Постанова

від 19.06.2007 по справі 14/69

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/69

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.06.2007                                                                                           № 14/69

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача -не викликався та не з'явився, про місце та час судовогозасідання повідомлений належним чином;

 від відповідача -Макєєнко М.В. – представник (дов. № 1.11-1218 від 07.04.2007)  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморськіавіалінії"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.04.2007

 у справі № 14/69 (Калатай Н.Ф.)

 за позовом                               Комунальне підприємство "Авіакомпанія "Донбасаеро"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморськіавіалінії"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 1037626,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 у справі №14/69 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 812 170,14 грн. основного боргу, 449,24 грн. пені, 10 126,19 грн. державного мита, 114,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 200 000 грн. припинено; в решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що на дату подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 012 170,14 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою від 08.02.2007 за підписами генерального директора та головного бухгалтера позивача; після порушення провадження у справі, 09.02.2007, відповідач частину заборгованості в сумі 200 000 грн. сплатив, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжним дорученням № 143 від 09.02.2007 та витягом з особового рахунку позивача, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 200 000 грн. підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України; надані відповідачем копії актів приймання-передачі від 12.01.2007 на суму 111 504 грн., від 12.01.2007 на суму 6 420 грн. та від 12.01.2007 на суму 8 847,60 грн., судом як належні докази погашення заборгованості за договором не приймаються , оскільки, як вбачається з їх змісту, відповідач передав позивачу матеріальні цінності на умовах договору № 94.344-06 від 13.11.2006, а не договору № 38/05-3, стягнення за яким є предметом цього спору; жодних доказів наявності між сторонами домовленості щодо врахування вказаних поставок в рахунок заборгованості відповідача за спірним договором суду не надано; факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 812 170,14 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 812 170,14 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі; оскільки позивач нараховує пеню в розмірі, що перевищує встановлений в договорі № 38/05-3, та позивач застосовує невірну формулу розрахунку пені, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду за період, визначений в розрахунку позивача, в сумі 449,24 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 у справі № 14/69 з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує, що суду першої інстанції було повідомлено, про зменшення  заборгованості між сторонами  до 357 064,76 грн. згідно з попередніми домовленостями шляхом передачі позивачу запчастин за договором № 94.344-06 від 13.11.2006 про купівлю-продаж авіатехніки в рахунок боргу, на підтвердження чого відповідачем були надані копії актів приймання-передачі авіатехніки від 12.01.2007 на суму 111 504 грн., від 12.01.2007 на суму 6 420 грн. та від 12.01.2007 на суму 8 847,60 грн.

Відповідач зазначає, що домовленості про зарахування заборгованості в рахунок поставок запчастин підтверджуються діловою перепискою між керівниками сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечуючи доводи скарги, зокрема, посилається на те, що зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами не проводилось, та, на думку позивача, судом першої інстанції необґрунтовано зменшено суму неустойки, яку позивач вимагав у позовній заяві.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в  розмірі 1 012 170,14 грн., пені в розмірі 25 456,77 грн. та судових витрат.

Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 2.1 договору про обмін повітряними суднами і екіпажами № 38/05-3 від 16.03.2005 перевізник за договором – це сторона даного договору, що уклала договір на авіаперевезення з пасажиром чи відправником, чи особою, яка діє від імені пасажира чи відправника; фактичний перевізник – це сторона даного договору, яка не є перевізником за договором, але уповноважена перевізником за договором здійснювати все авіаперевезення або його частину; фактичний перевізник надає перевізнику за договором повітряні судна (далі – ПС) для їх комерційної експлуатації і внесення в СЕП частина F сертифіката експлуатанта перевізника за договором.

Пунктом 4.1 договору № 38/05-3 встановлено, що за надане, згідно з договором ПС перевізник за договором здійснює оплату фактичному перевізнику на умовах погодинної оплати вартості надання ПС з екіпажем, обумовленої в додатку № 1 до даного договору, виходячи з величини погодинної ставки і фактичного нальоту годин; додаток № 1 є невід'ємною частиною цього договору.

В додатку № 1 від 16.03.2005 до договору № 38/05-3 визначено, що за надання ПС Як-42 відповідач здійснює оплату позивачу на умовах погодинної оплати вартості надання ПС з екіпажем, яка розраховується за наведеною формулою; на підставі п. 3.2.10 договору № 38/05-3 відповідач здійснює компенсацію позивачу за виплату добових згідно з п. 3.1.1.9 договору № 38/05-3 на підставі виставлених рахунків і копій льотних завдань для екіпажів і техскладу в кількості 7 чоловік на ПС Як-42.

В Додатковій угоді від 19.07.2006 до договору № 38/05-3 зазначено, що за надані ПС типу Як-42 з екіпажем відповідач сплачує позивачу суму, що розраховується, виходячи з величини погодинної ставки, еквівалентної 750 дол. США, без врахування ПДВ за одну льотну годину та фактичному нальоту годин; в порядку п. 3.2.10 договору № 38/05-3 відповідач здійснює компенсацію витрат позивача з виплати добових екіпажу і техскладу згідно з п. 3.1.1.9 договору № 38/05-3 на підставі виставлених рахунків і копій льотних завдань для екіпажу і техскладу в кількості 9 чоловік на ПС типу Як-42.

Додатковою угодою від 22.09.2006 до договору № 38/05-3 передбачено, що за надані ПС типу Як-42 з екіпажем відповідач сплачує позивачу суму, що розраховується, виходячи з величини погодинної ставки, еквівалентної 850 дол. США, без врахування ПДВ за одну льотну годину та фактичному нальоту годин.

Відповідно до п. 4.2 договору № 38/05-3 відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за використання ПС за фактичний нальот годин протягом перших десяти банківських днів за місяць, що підлягає оплаті.

Позивачем надані копії журналів льотного завдання, акт звірки по фактичному нальоту годин за період з 31.07.2006 по 01.11.2006, акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2006 по 01.11.2006, за якими позивач надав відповідачу послуг згідно з договором № 38/05-3 на загальну суму 1 012 170,14 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання перед позивачем з оплати наданих послуг за договором № 38/05-3 в період з 01.08.2006 по 01.11.2006 не виконав, у зв'язку з чим на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача становила 1 012 170,14 грн.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Після порушення провадження у справі № 14/69 судом першої інстанції, відповідачем було сплачено позивачу 200 000 грн. за платіжним дорученням № 143 від 09.02.2007 за договором № 38/05-3, у зв'язку з чим сума боргу зменшилася на 200 000 грн., проти чого позивач не заперечує, тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача 200 000 грн. заборгованості підлягає припиненню.

Таким чином задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 812 170,14 грн. основного боргу, як такі, що обґрунтовані та доведені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 договору № 38/05-3 встановлено, що у випадку прострочення платежу винна сторона сплачує суму боргу та пеню в розмірі 0,3% від суми фактичної заборгованості за день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені 0,3% за кожний день прострочення, передбачений договором № 38/05-3, перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період з 12.11.2006 по 05.01.2007, то позивачем при здійсненні розрахунку пені правомірно застосовано подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в цей період.

Однак, позивач безпідставно нараховує пеню на суму, яку відповідач повинен був сплатити за жовтень 2006 р., з 12.11.2006, оскільки відповідач повинен був сплатити цю суму відповідно до п. 4.2 договору № 38/05-3 до 15.11.2006, у зв'язку з чим пеня за несплату боргу за жовтень 2006 повинна нараховуватися з 15.11.2006.

Таким чином задоволенню підлягають вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 25 019,12 грн.

Висновки, яких суд першої інстанції дійшов при розрахунку пені, не відповідають положенням ст. 549 ЦК України, п. 5.3 договору № 38/05-3 та ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Апеляційний господарський суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що не ґрунту          ються на нормах законодавства та не підтверджені матеріалами справи, враховуючи викладене та виходячи з наступного.

У відзиві на позовну заяву № 1.6-204 від 02.03.2007 та в скарзі відповідач зазначив, що станом на 01.03.2007 заборгованість перед позивачем була зменшена до 357 064,76 грн.; згідно зі зведеним балансом взаєморозрахунків заборгованість погашена на підставі попередніх домовленостей, що підтверджується актами передання-прийняття запчастин в рахунок боргу від 12.01.2007.

Як вбачається з актів передання - прийняття від 12.01.2007, за цими актами відповідач передав позивачу запчастини для ПС А-320 згідно з договором № 94.344-06 від 13.11.2006 на 111 504 грн., 6 420 грн. та 8 847,60 грн.

Отже запчастини за вказаними актами передавалися на виконання договору № 94.344-06 від 13.11.2006, а не договору № 38/05-3. Відповідачем відповідно до ст. 33 ГПК України не надано доказів поставки цих запчастин в рахунок боргу, а також проведення сторонами зарахування зустрічних вимог, у зв'язку з чим підстави для твердження про зменшення відповідачем суми боргу до 357 064,76 грн. відсутні.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявність домовленості між сторонами про зарахування заборгованості в рахунок поставок запчастин, що підтверджується діловою перепискою між керівниками сторін, є голослівним та не підтвердженим відповідними доказами.

Також відсутні підстави для застосування положень ч. 3 ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, оскільки, виходячи із умови п. 3.1 договору № 94. 344-06, одержані за актами передання – прийняття від 12.01.2007 запчастини позивач мав право оплатити протягом періоду з моменту їх одержання по 26.01.2007, отже станом на 18.01.2007, коли відповідачем було надіслано позивачу листа за № 3/1-43, копію якого додано до апеляційної скарги, у позивача  строк оплати запчастин  ще не закінчився. Крім того, як вбачається зі змісту претензії відповідача від 01.03.2007 за № 1.6-423, відповідачем змінено намір зарахування зустрічної однорідної вимоги та заявлено про намір пред'явити зустрічний позов.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. . 99, 101, 103 - 105  ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду м Києва від 1.          03.04.2007 у справі №14/69 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько-середземноморські авіалінії” (03055, м. Київ, вул. Шулявська, 7; код ЄДРПОУ 30180773) на користь Комунального підприємства „Авіакомпанія „Донбасаеро” (83021, м. Донецьк, Аеропорт; код ЄДРПОУ 32329513) 812 170,14 грн. основного боргу, 25 019,12 грн. пені, 10 371,89 грн. державного мита, 117,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 200 000 грн. основного боргу.

В решті позову відмовити”.

2.          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3.          Справу № 14/69 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.