А отже і строк оплати Змовником виконаних робіт повинен був настати після підписання вказаного акту приймання-передачі № 5.

                    Крім того, детальний правовий аналіз договору №  1/1710 від 17.10.2006 р. дозволяє дійти до висновку про те, що на момент укладення вказаного договору Цедент – МПП «Оскар» вже мав право вимагати виконання відповідачем Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством „Племзавод „Тімірязєво” свого зобов'язання щодо розрахунків, тобто термін виконання відповідачем зобов'язання вже настав. Суб'єктивне право Виконавця, яке існує у зобов'язанні (право вимагати оплатити виконані за Договором № 2 роботи) набуло права вимоги.

          Згідно пункту 2  Договору про відступлення права вимоги Цедент зобов'язаний передати Цесіонарію всі необхідні документи, які підтверджують право вимоги.  Однак, у  акті приймання-передачі від 18.10.2006 р., який є Додатком № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 1/1710 від 17.10.2006 р., згідно якого Цедент передав Цесіонарію всі Документи, які підтверджують право вимоги відсутнє жодне посилання на Додаткову угоду № 1, яка має суттєве значення у даній справі.

Крім того, Цедент також зобов'язаний повідомити Цесіонарію всі інші відомості, які мають значення для здійснення Цесіонарієм прав кредитора по зазначеному Договору про відступлення права вимоги. Однак, Цедентом вказаного зроблено не було, не було повідомлено Цесіонарія про існування Додаткової угоди № 1 до Договору про зернозбирання, якою строк виконання зобов'язання відстрочений до 01.08.2026 р.

Пунктом 4 Договору про відступлення права вимоги встановлено, що Цедент несе відповідальність за достовірність документів, що передаються згідно цього Договору Цесіонарію, та гарантує наявність відступленого Цесіонарію права вимоги.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

          В  свою  чергу стаття 203 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 3 Цивільного кодексу України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність. Цим засадам підпорядковується все цивільне законодавство. Вказані принципи охоплюють собою весь соціальний зміст цивільного законодавства.

Зазначені принципи конкретизуються у статті 627 Цивільного кодексу України, де законодавцем чітко встановлено, що  відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства, звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості, а також у частині 3 статті 509 Цивільного кодексу України, відповідно якої зобов'язання  має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Укладення Додаткової угоди № 1, якою відповідачу відстрочений термін виконання його зобов'язання щодо оплати виконаних робіт до 01.08.2026 р., суперечить зазначеним принципам. Оскільки встановлення такого терміну відстрочення виконання зобов'язання у 20 років зроблено без урахування можливих  інфляційних процесів у державі тощо, що може призвести до знецінення вказаних грошових коштів у розмірі 110000,00 грн., так само, як і ставиться під сумнів платоспроможність відповідача взагалі, оскільки відповідач є сільськогосподарським підприємством, результати діяльності якого набагато залежать від погодних умов, які напряму залежать від форс-мажорних обставин.

Крім того, Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2007 р.  по вказаній справі (а.с. 89-95) встановлено, що відповідач є товариством, що здійснює  сільськогосподарську діяльність.

При цьому, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 278 від 28.03.1997 р., сільське господарство віднесено до переліку сезонних робіт, у зв'язку з чим, спроможність відповідача виконувати свої грошові зобов'язання  перед іншими особами прямо залежить від кількості та якості зібраного врожаю.

Крім того, зі змісту відзиву відповідача на позовну заяву вбачається, що сам відповідач вказує на наявність у нього інших (а.с. 25-27) заборгованостей – перед бюджетом та іншими цільовими фондами, а також те, що його активи знаходяться у податковій заставі.

           В  свою  чергу стаття 203 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Також відповідачем Малим приватним підприємством «Оскар», який є стороною за спірною Додатковою угодою № 1, у відзиві на позов зазначено про сумніви відносно укладення вказаної угоди, в той час, як частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, судом встановлено, що Додаткова угода № 1 від 31.07.2006 р. до Договору про зернозбирання № 2 від 26.06.2006 р., укладена між Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством „Племзавод „Тімірязєво” та Малим приватним підприємством «Оскар», суперечить  законодавству, зокрема Цивільному кодексу України (статті 3, 6, 203, частина 3 статті 509, 627), оскільки не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, вимогам  розумності  та справедливості, моральним засадам суспільства, а також ставить під сумнів волевиявлення  учасника  правочину, чим порушує законні права та інтереси позивача, а тому підлягає визнанню недійсною.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на дані бухгалтерського обліку Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Племзавод „Тімірязєво”, згідно з якими останнім була здійснена оплата грошових коштів у розмірі 10000,00 грн. в рахунок виконання свого зобов'язання за Договором № 2 про зернозбирання від 26.06.2006 р., оскільки відповідачем не було представлено доказів вказаної оплати, в той час, як за приписами  статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Підприємства Футбольний клуб „Арсенал” в частині стягнення з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Племзавод „Тімірязєво” 110000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню.

          Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Племзавод „Тімірязєво” збитків, понесених позивачем в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про зернозбирання № 2 від 26.06.2006 р., які складають 22000,00 грн.

          Так, позивачем Підприємством Футбольний клуб „Арсенал” (Довіритель) був укладений договір доручення № 6/11-06 від 06.11.2006 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юральянс» (Повірений). (а.с. 17-18).

          Статтею 1000 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором   доручення   одна   сторона   (повірений) зобов'язується вчинити від імені  та  за  рахунок  другої сторони (довірителя)  певні  юридичні дії.  Правочин,  вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено  виключне  право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій,  передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або)територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

          Згідно пункту 2.1 вказаного Договору Повірений зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Довірителя наступні юридичні дії: представляти інтереси Підприємства Футбольний клуб „Арсенал” в Господарському суді АР Крим (та в апеляційній і касаційній інстанціях) по справі про стягнення заборгованості з відповідача Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Племзавод „Тімірязєво”.

На підставі цього Договору Довіритель видає Повіреному довіреність, яка повністю відтворює повноваження Повіреного, визначені в пункті 2.1 Договору (пункт 2.2 Договору).

У виконання вказаного пункту Договору позивачем була видана Товариству з обмеженою відповідальністю «Юральянс» довіреність № 6/11-06 від 06.11.2006 р. (а.с 20)

Статтею 1002 Цивільного кодексу України встановлено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення,  якщо інше не  встановлено  договором  або законом.

          Відповідно до пункту 4.1 Договору доручення Повірений виконує доручення Довірителя по цьому Договору на оплатній основі.

          Згідно пункту 4.2 Договору доручення за виконання своїх зобов'язань по даному Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Юральянс» отримує від Футбольного клубу  „Арсенал” винагороду, розмір якої складає 22000,00 грн.

          Виплата винагороди здійснюється Довірителем протягом 10 банківських днів з моменту укладення цього Договору. (пункт 4.3 Договору).

          Так, у виконання вказаних умов Договору позивачем було здійснено виплату винагороди Повіреному у повному обсязі у розмірі 22000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 450 від 07.11.2006 р. на суму 22000,00 грн. (а.с. 19)

Таким чином, позивач вважає, що витрати, пов'язані з укладанням Договору доручення № 6/11-06 від 06.11.2006 р. є збитками Футбольного клубу  „Арсенал”, які викликані порушенням господарських зобов'язань Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством „Племзавод „Тімірязєво”, що і стало приводом для звернення з позовом до суду про стягнення вказаної суми збитків, понесених позивачем.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. у справі №1-17/2000.

Як свідчать матеріали справи, зокрема штатний розклад Підприємства Футбольний клуб „Арсенал”, у структурою та штатною чисельністю позивача не передбачена штатна одиниця юрисконсульта. (а.с. 148-150)

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок.

Відповідно до частини 1 статті 220 Господарського кодексу України Боржник,    який   прострочив   виконання   господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

    - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

     - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

    - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

    - матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. (в даному випадку відповідач Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство „Племзавод „Тімірязєво”).

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

          Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення міститься в статті 173 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з порушенням Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством „Племзавод „Тімірязєво” виконання своїх зобов'язань за договором про зернозбирання № 2 від 26.06.2006 р. позивач  Підприємство Футбольний клуб „Арсенал” повинно було вжити заходів для усунення порушення відповідачем свого зобов'язання. Так, позивач був змушений звернутися до Господарського суду АР Крим, а у зв'язку з цим був укладений Договір доручення № 6/11-06, а внаслідок цього були понесені додаткові витрати, пов'язані з виплатою винагороди за Договором доручення у розмірі 22000,00 грн.

Вказана сума за своєю правовою природою та в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України є збитками, оскільки є «додатковими витратами  (вартість додаткових робіт), понесеними   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок порушення зобов'язання другою стороною».

Судом встановлено, що вказані збитки знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з порушенням відповідачем Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством „Племзавод „Тімірязєво” свого зобов'язання.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність всіх елементів правопорушення, необхідних для відшкодування збитків, через що вимоги позивача про стягнення з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Племзавод „Тімірязєво” 22000,00 грн. збитків підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05.10.2007 р.

         З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34,  49, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 31.07.2006 р. до Договору про зернозбирання № 2 від 26.06.2006 р., укладену між Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Племзавод «Тімірязєво» та Малим приватним підприємством «Оскар».

3.          Стягнути з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Племзавод „Тімірязєво” (96183, АР Крим, Джанкойський район, с. Рощине, вул. Леніна, 10, код ЄДРПОУ 00486712, банківські реквізити невідомі) на користь Підприємства Футбольний клуб „Арсенал” (61071, м. Харків, просп. Ілліча, 1А, код ЄДРПОУ 32136773, п/р № 260053014943 в АКБ «Золотые ворота» м. Харків, МФО 351931) 110000,00 грн. заборгованості, 22000,00 збитків, 1362,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Малого приватного підприємства «Оскар» (Херсонська область, м. Геническ, вул.. Пушкіна, 131, код ЄДРПОУ 24122618) на користь Підприємства Футбольний клуб „Арсенал” (61071, м. Харків, просп. Ілліча, 1А, код ЄДРПОУ 32136773, п/р № 260053014943 в АКБ «Золотые ворота» м. Харків, МФО 351931) 42,50 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.