Постанова

від 29.01.2008 по справі 2/338

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/338

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.01.2008                                                                                           № 2/338

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Губенко Н.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Калінчук В.В. (довіреність №044/24-52 від11.01.2008);

                         Стопа І.А. (довіреність № 044/24-10018 від 29.12.2007);

 від відповідача - повідомлений, але не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.11.2007

 у справі № 2/338  

 за позовом                               Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фондуспеціального призначення "Спецжитлофонд"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"

 про                                                  стягнення 3492,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від06.11.2007 у справі №2/338 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 252,40 грн. основного боргу, 239,71 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення суду змінити, оскільки вважає необґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції щодо того, що договір оренди було продовжено. При цьому відповідач зазначає, що термін дії договору оренди встановлений з 07.10.2005 по 01.04.2006, а продовжений договір може бути при умові, якщо не менш ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору від орендаря надійде письмове звернення з проханням пролонгації договору та якщо на це дасть згоду Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, однак, відповідач не звертався до Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації з проханням пролонгації договору, а тому договір оренди не є продовженим і у господарського суду першої інстанції не було підстав для стягнення орендної плати після 01.04.2006..

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у апеляційній скарзі, просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому позивач зазначає, що жодна із сторін у визначений законом термін не звернулась до іншої із заявою про припинення договору оренди, а тому строк дії догові оренди вважається продовженим. Також, позивач вважає, що відповідач висловив бажання пролонгувати договір оренди після закінчення строку дії договору оренди шляхом вчинення конклюдентних дій – продовження користування орендованим ним приміщенням. Доказів звільнення орендованого приміщення відповідач не надав, а таким доказом відповідно до п. п. 2.6., 2.8. та 5.3. договору оренди може бути лише двосторонній акт про звільнення орендованого приміщення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в апеляційній скарзі відповідач просив розглядати справу за відсутності його представника.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представника позивача, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за оренду житлового приміщення у розмірі 3 252,40 грн. та пені у розмірі 239,71 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.11.2007 позовні вимоги задоволено повністю.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.11.2005 на виконання наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 27.10.2005 за № 567-у позивач та відповідач уклали договір № 3940 оренди житлового приміщення (далі договір оренди), відповідно до умов якого, позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, на визначений у п. 5.1. термін, прийняв в орендне користування житлове приміщення, а саме: квартиру № 158 у будинку № 10 на вул. Борщагівській, житловою площею 15,2 кв. м., загальною площею 30,8 кв. м. (п. п. 1.1., 1.2.).

За актом приймання-передачі житлового приміщення позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв квартиру № 158 на вул. Борщагівській, 10, житловою площею 15,2 кв. м., загальною площею 30,8 кв. м. для тимчасового проживання родини Приходька С.Р. (п. 1).

Термін дії договору оренди встановлений сторонами з 01.11.2005 по 01.04.2006 (п. 5.1. договору оренди).

Відповідно до п. 5.2. договору оренди цей договір може бути продовжений за згодою Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору від відповідача надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору.

Згідно із п. 5.3. договору оренди після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови відповідача від оренди житлового приміщення, житлове приміщення передається позивачу за актом приймання-передачі.

Як вбачається із договору оренди предметом останнього є житлове приміщення, що належить до комунальної власності.

Частиною 2 ст. 810 ЦК України встановлено, що підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної та комунальної власності, встановлюються законом.

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Згідно із ст. 6 Житлового кодексу УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Відповідно до ст. 61 Житлового кодексу УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно до п. 2.1. договору оренди за користування орендованим приміщенням відповідач сплачує позивачу орендні платежі згідно із умовами цього договору.

Згідно із п. 2.2. договору оренди на підставі рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 262/1472 ”Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства ”Спецжитлофонд” договором встановлюється плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує відповідач у сумі 5,28 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 162,62 грн., у т. ч. ПДВ 27,10 грн.

Орендні платежі сплачуються відповідачем позивачу щомісячно до 10 числа поточного місяця (п. 2.3. договору оренди).

Відповідно до п. 2.6. договору оренди орендні платежі сплачуються відповідачем, починаючи з моменту підписання цього договору та акту приймання-передачі житлового приміщення.

Згідно з приписами п. 2.8. договору оренди орендні платежі сплачуються відповідачем по день фактичної передачі позивачу житлового приміщення за актом приймання-передачі.

Отже, виходячи з умов договору оренди відповідач повинен був щомісячно до 10 числа поточного місяця перераховувати позивачу встановлені договором орендні платежі у розмірі 162,62 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору оренди, не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату не сплачував з початку дії договору оренди, в результаті чого у нього по сплаті орендної плати за період з жовтня 2005 року по червень 2007 року (включно) виникла заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем та перевіреного апеляційним господарським судом розрахунку становить 3 525,40 грн.

Докази про сплату відповідачем орендної плати в розмірі 3 252,40 грн. за період з жовтня 2005 року по червень 2007 року (включно) в матеріалах справи відсутні, не надав їх відповідач і під час розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується наявність у відповідача заборгованості за договором оренди у сумі 3 252,40 грн., документи про її погашення відповідач не надав, то вимога позивача про стягнення з відповідача 3 252,40 грн. орендної плати обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.

За неналежне виконання відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендної плати позивач відповідно до п. 2.3. договору оренди нарахував відповідачу пеню у розмірі 239,71 грн. за січень – червень (включно) 2007 року.

Відповідно до п. 2.3. договору оренди за несвоєчасне внесення орендних платежів відповідач сплачує позивачу пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день.

Статтею 1 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи, що відповідач свого зобов'язання по здійсненню сплати орендної плати до 10 числа поточного місяця належним чином не виконав, то господарським судом першої інстанції правомірно задоволена вимога позивача про стягнення з відповідача 239,71 грн. пені, нарахованої відповідно до вимог Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

.

Щодо тверджень відповідача про те, що термін дії договору оренди встановлений з 07.10.2005 по 01.04.2006 і у господарського суду першої інстанції не було підстав для стягнення орендної плати після 01.04.2006 апеляційний господарський суд зазначає, що відповідач не надав доказів того, після 01.04.2006 не користувався орендованим приміщенням і згідно з п.5.3 договору оренди, повернув позивачу за актом приймання-передачі орендоване ним житлове приміщення, а за умовами договору оренди орендні платежі сплачуються відповідачем по день фактичної передачі позивачу житлового приміщення за актом приймання-передачі.

З огляду на викладене та матеріали справи, немає підстав визнати доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційний господарський суд вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Згідно із п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 ”Про судове рішення” із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 № 4, від 25.12.1992 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскаржуване рішення цим вимогам відповідає, а тому скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду м.Києва від06.11.2007 у справі №2/338 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 2/338 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 09.02.08 (відправлено)