Постанова

від 15.02.2007 по справі 16/630-40/484

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/630-40/484

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.02.2007                                                                                           № 16/630-40/484

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Зеленіна  В.О.

 суддів:                                          Капацин  Н.В.

                                        Синиці  О.Ф.

 при секретарі:                              Голюк Н.І.

 За участю представників:

 від позивача - Тананайська Ю.А. (дов. № 30/27 від 02.01.2007р.)

 від відповідача - Брега Т.М. (дов. № 2/6668 від 05.12.2006р.)

від прокуратури – Дяченко С.О. посв. № 22 від 18.01.2007р.  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву № 734/юр від 08.12.2006р.

 на рішення господарського суду м.Києва від 23.10.2006

 у справі № 16/630-40/484  

 за позовом                               відкритого акціонерного товариства "Марганцевий гірничо-збагачувальний комбінат"

 до                                                   Державного комітету України з державного матеріального резерву

 про                                                  стягнення 27470,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2003р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2004р., задоволено позов ВАТ „Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” та стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву 27 470 грн. вартості відшкодування витрат за зберігання протягом 2001-2002 років матеріальних цінностей по договору №4 від 26.04.1999р. та відповідних судових витрат. Стягнення мотивувалось наявністю договору безоплатного схову і обов'язку відшкодувати витрати (ст.417 ЦК УРСР).

Постановою від 06.10.2004р. Вищий господарський суд України попередні судові рішення скасував та направив справу на новий розгляд, вказавши на неповноту встановлення фактичних обставин справи та нез'ясування судами фактичних витрат зберігача.

Рішенням господарського суду міста Києва в новому складі від 23.10.2006р. (суддя Смірнова Л. Г. ) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 22 067 грн. вартості витрат за зберігання матеріальних цінностей. Розмір стягнення обґрунтовано висновками судово-бухгалтерської експертизи проведеної КНДІСЕ.

Не погоджуючись із стягненням витрат на зберігання цінностей відповідач просить рішення суду скасувати, а у позові відмовити з посиланням на неподання переконливих доказів наявності витрат як таких.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції проти доводів скаржника заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Прокурор вказав на законність рішення суду першої інстанції та зазначив, що відповідач при першому розгляді справи в своєму доповненні до відзиву на позовну заяву (т.1, а.с.46) погоджувався зі сумою витрат в розмірі 22 067 грн., що й була стягнута судом першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Держкомматрезерву (далі – відповідач) та ВАТ „Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” (далі – позивач) було укладено договори про відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №4 від 26.04.1999р. та № 58 від 23.07.2001р., за умовами якого позивач зобов'язався створювати необхідні умови для зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а відповідач – відшкодовувати позивачу витрати по їх зберіганню.

Згідно цих договорів вартість зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву визначається кошторисом, який є невід'ємною частиною договору і може змінюватися лише за згодою сторін. Проте, як вбачається з матеріалів справи, такі кошториси не були узгоджені сторонами, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки розмір витрат, що підлягають відшкодуванню є істотною умовою договору, то вищевказані договори вважаються судом неукладеними відповідно до ст. 153 ЦК України.

Однак, судом встановлено, і сторонами не заперечується, що протягом 2001-2002 років у позивача на зберіганні знаходились матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а оскільки позивач як підприємство, включене згідно п.3 ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” до переліку підприємств, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей, то відповідач згідно п. 5 цієї статті Закону зобов'язаний відшкодувати позивачу понесені витрати.

Сума фактичних витрат позивача у зв'язку із зберіганням матеріальних цінностей згідно висновків судово-бухгалтерської експертизи № 6266 від 11.08.2005р. та № 7423 від 08.09.2006р., проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, склала протягом 2001 р. – 10512грн., 2002 р. – 11555 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову в розмірі 22 067 грн. ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101,  103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду м. Києва від 23.10.2006 р. у справі №16/630-40/484 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву – без задоволення.

2. Справу № 16/630-40/484 повернути господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                          Капацин  Н.В.

                                                                                          Синиця  О.Ф.