Постанова

від 28.02.2008 по справі 16-11-02/3668

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16-11-02/3668

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

28.02.08 р.                                                                                          № 16-11-02/3668          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Федорчук Р. В (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Ткаченка  Б.О.

                                                  Лобань  О.І.

секретар судового засідання    Рустам'ян Е.А.,

за участю представників сторін : відповідно до протоколу судового засідання від 28.02.2008 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТІСА-Агро»на рішення господарського суду Черкаської області від 17.12.2007 року,

у справі № 16-11-02/3668 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом          Лікувально –оздоровчого закладу «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок»

до                  1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТІСА-Агро»

          2. Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Міжгір'я»

про               визнання договору недійсним.

в с т а н о в и в :

Лікувально –оздоровчий заклад «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок»звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТІСА-Агро»та Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Міжгір'я»про визнання недійсним договору купівлі –продажу корпоративних прав № 72 від 15.12.2005 року (т. 1 а.с. 2 –4).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.10.2006 року позов Лікувально –оздоровчого закладу «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок»задоволено повністю (т. 1 а.с. 123 - 124).

Не погодившись із прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 24.10.2006 року та постановити нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю (т. 1 а.с. 129 –131).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.01.2007 року рішення господарського суду Черкаської області від 24.10.2006 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «Тіса-Агро»без задоволення (т. 1 а.с. 172 –175).

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ТОВ «Компанія «Тіса-Агро»подало касаційну скаргу на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.01.2007 року (т. 1 а.с. 179 –181).

Вищий господарський суд України своєю постановою від 29.05.2007 року касаційну скаргу ТОВ «Компанія «Тіса-Агро»задовольнив, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.01.2007 року та рішення господарського суду Черкаської області від 24.10.2006 року скасував, а справу передав на новий розгляд до господарського суду Черкаської області (т. 1 а.с. 193 –197).

Господарський суд Черкаської області ухвалою від 13.09.2007 року справу за позовом ЛОЗ «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок» до ТОВ «Компанія «ТІСА-Агро»та ВСК «Міжгір'я»про визнання недійсним договору купівлі –продажу корпоративних прав № 72 від 15.12.2005 року, прийняв до свого провадження (т. 1 а.с. 216).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.12.2007 року позов задоволено повністю (т. 2 а.с. 29 –31).

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач ТОВ „Компанія „Тіса-Агро”, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області по справі  № 16-11-02/3668 від 17.12.2007 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити в задоволенні позову  в повному обсязі (т. 2 а.с. 40 –41).

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не в повному обсязі з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції від 17.12.2007 року підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті апеляційної скарги.

Позивач заперечує проти апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві від 01.02.2008 року, вважає її необґрунтованою, а оскаржене рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТІСА-Агро» на рішення господарського суду Черкаської області від 17.12.2007 року, згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 14.01.2008 року порушено апеляційне провадження у справі (т. 2 а.с. 33 –34).

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.02.2008 розгляд справи призначено здійснювати у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Федорчук Р.В., судді: Ткаченко Б.О., Лобань О.І. (т. 2 а.с. 44).

Представник позивача та першого відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що представник позивач та першого відповідача про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 59 –60).

Дослідивши матеріали справ, заслухавши пояснення представника другого відповідача, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду 28.02.2008 року було проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення учасників судового засідання, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 17.12.2007 року таким, що має бути залишено без змін виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом Черкаської області, 15 грудня 2005 року ВСК «Міжгір'я»в особі голови правління Буряченка В.В. (як продавець) та ТОВ «Компанія «ТІСА-Агро»в особі Козловського А.Ф. (як покупець) уклали договір купівлі-продажу корпоративних прав № 72 від 15.12.2005 року. За змістом даного договору продавець продав, а покупець купив 4, 23 % недержавної частки у статутному фонді Лікувально –оздоровчого закладу «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок», включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також активів у разі ліквідації його відповідно до чинного законодавства –п. 1.1. договору (т. 1 а.с. 10 –11).

На момент укладення спірного договору діяв і діє статут Лікувально –оздоровчого закладу «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок»в редакції від 07.05.2003 року, що затверджений  зборами уповноважених представників господарств –учасників згідно протоколу № 1 від 21.04.2003 року. (а.с. 18 –29). Позивачем було надано суду протокол № 1 від 21.04.2003 року, згідно якого вбачається, що протокол не містить переліку господарств - учасників оздоровчого центру «Світанок». В протоколі лише констатовано, що всього: уповноважених - 20 осіб, на зборах присутні 17 осіб (т. 2 а.с. 20).

В статуті позивача відсутній перелік назв підприємств його учасників та розмір їх часток. У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991 року визначено, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

В матеріалах справи, а саме в т. 1 на а.с. 63 знаходиться  аудиторський звіт про визнання часток засновників (учасників) у майні Черкаського міжгосподарського санаторію «Світанок»від 10.10.2003 року, яким визначено, що частка держави в майні санаторію «Світанок»становить 55, 05%, а частка недержавних власників - 44, 95%. При цьому, колегія суддів зазначає, що сторони не надали в справу належних доказів про розподіл часток серед недержавних засновників санаторію «Світанок»станом на 17 липня 2003 року та станом на час укладення спірного договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають, значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, склад учасників та засновників Лікувально –оздоровчого закладу «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок»може бути доведений лише даними статуту цього підприємства.

Відповідно до п. 1.5. статуту Лікувально – оздоровчого закладу «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок»створено засновниками на міжгосподарській основі шляхом добровільного об'єднання власного майна і коштів, коштів централізованого фонду соціального страхування членів колективних сільськогосподарських підприємств, внесків коштів державного бюджету, державних підприємств, установ, міжгосподарських організацій.

Згідно положень п. 4.3. статуту, розмір пайових внесків визначається зборами уповноважених представників господарств –учасників. Право розпорядження своїм майном і коштами належить лише органам управління позивача (п. 4.10). Згідно п. 6.1, 6.4. вищим органом управління позивача є збори уповноважених представників, які обираються учасниками –дольовиками строком на 3 роки. Рішення щодо змін в статуті приймаються зборами уповноважених більшістю голосів, якщо присутніми на зборах є не менше 75 % уповноважених представників (п. 6.4.). Згідно п. 1.12. статуту вихід учасників із членів закладу вирішується зборами уповноважених представників –учасників.

17.07.2003 року було проведено збори недержавних засновників (учасників) санаторію господарств Смілянського району на яких, згідно протоколу зборів,  вирішено питання про визначення засновником лікувально –оздоровчого закладу «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок»від імені господарств –засновників Смілянського р-ну. –одного господарства –ВСК «Міжгір'я», якому було передано функції по управлінню часткою майна санаторію «Світанок»(т. 1 а.с. 57). Із даного протоколу не вбачається, представники яких саме господарств були присутні на зборах, а в матеріалах справи немає первинних документів про зв'язок цих господарств із Лікувально –оздоровчим закладом «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок».

В договорі купівлі продажу корпоративних прав № 72 від 15.12.2005 року ВСК «Міжгір'я»виступило одноособовим власником частки у статутному фонді закладу «Світанок». П. 2.2. спірного договору передбачено, що передача корпоративного права здійснюється шляхом подачі Продавцем на ім'я загальних зборів Учасників Лікувально –оздоровчого закладу «Черкаський санаторій та дитячо оздоровчий центр «Світанок»заяви про вихід із складу учасників.

За змістом протоколу від 17.07.2003 року, матеріалів справи в цілому, ВСК «Міжгір'я» не набуло прав володіння, користування та розпорядження часткою (прав власника), тим більше не набуло права подавати заяву про вихід зі складу учасників санаторію «Світанок»від імені господарств Смілянського району.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Відповідачі по справі не довели, що внаслідок передачі ВСК «Міжгір'я»прав засновника підприємства –позивача, було внесено відповідні зміни до статутних документів санаторію «Світанок».

Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що ВСК «Міжгір'я»не володів правами продавця частки в статутному фонді санаторію «Світанок», не був вказаний серед засновників позивача згідно статуту, а отже і не мав права розпоряджатися часткою позивача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на рішення господарського суду Черкаської області по справі № 11/1651 від 31.03.2006 року за позовом ВСК «Міжгір'я»до ТОВ «Компанія «Тіса-Агро»про визнання недійсним договору купівлі –продажу корпоративних прав № 72 від 15.12.2005 року, яким  у задоволенні позову було відмовлено повністю, та у зв”язку із зазначеним враховує наступне (т. 1 а.с. 71).

Комплексний аналіз зібраних у справі доказів, свідчить, що вказаними доказами не підтверджується набуття ВСК «Міжгір'я»права власності на частку в статутному фонді позивача згідно рішення по справі № 11/1651.

Протокол зборів від 15.10.2004 року, в т.ч. його резолютивна частина, на який є посилання в рішенні по справі № 11/1651, не містить згадки про перехід права власності на частку в майні санаторію «Світанок»до ВСК «Міжгір'я»(т. 1 а.с. 96 –101). Даними статуту Санаторію „Світанок”, який є  єдиним допустимим доказом участі в підприємстві та володінні часткою,  не підтверджується, що ВСК «Міжгір'я» є засновником санаторію «Світанок».

Колегія суддів апеляційної інстанції, також погоджується з висновком суду першої інстанції, що ВСК «Міжгір'я»уклавши спірний договір, вчинив правочин з перевищенням повноважень, оскільки відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В матеріалах справи, а саме в т. 1 на а.с. 30 –32 знаходиться протокол зборів недержавних учасників санаторію «Світанок»від 21.02.2006 року, який було прийнято ще до прийняття рішення по справі № 11/1651. Згідно протоколу від 21.02.2006 року, на яких був присутній голова ради сільськогосподарських товаровиробників Смілянського району, було ухвалено вважати договір передачі корпоративних прав санаторію «Світанок»в розмірі 4, 23% недійсним, оскільки господарства –дольовики району не давали на це згоди.

Таким чином даний протокол свідчить про те, що спірний договір не було погоджено господарствами Смілянського району, а тому він ніяких прав та обов'язків його учасникам не дає.

Ч. 2 ст. 362 ЦК України передбачено, що продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

У статуті лікувально –оздоровчого закладу «Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр «Світанок»не встановлено можливість продажу частки у статутному фонді без повідомлення інших засновників (учасників). Суду не було надано доказів такого повідомлення про продаж частки у статутному фонді санаторію.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, господарським судом Черкаської області, обґрунтовано визнано недійсним договір купівлі –продажу № 72 корпоративних прав від 15.12.2005 року, укладений між виробничим сільськогосподарським кооперативом «Міжгір'я»та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТІСА-Агро».

Враховуючи вищенаведене, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Черкаської області від 17.12.2007 року по справі № 16-11-02/3668 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101 –103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТІСА-Агро»на рішення господарського суду Черкаської області від 17.12.2007 року у справі № 16-11-02/3668 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Черкаської області від 17.12.2007 року у справі № 16-11-02/3668 залишити без змін.

3.          Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4.          Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5.           Матеріали справи № 16-11-02/3668 повернути до господарського суду Черкаської  області.

Головуючий суддя:                                                                      Федорчук Р. В

Судді:

                                                                                                    Ткаченко  Б.О.

                                                                                                    Лобань  О.І.

Дата відправки  01.04.08