Рішення

від 04.04.2011 по справі 9/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/18

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.04.11 р.                                                                                 Справа № 9/18                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна”, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „НОВА”, м.Макіївка

про стягнення заборгованості в розмірі 325 236грн.54коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Васько І.П. – представник (за довіреністю №326/10-01 від 10.01.2011р.);

від відповідача: Архипов О.В. – представник (за довіреністю №1/2011 від 02.03.2011р.);

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „НОВА”, м.Макіївка, про стягнення заборгованості в розмірі 325 236грн.54коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 250 870грн.20коп., пені в розмірі 39 279грн.31коп. та штрафу в розмірі 35 087грн.03коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №F349-H від 01.12.2009р., видаткову накладну № СОF-000026 від 10.12.2009р., податкову накладну №3132 від 10.12.2009р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ИАЗ №654642 від 10.12.2009р., акт прийому-передачі б/н від 10.12.2009р., листи вих.№760, вих.№761, вих.№762, вих.№763, від 19.11.2010р., банківську виписку за період з 01.11.2009р. по 10.02.2011р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №б/н від 02.03.2011р., відповідно з яким проти позовних вимог заперечує.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №8596175 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „НОВА”, м.Макіївка станом на 02.02.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

04.04.2011р. позивачем надана заява б/н та дати про уточнення розміру позовних вимог та роз'яснення б/н від 04.04.2011р. до заяви про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до яких останній зменшує розмір позовних вимог, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 308 304грн.39коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 243 315грн.96коп., пені в розмірі 31 412грн.07коп. та штрафу в розмірі 33 576грн.36коп.

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви б/н та дати про уточнення розміру позовних вимог та роз'яснення б/н від 04.04.2011р. до заяви про уточнення розміру позовних вимог.

Відповідачем 04.04.2011р. через канцелярію суду надано клопотання №б/н від 04.04.2011р., з огляду на яке, останній заперечує проти позовних вимог.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

01.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою „НОВА”, м.Макіївка та Товариством з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна”, м.Київ укладений договір поставки №F349-H, відповідно з яким постачальник (позивач) зобов'язується передати у зумовлені строки у власність покупцеві (відповідачу) товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1 договору).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

У відповідності до п.1.2 договору, сторони домовились про асортимент та загальну ціну товару, а саме 1 678 817грн.51коп.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (місце поставки товару – Луганська область, м.Перевальськ, вул.Охотська, 3) згідно Інкотермс-2000. місце знаходження товару під час дії договору – Луганська область, м.Перевальськ, вул.Охотська, 3. Факт прийому-передачі товару засвідчується підписанням між постачальником та покупцем акту прийому-передачі та видаткової накладної. Товар повинен бути переданий постачальником за першою вимогою покупця без затримки строком, що не перевищує трьох робочих днів, але не раніше здійснення передоплати згідно пункту 3.1.1 договору.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 1 678 817грн.51коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної № СОF-000026 від 10.12.2009р., податкової накладної №3132 від 10.12.2009р., актом прийому-передачі б/н від 10.12.2009р.

Належність наведених документів до предмету спору перевірена судом.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видатковій накладній № СОF-000026 від 10.12.2009р. та акті прийому-передачі б/н від 10.12.2009р., печаткою підприємства відповідача та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ИАЗ №654642 від 10.12.2009р., на підставі якої представником відповідача отримана продукція від позивача, про що свідчить наявна на зазначеній видатковій накладній відмітка, а отже зазначений товар прийнятий відповідачем без заперечень (копія довіреності додана до матеріалів справи).

Пунктами 3.1, 3.1.1, 3.1.2 договору сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється у національній валюті України – гривні, в розстрочку наступним чином: передоплата в розмірі 50% від загальної ціни, зазначеної в таблиці п.1.2 договору, що повинна бути перерахована покупцем в строк до 09.12.20009р. на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 9 „Реквізити та підписи сторін” цього договору. Оплата решти суми, від загальної ціни, зазначеної в таблиці п.1.2 договору, сплачується п'ятьма рівними платежами протягом п'яти місяців. Обов'язок щодо сплати таких платежів виникатиме 05 числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за тим, в якому було здійснено оплату, згідно п.3.1.1 цього договору.

Одночасно з сплатою платежів, згідно п.3.1.2 даного договору, покупець щомісячно сплачує відсотки в розмірі 1,5%  від залишку несплачених за товар коштів, без ПДВ (п.3.1.4 договору).

10.12.2009р. відповідач сплатив позивачу передоплату за договором поставки №F349-H від 01.12.2009р. в розмірі 839 408грн.75коп.

Виходячи з наведеного з урахуванням п.3.1.2 договору, відповідач, після здійснення 10.12.2009р. передоплати, повинен сплатити позивачу решту вартості товару, визначеної п.1.2 договору,  п'ятьма рівними платежами протягом п'яти місяців  до 05 числа кожного місяця, починаючи з січня 2010р.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу решту вартості товару, визначеної п.1.2 договору, а саме 839 408грн.76коп. наступним чином: до 05.01.2010р. суму в розмірі 167 881грн.75коп.; до 05.02.2010р. суму в розмірі 167 881грн.75коп.; до 05.03.2010р. суму в розмірі 167 881грн.75коп.; до 05.04.2010р. суму в розмірі 167 881грн.75коп.; до 05.05.2010р. суму в розмірі 167 881грн.76коп.

Одночасно, на підставі п.3.1.4 договору відповідач разом зі сплатою решти вартості товару повинен щомісячно платити позивачу відсотки в розмірі 1,5%  від залишку несплачених за товар коштів без ПДВ.

З урахуванням наведеного вище, суд робить висновок, що кінцевий строк оплати решти вартості поставленого товару та відсотків від залишку несплачених за товар коштів без ПДВ в розмірі 1,5% настав.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору, відповідач не здійснював своєчасної та повної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 243 315грн.96коп. з урахуванням відсотків передбачених п.3.1.4 договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 243 315грн.96коп.

Одночасно, у судовому засіданні 04.04.2011р. представник відповідача визнав суму основної заборгованості в розмірі 243 315грн.96коп. (протокол судового засідання від 04.04.2011р.)

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов'язані із визнанням суми основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 243 315грн.96коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна”, м.Київ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 243 315грн.96коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суму пені в розмірі 31 412грн.07коп.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.2 договору, у разі несвоєчасного внесення будь-якого платежу із платежів, передбачених п п.3.1.2, 3.1.3, 3.1.4 цього договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання грошових зобов'язань за кожен день такого прострочення, на підставі рахунків-фактур, які будуть виставлятися щомісячно. Тобто, сплата пені здійснюється на підставі рахунків-фактур, проте позивачем до матеріалів справи не додані відповідні рахунки з доказами виставлення (вручення) останніх відповідачу.

З огляду на викладене та оскільки позивачем, всупереч ст.33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено факту виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати пені, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 31 412грн.07коп. підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до суду із відповідними вимогами щодо стягнення пені з додаванням доказів факту виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати пені.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 33 576грн.36коп.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

У відповідності до п. 6.3 договору, якщо затримка покупцем будь-якого платежу, передбаченого п п.3.1.2, 3.1.3, 3.1.4 цього договору, складає більше 30 календарних днів, та/або відмови від товару, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості простроченого платежу.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного, у відповідності до п. 6.3 договору, розмір штрафу за розрахунком позивача складає 33 576грн.36коп.

Перевіривши наданий розрахунок, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 33 576грн.36коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 27, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                              ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна”, м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „НОВА”, м.Макіївка, про стягнення заборгованості в розмірі 308 304грн.39коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 243 315грн.96коп., пені в розмірі 31 412грн.07коп. та штрафу в розмірі 33 576грн.36коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „НОВА” (за адресою: мікрорайон „Сонячний”, б.8, кв.107, м. Макіївка, Донецька область, 86157, код ЄДРПОУ 24162954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна” (за адресою: пр-т. Московський, б.9, оф.2-305, м. Київ, 04073, р/р 26007007515000 в ПАТ „КІБ Креді Агріколь” в м.Києві, МФО 300379, код ЄДРПОУ 34537760) суму основного боргу в розмірі 243 315грн.96коп., штраф в розмірі 33 576грн.36коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 768грн.92коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 200грн.92коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 04.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.           

Повне рішення складено 11.04.2011р.