Рішення

від 06.04.2011 по справі 10/51пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/51пн    

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.04.11 р.                                                                                 Справа № 10/51пн                                   

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Алекс”, м.Авдіївка,  

                     ЄДРПОУ 31898386

до відповідача: Авдіївської міської ради Донецької області, м.Авдіївка,

                          ЄДРПОУ 04053329

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства „Бюро технічної інвентарізації Ясинуватської міської ради”, м.Ясинувата, ЄДРПОУ 33796504

про визнання права власності

Суддя  Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Хоменко Д.В. – по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

                                                                                  Згідно із ст.77 ГПК України

                                                                                  в засіданні суду оголошувалась перерва

                                                                                  з 01.04.2011р. до 06.04.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Алекс”, м.Авдіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою (з урахуванням заяви без номеру та дати, яка надійшла на адресу господарського суду Донецької області 01.04.2011р.) до відповідача, Авдіївської міської ради Донецької області, м.Авдіївка про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно – будівлю автомийки (літера А'-1) площею 122,4 кв.м, будівлю торгівельно-зупиночного комплексу (літера А-2) площею 257,4 кв.м, які розташовано за адресою: м.Авдіївка, вул.Чапаєва, 32.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій Товариством з обмеженою відповідальністю „Алекс” проведено будівництво спірних об'єктів нерухомості, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву без номеру та дати, які надійшли на адресу господарського суду Донецької області 22.03.2011р., та вказав, що  позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання в судовому порядку права власності на самовільно збудоване нерухоме майно. Одночасно, у заяві б/н від 01.04.2011р. відповідач будь-яких заперечень проти позову не надав, розгляд справи просив здійснити без участі представника Авдіївської міської ради Донецької області.

Ухвалою господарського суду від 03.03.2011р. до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентарізації Ясинуватської міської ради”, м.Ясинувата.

Третя особа надала письмові пояснення №01-11/690 від 24.03.2011р., у яких зазначила, що будівництво та перепланування спірних об'єктів нерухомості було здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю „Алекс” самовільно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача та третьої особи, суд вважає позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого   самоврядування, крім інших об'єктів,   належить   земля,   управління   якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення між позивачем та відповідачем орендних відносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права  власності  та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та Законом України „Про оренду землі”.

В силу ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду  земельних  ділянок,  що  перебувають  у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із ст.126  Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором,   який реєструється відповідно до закону.

Як встановлено судом,  на підставі рішення №4/38-862 від 10.01.2006р. Авдіївської міської ради Донецької області між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, який 20.02.2006р. зареєстровано у Ясинуватському райвідділі ДРФ ДП „ЦДЗК”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №04.06.170.00060 від 20.02.2006р.

За змістом п.п.1, 2 вказаного договору Авдіївська міська рада Донецької області (орендодавець) надала, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Алекс” (орендар) прийняло у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі житлової та громадської забудови) загальною площею 1265 кв.м, у тому числі, 148 кв.м – під капітальною двоповерховою забудовою, 1019 кв.м – прилегла територія, які знаходяться за адресою: м.Авдіївка, вул.Чапаєва, 32.

Відповідно до п.4 договору №04.06.170.00060 від 20.02.2006р. вказана земельна ділянка була передана у користування позивачу для розміщення торгівельно-зупиночного комплексу та площадки під виносну торгівлю.

Пунктом 8 договору оренди землі №04.06.170.00060 від 20.02.2006р. сторони погодили строк його дії до 10.01.2011р.

Згідно із ст.33 Закону України „Про оренду землі” по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Як свідчать матеріали справи, 10.03.2011р. Авдіївською міською радою Донецької області було прийнято рішення №6/6-148 про поновлення договору оренди земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю „Алекс” для обслуговування торгівельно-зупиночного комплексу „Центральний” та розташування площадки під виносну торгівлю, що знаходяться за адресою: м.Авдіївка, вул.Чапаєва, 32 (кадастровий №1410200000:01:005:0037) строком до 03.03.2014р.; зобов'язано орендаря в місячний строк після прийняття цього рішення укласти з Авдіївською міською радою Донецької області договір оренди згідно із типовим договором оренди землі, який затверджено постановою №220 від 03.03.2004р. Кабінету Міністрів України, та зареєструвати його відповідно до порядку державної реєстрації договорів оренди землі.

У судовому засіданні 01.04.2011р. відповідач надав пояснення, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Алекс” здійснюються дії направлені на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк. На підтвердження вказаного останнім надано до матеріалів справи договір №1/204 від 04.04.2011р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Алекс” (замовник) та відділом Держкомзему у місті Авіївка Донецької області (виконавець), за змістом п.1.2 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується підготувати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки третьої категорії, оформити проект договору оренди землі, внести записи до поземельної книги. З боку позивача в судовому засіданні вказані обставини були підтверджені.

Відповідно до ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.

За приписом ст.43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання договору №04.06.170.00060 від 20.02.2006р. позивач став законним користувачем у розумінні норм ст.ст.116, 124, 126 Земельного кодексу України земельної ділянки по вул.Чапаєва, 32 у м.Авдіївка.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій” замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користування земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови.

Згідно із вимогами ч.ч.1, 2, 17 ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Виходячи зі змісту позовної заяви, без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт на наданій в оренду земельній ділянці площею 1265 кв.м по вул.Чапаєва, 32 у м.Авдіївка Товариством з обмеженою відповідальністю „Алекс” було самовільно реконструйовано будівлю торгівельно-зупиночного комплексу (літера А-2), внаслідок чого збільшено площу вказаного об'єкту на 23 кв.м, та збудовано автомийку (літера А'-1).

Вказані зміни відображені у технічному паспорті, складеному 20.01.2011р. Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради”.

За змістом пояснень №01-11/690 від 24.03.2011р. третьої особи зазначені роботи проведені позивачем самовільно.

Таким чином, враховуючи приписи ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій”, пояснення №01-11/690 від 24.03.2011р. Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради” та твердження позивача, суд дійшов висновку, що проведене Товариством з обмеженою відповідальністю „Алекс” збільшення на 23 кв.м площі будівлі торгівельно-зупиночного комплексу (літера А-2) та будівництво автомийки (літера А'-1), є самочинним переплануванням/будівництвом.

Згідно із ч.2 ст.41  Конституції України право приватної власності набувається в порядку,  визначеному законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Як встановлено судом, позивач з моменту укладання договору оренди №04.06.170.00060 від 20.02.2006р. та до цього часу є користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Авдіївка, вул.Чапаєва, 32.

Одночасно, до матеріалів справи не надано яких-небудь доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача відповідної земельної ділянки на підставі договору оренди №04.06.170.00060 від 20.02.2006р., в тому числі, при проведенні будівельних робіт.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності звернень Авдіївської міської ради Донецької області до позивача, до суду з вимогою щодо знесення самочинно перепланованого/збудованого майна, усунення припущених порушень прав інших осіб внаслідок здійснення цього будівництва.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності порушень прав інших осіб під час проведення спірного самочинного перепланування/будівництва Товариством з обмеженою відповідальністю „Алекс”.

Крім того, згідно з наданим до матеріалів справи технічним висновком, який складено Товариством з обмеженою відповідальністю „Укргеоінжинірінг” (ліцензія серії АВ №445363) будівля торгівельно-зупиночного комплексу з автомийкою, що знаходяться за адресою: м.Авдіївка, вул.Чапаєва, 32, відповідає будівельним, санітарним та протипожежним вимогам, які ставляться до підприємств по обслуговуванню автомобілів.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно із ліцензією серії АВ №445363 Товариству з обмеженою відповідальністю „Укргеоінжинірінг” надано право обстеження та оцінювання технічного стану будівельних конструкцій, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил, санітарних та протипожежних вимог при проведенні перепланування/будівництва спірних об'єктів нерухомого майна.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

За висновками суду, виходячи зі змісту ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, звернення до суду  з вимогами про визнання права власності визнано законодавцем як єдиний можливий спосіб узаконення самочинного перепланування/будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу, та  направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю „Алекс”, як особи, що на наданій в оренду земельній ділянці провела перепланування/будівництво об'єкту нерухомості.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірні об'єкти переплановано/збудовано на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи, що технічний стан нерухомості забезпечує її подальшу безпечну експлуатацію, позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно – будівлю автомийки (літера А'-1) площею 122,4 кв.м, будівлю торгівельно-зупиночного комплексу (літера А-2) площею 257,4 кв.м, які розташовано за адресою: м.Авдіївка, вул.Чапаєва, 32, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з огляду на те, що Авдіївською міською радою Донецької області не отримано копію позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Алекс” та доданих до неї документів, підлягає залишенню без задоволення, приймаючи до уваги наявність у матеріалах справи оригіналів фіскальних чеків відділення №6 Укрпошти у м.Авдіївка від 01.03.2011р. та від 03.03.2011р., які в розумінні ч.1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України є належними доказами направлення учасникам судового процесу копій позову з додатками.

Одночасно, твердження відповідача про те, що позовну заяву підписано Арзумановим Ф.А., який не має належних повноважень на вчинення таких дій, судом не приймаються, враховуючи, що згідно із наказом №1 від 21.01.2009р. вказану особу було призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Алекс”.

Виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                         ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Алекс”, м.Авдіївка до Авдіївської міської ради Донецької області, м.Авдіївка задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Алекс”, м.Авдіївка на нерухоме майно – будівлю автомийки (літера А'-1) площею 122,4 кв.м, будівлю торгівельно-зупиночного комплексу (літера А-2) площею 257,4 кв.м, які розташовано за адресою: м.Авдіївка, вул.Чапаєва, 32.

У судовому засіданні 06.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Любченко М.О.           

Повне рішення складено 11.04.2011р.