Рішення

від 24.03.2008 по справі 4/123-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/123-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ  

від "24" березня 2008 р.                                                       по справі  № 4/123-92

за позовом Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації  в особі      Прокурор м.Луцька

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж"

до відповідача Волинська єпархія УПЦ Київського патріархату

про визнання недійсним договору

                                                                       Суддя   Слободян П.Р.

За участю представників сторін:

від управління культури і туризму: Стрільчук В. В. - дов. у справі

від РВ ФДМ України по Волинській області: Повх О. М. - дов. у справі

від ТзОВ "Будмонтаж": Аксюта Н. Б. - дов. у справі

від Волинської єпархії УПЦ КП: Спіріна Ю. П. - дов. у справі

В судовому засіданні приймав участь: Чмир І. М. - прокурор відділу представництва Волинської обласної прокуратури

Суть спору: прокурор в інтересах позивача в позовній заяві просить визнати недійсним укладений 01.09.2007р. між Волинською єпархією УПЦ КП та ТзОВ "Будмонтаж", м. Луцьк договір оренди частини приміщення пам'ятки культурної спадщини - келії монастиря бернардинів по пр. Волі, 2 в м Луцьку площею 120,00 кв.м. та зобов'язати ТзОВ "Будмонтаж", м. Луцьк звільнити займану ним частину приміщення пам'ятки архітектури національного значення - келії монастиря бернардинів по пр. Волі, 2 в м. Луцьку площею 120,00 кв.м.

Відповідач - ТзОВ "Будмонтаж" в заяві від 24.03.2008р. та представник в судовому засіданні позов визнав повністю

Відповідач - Управління Волинської єпархії УПЦ КП у поясненні № 01 від 24.03.2008р. та представник в судовому засіданні просить суд в позові відмовити.

Розгляд справи відкладався відповідно до ухвал суду від 15.01.2008р. та 04.03.2008р. з метою надання можливості сторонам привести договір оренди у відповідність вимогам закону.

Розглянувши наявні матеріали по справі, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, встановлено:

01.09.2007р. між Управлінням Волинської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату як орендодавцем і ТзОВ "Будмонтаж" як орендарем було укладено договір № 7, згідно з п. 1.1. якого Волинська єпархія УПЦ КП, як орендодавець передала, а товариство, як орендар - прийняло в оренду нежиле приміщення загальною площею 120 кв.м. за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 2.

Відповідно до п. 4 ст.284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Як встановлено в процесі судового розгляду, строк дії договору № 7 від 01.09.2007 встановлений сторонами до 01.09.2017р.

Надаючи правову оцінку даному договору в процесі судового розгляду, суд дійшов висновку про те, що останній слід визнати недійсним.

При цьому судом взято до уваги наступне:

Постановою Ради Міністрів УРСР від 26 березня 1985р. N130 "Про оголошення комплексу пам'яток історії та культури міста Луцька історико-культурним заповідником республіканського значення", враховуючи історичну, архітектурну і художню цінність комплексу пам'яток історії та культури м. Луцька, з метою забезпечення їх охорони, було прийнято пропозицію Волинського облвиконкому, Держбуду УРСР і Міністерства культури УРСР про оголошення комплексу пам'яток історії та культури в межах території старої частини м. Луцька історико-культурним заповідником республіканського значення з підпорядкуванням його Волинському облвиконкому.

Постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" визначено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Відповідно до ст. 31 закону України "Про власність", який був чинним на момент укладення спірного договору, до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Згідно ст. 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини” пам'ятка - це об'єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1761 від 27.12.2001р. затверджено Державний реєстр нерухомих пам'яток України, до якого занесено Державний історико - культурний заповідник у м. Луцьку, складовою частиною якого є монастир бернардинів.

У відповідності із ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.

У документі, який посвідчує право власності на пам'ятку, обов'язково вказуються категорія пам'ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.

Згідно із паспортом на об'єкт культурної спадщини – келії монастиря бернардинів, власником цього об'єкту культурної спадщини є держава в особі Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації.

Крім цього, 03.12.2002р. Волинською обласною радою четвертого скликання було прийнято рішення "Про перелік пам'яток містобудування та архітектури, історії Волинської області, які не підлягають приватизації", яким затверджено перелік пам'яток містобудування та архітектури, історії Волинської області, які не підлягають приватизації. Келії монастиря бернардинів внесено до цього переліку як пам'ятку, що перебуває у державній власності.

З врахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку про те, що нежитлові приміщення, в яких знаходиться об'єкт культурної спадщини пам'ятка архітектури національного значення - келії колишнього монастиря бернардинів по пр. Волі, 2 в  м Луцьку площею 660 кв.м. є державною власністю.

Розпорядженням представника Президента № 268 від 11.08.1992р. Свято-Троїцький собор, будівлю колишнього монастиря бернардинів по пр. Волі та два будинки по вулиці Плеханова, в яких розміщені Єпархіальне управління та духовна семінарія, передано в користування громаді Свято-Троїцького собору УПЦ КП.

Розпорядженням Волинської облдержадмінстрації № 321 від 19.09.2006р. комплекс будівель Свято-Троїцького кафедрального собору, в тому числі колишні келії монастиря бернардинів на проспекті Волі, 2 у м. Луцьку передано на баланс управління Волинської єпархії УПЦ КП.

Проте знаходження майна на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності.

Незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

У відповідності до п. 25 ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - Державної служби з питань національної культурної спадщини, зокрема, належить погодження відчуження або передачі пам'яток національного значення власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

Статтею 18 Закону України “Про охорону культурної спадщини" визначено, що об'єкти культурної спадщини, які є пам'ятками (за винятком тих, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України), можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за погодженням відповідного органу охорони культурної спадщини.

Всупереч вимогам ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" договір оренди № 7 від 01.09.2007р. укладено Луцько – Волинською єпархією УПЦ КП, як балансоутримувачем, а не як власником або уповноваженим органом і без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Крім цього, укладаючи договір оренди і передаючи ТзОВ "Будмонтаж" в оренду нежитлове приміщення площею 120 кв.м. по пр. Волі, 2 в м Луцьку, відповідачем - 2 порушено вимоги пункту 2 ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", якою визначено, що особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі.

Із змісту наведених норм випливає, що передача об'єктів культурної спадщини, які є пам'ятками, має погоджуватись з відповідним органом охорони культурної спадщини.

В порушення вимог п. 25 ст. 5, ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкт культурної спадщини пам'ятку архітектури національного значення - приміщення келій колишнього монастиря бернардинів по пр. Волі, 2 в м Луцьку площею 120 кв.м. передано ТзОВ "Будмонтаж" без погодження з Державною службою з питань національної культурної спадщини.

Відповідно до п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995р., у разі, коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональні відділення чи представництва, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 % орендної плати до державного бюджету, 30 % державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно. В даному ж випадку кошти від здачі в оренду нежитлового приміщення до бюджету не надходять.

У відповідності з ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У відповідності з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таку ж вимогу містить ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” (п. 2) при задоволенні позову про визнання угоди недійсною суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.

Приймаючи до уваги вищезазначене позовна вимога прокурора про визнання договору оренди від 01.09.2007р., що був укладений між Управлінням Волинської єпархії УПЦ КП та ТзОВ "Будмонтаж" та виселення останнього з орендованої частини приміщення площею 120 кв.м. за адресою м. Луцьк, вул. Волі, 2 підлягає до задоволення, а орендоване приміщення відповідно до розпорядження Волинської облдержадмінстрації № 321 від 19.09.2006р. підлягає поверненню балансоутримувачу - Волинській єпархії УПЦ КП .

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід віднести за рахунок останнього.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, ст. 207, ч. 2 ст. 208, п. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 5, 18, 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", Постановою КМУ № 1761 від 27.12.2001р. “Про занесення пам'яток історії, монументального: археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України”, Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, ст.ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення № 7 від 01.09.2007р., укладений між Управлінням Волинської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Будмонтаж", на майбутнє.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Будмонтаж"                       (м. Луцьк, вул. Авіаторів, 4, код ЄДРПОУ 23020353) звільнити нежитлового приміщення по пр. Волі, 2 в м. Луцьку площею 120 кв.м., передавши його балансоутримувачу - Волинській єпархії УПЦ КП в термін до 15.04.2008р.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірму "Будмонтаж"               (м. Луцьк, вул. Авіаторів, 4, код ЄДРПОУ 23020353) 85,00грн. державного мита в доход державного бюджету міста Луцька (Банк одержувача: УДК у Волинській області, код одержувача: 21741605 ,МФО: 803014,розрахунковий рахунок: 31116095600002 ,код бюджетної класифікації: 22090200) 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь УДК у м. Луцьку, р/р 31217259710002 у ГУДКУ у Волинській області, код одержувача 21741605,КЕДК 22050000.

          Суддя                                                                      Слободян П. Р.