Постанова

від 15.05.2007 по справі 18/569

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/569

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.05.2007                                                                                           № 18/569

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                     Дегтярюк Л.О.  

 За участю представників:

 від позивача - повідомлявся, але не з'явився;

 від відповідача - повідомлявся, але не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Чотири плюс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.12.2006

 у справі № 18/569 (Мандриченко О.В.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-медіа"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Чотири плюс"

 про                                                  стягнення 12 940,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від25.12.2006 у справі №18/569 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12 744,68 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 195,43 грн. 3% річних, 130 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при прийнятті рішення господарським судом першої інстанції порушено норми процесуального права. При цьому відповідач вказує на те, що відповідно до ст.ст. 42, 43 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а господарський суд створює сторонам рівні необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Відповідач не отримував копію позовної заяви, яка розглядалась судом, і взагалі не був повідомлений про розгляд даної справи, а тому був позбавлений можливості підготувати свої пояснення та заперечення по пред'явленим позовним вимогам. Також, відповідач зазначає, що не був повідомлений про засідання в порядку, передбаченому ГПК України, а тому був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 22 ГПК України, а ст. 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, передбачених ст. 69 цього Кодексу, у випадку нез'явлення в засідання представників сторін або інших учасників судового процесу. Крім того, відповідач зазначає, що судом також невірно застосовано норми матеріального права, оскільки господарський суд помилково дійшов висновку, що між сторонами по справі було укладено угоди, посилаючись на ч. 2 ст. 205 ЦК України та ч. 1 ст. 181 ГК України, а отже у відповідача виникли зобов'язання перед позивачем. Однак такий висновок суду не підтверджується належними доказами, оскільки виставлені самим позивачем рахунки-фактури не можуть свідчити про укладення між відповідачем та позивачем господарської угоди.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому позивач зазначає, що відповідно до ст. ст. 42, 43 ГПК України, місцевим господарським судом було дотримано принципу рівності учасників судового процесу перед законом і судом, принципу змагальності. Суд створив необхідні умови для реалізації прав сторін на повне та об'єктивне з'ясування обставин справи. Сторонам судового процесу було надано рівні можливості доводити перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконати суд у правильності своєї правової позиції. Суд однаково вимагав від сторін у справі виконання їхніх процесуальних обов'язків. Суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Твердження відповідача про неотримання позовної заяви є неправдивим, оскільки окрім доказів направлення позовних матеріалів на дві адреси, що містяться у матеріалах справи, позивач має доказ отримання відповідачем позовних матеріалів за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, оф. 18, про що свідчить підпис працівника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення 18.10.2006. З наведеного випливає, що відповідач мав можливість надати пояснення та заперечення на отриману позовну заяву. Крім того, позивач зазначає, що відповідач своїм підписом на актах здачі-приймання робіт (надання послуг) засвідчив, що позивачем були проведені роботи (надані послуги) за вартістю, зазначеною у раніше наданих відповідачу рахунках-фактурах. Тобто власним підписом він сам підтвердив, що на дату підписання зазначених актів вже були укладені відповідні угоди, за якими позивач виконав свої зобов'язання, а рахунки - це є вимоги виконання зобов'язання відповідачем у розумінні ст. 530 ЦК України, які підлягали виконанню відповідачем у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Також у матеріалах справи наявний лист відповідача № 01/09/1 від 01.09.2006, в якому відповідач додатково підтверджує існування боргу перед позивачем та наявність вимог позивача про виконання зобов'язання у вигляді рахунків-фактур, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвал від 21.03.2007 про прийняття апеляційної скарги до провадження та від 12.04.2007 про відкладення розгляду згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 830385, № 830337.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

Відповідач, оскаржуючи рішення господарського суду першої інстанції, в апеляційній скарзі посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, а саме: ст. ст. 42, 43, 77 ГПК України, оскільки справа розглядалась господарським судом першої інстанції за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 та п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення; підставою для скасування чи зміни рішення є порушення норм процесуального права, яке полягає у тому, що справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Як вбачається з матеріалів справи сторони повідомлялись про час і місце слухання справи належним чином, що підтверджується відмітками канцелярії Господарського суду м. Києва, здійсненими на зворотному боці ухвали від 20.11.2006 про порушення провадження у справі згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 за № 75; вказана ухвала надсилалась відповідачу за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві.

Із позовної заяви вбачається, що позивач зазначив дві адреси відповідача, а саме: м. Київ, вул. І. Кудрі, 20, к. 7 та м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, оф. 18.

Відповідно до п. 3.6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 ”Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Щодо порушення господарським судом першої інстанції ст. 77 ГПК України апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, у випадку, коли нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи, по суті, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо посилання відповідача на порушення господарським судом першої інстанції принципів рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін встановлених ст. ст. 42, 43 ГПК України апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Передбачений ст. 42 ГПК України принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом означає рівність усіх сторін справи перед законом і судом, рівність їх прав та обов'язків, рівну відповідальність перед законом та рівний захист у суді. Особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні й матеріальні права та обов'язки передбачені законом, а також мають рівний захист у суді.

Передбачений ст. 43 ГПК України принцип змагальності є правилом, відповідно до якого особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів, участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатись своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, відповідач, отримавши ухвалу господарського суду про порушення провадження у даній справі, у разі якщо він зацікавлений в результаті справи вправі був вільно розпорядитись своїми процесуальними правами і подати господарському суду першої інстанції письмовий відзив на позовну заяву та надати докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень чи скористатись іншими правами передбаченими статтею 22 ГПК України.

Під час розгляду апеляційної скарги відповідач не надав суду документів, які б спростовували висновки господарського суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає обставин, які б свідчили про порушення господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Позивач подав до господарського суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 12 387,34 грн. боргу за розміщення PR-публікації та реклами відповідача в журналі ”Нерухомість Ревю” (№ 4, № 5 за 2006 рік), 357,34 грн. інфляційних витрат та 195,43 грн. 3% річних.

В підтвердження своїх вимог позивач посилався на те, що здійснене ним розміщення PR-публікації та реклами підтверджується складеними ним та відповідачем актами № ОУ-0000089 здачі–приймання робіт (надання послуг) від 05.04.2006, № ОУ-0000088 від 05.04.2006 та № ОУ-0000124 від 16.05.2006 та виставленими відповідачу рахунками-фактурами № СФ-0000076 від 22.03.2006, № СФ-0000075 від 22.03.2006 та № СФ-0000099 від 10.04.2006 на оплату вартості розміщеної PR-публікації та реклами.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із п. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До матеріалів справи залучені складені і підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками, проти чого сторони не заперечую, то акти здачі–приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000089 від 05.04.2006, № ОУ-0000088 від 05.04.2006 та № ОУ-0000124 від 16.05.2006.

У вищевказаних актах здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач та відповідач зазначили, що ці акти складені про те, що позивачем були проведені роботи (надані послуги) з розміщення PR-публікації в часописі ”Нерухомість Ревю” № 4-2006 на суму 5 386,50 грн., у т.ч. ПДВ, по рахунку-фактурі № СФ-0000076 від 22.03.2006, з розміщення реклами у журналі ”Нерухомість Ревю” № 4-2006 на суму 3 500,42 грн., у т.ч. ПДВ, по рахунку-фактурі № СФ-0000075 від 22.03.2006, з розміщення реклами у журналі ”Нерухомість Ревю” № 5-2006 на суму 3 500,42 грн., в т.ч. ПДВ, по рахунку-фактурі № СФ-0000099 від 10.04.2006.

Отже, складені та підписані позивачем та відповідачем вказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) свідчать про вчинення сторонами правочину, спрямованого на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виставив відповідачу на оплату виконаних ним робіт рахунки-фактури № СФ-0000076 від 22.03.2006 на суму 5 386,50 грн., у т.ч. ПДВ, рахунку-фактурі № СФ-0000075 від 22.03.2006 на суму 3 500,42 грн., у т.ч. ПДВ, рахунку-фактурі № СФ-0000099 від 10.04.2006 на суму 3 500,42 грн., в т.ч. ПДВ.

Однак, доказів надіслання вказаних рахунків-фактур позивач не надав, в рахунках-фактурах немає відомостей про те, коли саме відповідач їх отримав, а лише вказаного дату їх виписки позивачем.

Проте, враховуючи, що сторонами складено та підписано акти здачі–приймання робіт (надання послуг) з зазначенням дати їх підписання, в яких міститься посилання на вищевказані рахунки-фактури, апеляційний господарський суд вважає, що 7-денний термін, передбачений п. 2 ст. 530 ЦК України, для виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг слід відраховувати виходячи з дати підписання сторонами актів здачі–прийняття робіт (надання послуг).

Таким чином, враховуючи, що акт № ОУ-0000089 здачі–прийняття робіт (надання послуг) та акт № ОУ-0000088 здачі–приймання робіт (надання послуг) підписані сторонами 05.04.2006, то відповідач повинен був розрахуватись з позивачем по даним актам в строк до 13.04.2006, а оскільки акт № ОУ-0000124 здачі–приймання робіт (надання послуг) підписаний сторонами 16.05.2006, то відповідно відповідач повинен був розрахуватись з позивачем за даним актом в строк до 24.05.2006.

В матеріалах справи міститься гарантійний лист відповідача № 01/09/1 від 01.09.2006, в якому останній гарантував позивачу здійснити оплату грошових коштів в розмірі 12 387,34 грн. за розміщення реклами згідно із графіком: рахунок-фактуру № СФ-0000076 від 22.03.2006 оплатити до 20.09.2006, рахунок-фактуру № СФ-0000075 від 22.03.2006 оплатити до 22.09.2006, рахунок-фактуру № СФ-0000099 від 10.04.2006 оплатити до 29.09.2006.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.12.2006, підписаний сторонами, в якому сторонами підтверджено заборгованість відповідача в розмірі 12 387,34 грн.

Як свідчать матеріали справи та не заперечує відповідач він своє зобов'язання щодо оплати вказаних рахунків-фактур не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 12 387,34 грн.

Документи, які б свідчили про сплату відповідачем заборгованості в розмірі 12 387,34 грн. в матеріалах справи відсутні, не надав їх відповідач і в ході розгляду апеляційної скарги.

Згідно із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості по оплаті наданих позивачем послуг, відповідач оплату не здійснив, не дивлячись на те, що в гарантійному листі № 01/09/1 від 01.09.2006 зобов'язувався це зробити, господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 12 387,34 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 357,34 грн. інфляційних витрат та 195,43 грн. 3% річних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нараховуючи відповідачу до сплати 195,43 грн. 3% річних та 357,34 грн. інфляційних витрат починав відраховування 7-денного терміну, встановленого п. 2 ст. 530 ЦК України, з наступного дня від дати виписки рахунків-фактур.

Як встановлено вище 7-денний термін, встановленого п. 2 ст. 230 ЦК України, необхідно відраховувати від дати складання сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Отже, нарахування 3% річних має починатись за актами № ОУ-0000089 здачі–приймання робіт (надання послуг) та № ОУ-0000088 здачі–прийняття робіт (надання послуг) з 13.04.2006, а за актом № ОУ-0000124 здачі–приймання робіт (надання послуг) з 24.05.2006.

Таким чином, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 174,51 грн. 3% річних.

Щодо розрахунку позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат, то апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 357,34 грн. за квітень-вересень 2006 року.

З огляду на викладене та матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції зміні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України розподіл господарських витрат при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м.Києва від25.12.2006 у справі №18/569 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

”Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Рекламне агентство ”Чотири плюс” (юридична адреса: м. Київ, вул. І. Кудрі, 20, к. 7; поштова адреса: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2 офіс 18, код ЄДРПОУ 30113780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Гранд – Медіа” (юридична адреса: м. Київ, вул. Гончара, 4, код ЄДРПОУ 32245842) 12 378,34 грн. основного боргу, 357,34 грн. інфляційних витрат, 174,51 грн. 3% річних, 101,76 грн. державного мита, 117,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.”

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 18/569 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.