Постанова

від 25.09.2007 по справі 13/154 (10/154)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/154 (10/154)

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.09.2007                                                                                           № 13/154 (10/154)

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Гарник Л.Л.

 суддів:                                          Дикунської  С.Я.

                                        Сотнікова С.В.

 при секретарі:                     Семеняк Т.В.  

 За участю представників:

 від позивача Проша Л.О. (довіреність б/н від 18.06.2007р.);

 від відповідача не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Аттнер"

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.07.2007

 у справі № 13/154 (10/154) (Фетисова І.А.)

 за позовом                               ЗАТ "Аттнер"

 до                                                   Чернігівська міська рада

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  розірвання договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.07.2007р. усправі                                           № 13/154 (10/154) відмовлено у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства „Аттнер” до Чернігівської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки від 08.09.2005р. таким, що припинив дію.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство „Аттнер” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,                   в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не застосував до спірних відносин сторін норми статті 31 Закону України „Про оренду землі”, статті 141 Земельного кодексу України та дійшов помилкового висновку про момент розірвання оспореного договору оренди.

Чернігівська міська рада відзив на апеляційну скаргу не надала, в судове засідання апеляційної інстанції представника не направила, про причини неприбуття суд не повідомила.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника висловилися за задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Закритим акціонерним товариством „Аттнер” (далі по тексту – позивач) пред'явлено позов до Чернігівської міської ради (далі по тексту – відповідач) про розірвання укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки від 08.09.2005р.

Заявою від 25.06.2007р. № 32 позивач змінив позовні вимоги та звернувся з вимогою про визнання договору оренди земельної ділянки від 08.09.2005р. таким, що припинив дію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що право користування земельною ділянкою позивача припинено згідно частини 2 статті 120 Земельного кодексу України у зв'язку з відчуженням розташованого на цій земельній ділянці нерухомого майна.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Аттнер” в їх остаточній редакції, місцевий господарський суд встановив, що 08.09.2005р. сторони уклали договір оренди земельної ділянки (далі по тексту – договір оренди),                         предметом регулювання якого стали відносини з приводу передачі відповідачем                          у строкове платне коритсування земельної ділянки в місті Чернігові для експлуатації магазину по вулиці Горького, 84 (а.с. 9-10).     

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.07.2006р., згідно акту прийому передачі від 28.07.2006р. позивач передав у власність фізичної особи Зощенко Ігоря Володимировича приміщення магазину загальною площею 922,4 кв. м,                                  яке знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Горького, буд. 84 (а.с. 29-31).

Листами від 07.06.2006р. № 10, від 29.03.2007р. № 06 позивач повідомив відповідача про укладення ним договору купівлі-продажу нерухомого майна та у цьому зв'язку звернувся з клопотанням про вилучення у нього земельної ділянки та розірвання договору оренди цієї земельної ділянки від 08.09.2005р. (а.с. 11, 12).

Листом від 18.04.2007р. № 1694 відповідач повідомив позивача про те, що земельна ділянка по вулиці Горького, 84, буде рахуватися в кадастровій книзі міської ради                           за Закритим акціонерним товариством „Аттнер” до надання технічної документації                        для оформлення права оренди цієї земельної ділянки на фізичну особу Нощенко І.В.                          (а.с. 13).

Згідно рішення Чернігівської міської ради від 29.03.2007р. земельну ділянку площею 0,1941 га по вул. Горького, буд. 84, вилучено з короткострокової оренди  відповідача                   за його згодою (пункт 15) й натомість передано її в короткострокову оренду строком                      на п'ять років Нощенко Ігорю Володимировичу (пункт 16) (а.с. 21-22).

В контексті викладеного місцевий господарський суд дійшов висновку про те,                     що право землекористування позивача було припинено 29.03.2007р. у зв'язку з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 13 Закону України „Про оренду землі” від 02.10.2003р.                          № 1211-ІУ договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно        до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу положень частини 1 статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до умов укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки                     від 08.09.2005р. однією з підстав розірвання договору є добровільна відмова орендаря              від оренди земельної ділянки; дострокове розірвання договору має здійснюватись за умови письмового попередження зацікавленої в цьому сторони не пізніше ніж за два місяці (розділ 12).

Викладені положення договору узгоджуються з нормою частини 3 статті 31 Закону України „Про оренду землі”, згідно якої розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором

До загальних засад господарського й цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої полягає в тому, що сторони є вільними у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин,                                  що не суперечать законодавству України (стаття 67 Господарського кодексу України, стаття 627 Цивільного кодексу України).

У цьому зв'язку колегія суддів зазначає, що договір – це юридичний факт, підстава виникнення або припинення господарських правовідносин. Укладаючи договір, сторони бажають досягнути певного правового результату. Оскільки сторона вільна в укладенні договору, то вона також вільна і в питаннях його розірвання у випадках, передбачених законом або договором.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, положення договору оренди                      й фактичні обставини справи, наявні підстави вважати, що договір оренди припинив свою дію через два місяці після отримання відповідачем листа від 07.06.2006р. № 10 про відмову позивача від договору оренди, тобто 08.08.2006р.

Між тим, заявлена позивачем вимога про визнання договору оренди земельної ділянки від 08.09.2005р. таким, що припинив дію, за своїм характером є позовною вимогою про встановлення юридичного факту, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено. У господарському судочинстві вирішення цього питання лише передує прийняттю рішення по суті підвідомчого господарському суду спору, тоді як суд визначається з нього під час оцінки наявних у справі доказів, про що зазначає у мотивувальній частині рішення.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Позов Закритого акціонерного товариства „Аттнер” про визнання договору оренди земельної ділянки від 08.09.2005р. таким, що припинив дію, не відповідає вимогам наведеної норми закону.

При таких обставинах слід визнати підставним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.

То ж, враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з'ясуванні обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.07.2007р. у справі № 13/154 (10/154) залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Аттнер” –  без задоволення.

Справу № 13/154 (10/154) повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

Постанову підписано 28.09.2007р.

 Головуючий суддя                                                                      Гарник Л.Л.

 Судді                                                                                          Дикунська  С.Я.

                                                                                          Сотніков С.В.

 01.10.07 (відправлено)