Постанова

від 18.03.2008 по справі 2-21/11416-2007

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-21/11416-2007

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 березня 2008 р.                                                                                    № 2-21/11416-2007  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

Муравйов О.В. –головуючого

Фролова Г. М.Коробенко Г. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Фірми "Авеста"

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2007року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 року

у справі

за позовом№ 2-21/11416-2007 Господарського суду Автономної Республіки КримКомунального підприємства житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя

доФірми "Авеста"

пророзірвання договору оренди

за участю представників сторін:від позивача:

Пирогов В. Є –дов. від 03.01.08 № 33Рябенький А. С. –дов. від 03.01.08 № 6497

від відповідача:Локтіонова О. О. –директорТолкачов В. В. –дов. від 17.03.08 №18-02/07

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.02.2008 року касаційна скарга Фірми "Авеста" була призначена до розгляду колегією суддів у складі Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А. Г., Фролова Г. М. на 18.03.2008 року.

У зв'язку з відпусткою судді Полянського А. Г. для розгляду зазначеної вище касаційної скарги розпорядженням від 17.03.2008 року № 02-122/77 утворена колегія у наступному складі суддів: Муравйов О. В. (головуючий), Коробенко Г. П., Фролова Г. М.

Відводів складу суду не заявлено.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя у вересні 2007 року звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фірми "Авеста" про розірвання договору оренди нежилих приміщень від 31.01.1992 року № 41 та від 18.05.1998 року № 39 та виселення відповідача із займаних нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 7 (площею 92,5 кв. м та 142 кв. м) внаслідок суттєвих порушень Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20-24.09.2007 року по справі № 2-21/114126-2007 (суддя Чонгова С. І.) в задоволенні позову відмовлено, оскільки рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.04.2007 року по справі № 2-21/18539-2006, яке набрало законної сили, був задоволений позов Фірми "Авеста" до Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя було встановлено, що договори оренди спірних нежитлових приміщень діють до 31.01.2012р. та 18.05.2013р.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2007 року по справі № 2-21/11416-2007 (головуючий суддя Котлярова О. Л., судді Антонова І. В., Ткаченко М. І.) апеляційна скарга позивача задоволена, рішення місцевого господарського суду скасоване, прийняте нове рішення про задоволення позову частково: зобов'язано Фірму "Авеста" висилиться із займаних нежитлових приміщень площею 92,5 кв. м та 142 кв. м, розташованих за адресою: 95000, м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 7. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 року по справі № 2-21/11416-2007 з посиланням на ст. 89 ГПК України виправлена описка в п. 5 резолютивної частини постанови, який викладений в новій редакції: виселити фірму "Авеста" із займаних нежитлових приміщень площею 92,5 кв. м та 142,0 кв. м, розташованих за адресою: 95000, м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 7,

Відмовляючи в позові про розірвання договорів оренди, апеляційних господарських суд виходив з висновку, що спірні договори оренди є неукладеними, оскільки в них відсутні суттєві умови договору. Оскільки інших підстав займати спірні приміщення у відповідача не було, суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги про виселення відповідача із займаних нежилих приміщень.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, відповідач Фірма "Авеста" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржену постанову скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представники відповідача доводи та вимоги, викладені в касаційній скарзі, підтримали. Представники позивача проти вимог відповідача заперечували, просили залишити постанову апеляційного господарського суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові  у даній справі, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі договору № 41 від 31.01.1992р. позивач Комунальне підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя передав відповідачу Фірмі "Авеста" в користування на умовах оренди торгове приміщення площею 92,5 кв. м за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 7.

На підставі договору № 39 від 18.05.1998р., укладеного між тими ж сторонами, відповідач отримав у користування на умовах оренди підвальне приміщення площею 142 кв. м за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 7.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.04.2007 року по справі № 2-21/18539-2006 був задоволений позов Фірми "Авеста" до Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя. Цим рішенням, зокрема, договір оренди від 31.01.1992р. № 41, укладений між сторонами, був визнаний діючим до 31.01.2012 року, а договір оренди від 18.05.1998р. № 39 був визнаний діючим до 18.05.2013 року. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки в резолютивній частині рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.04.2007 року по справі № 2-21/18539-2006 було зазначено про продовження строку дії спірних договорів оренди, сторони в справах № 2-21/18539-2006 та № 2-21/11416-2007 ті ж самі, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідач Фірма "Авеста" правомірно користується нежитловими приміщеннями площею 92,5 кв. м та 142 кв. м.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктами 4, 5 частини 2 статті 54 ГПК України передбачено, що позовна заява серед іншого повинна містити зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

В позовній заяві в обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за весь період оренди відповідачем не був наданий угоджений з Фондом комунального майна звіт про проведення незалежної експертної оцінки орендованих приміщень, що на думку позивача є суттєвим порушенням Закону УкраЇни "Про оренду державного та комунального майна", а також Рішення 17-ої сесії V скликання Сімферопольської міської ради від 29.03.2007 року № 220.

Суд касаційної інстанції вважає, що посилання позивача на зазначене рішення Сімферопольської міської ради є безпідставним, оскільки воно прийняте після укладення спірних договорів оренди.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач не надав допустимих доказів на підтвердження фактів порушення відповідачем умов договорів оренди.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції обставини справи були встановлені в повній мірі, необхідній для вирішення даного спору по суті, виходячи із встановлених обставин, норми матеріального права були застосовані ним вірно, а тому підстав для скасування рішення суду у апеляційної інстанції не було.

Натомість, суд апеляційної інстанції в порушення ст. 35 ГПК України не прийняв до уваги обставини, які встановлені рішенням господарського суду, яке набрало законної сили.

Також в порушення ст. 22, 54, 83 ГПК України апеляційний господарський суд задовольнив позов про виселення відповідача з підстав, які не заявлялися позивачем. Так, в позовній заяві позивач зазначав про порушення відповідачем Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та виданих на його виконання підзаконних актів, а суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про відсутність правовідносин оренди між сторонами взагалі.

В мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції одночасно зазначається, що спірні договори оренди є неукладеними в силу положень ст. 153 ЦК УРСР, яка була чинною на момент їх укладення, і разом з тим, апеляційний господарський суд говорить про те, що питання дійсності цих договорів не досліджувалися при розгляді справи № 2-21/18539-2006. Однак питання укладення договору та його дійсності є різними по своїй правовій природі, і їх не можна ототожнювати. При цьому, висновок про недійсність спірних договорів судом апеляційної інстанції зроблений не був.

Що стосується оскарження відповідачем ухвали суду апеляційної інстанції про виправлення помилки, то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вона не є предметом самостійного оскарження, виходячи із змісту касаційної скарги, а лише виправляє зміст постанови. Тому розглядається за своїм змістом як складова частина оскарженої постанови апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 11110 ГПК України у зв'язку з порушенням норм процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фірми "Авеста" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2007 року  по справі № 2-21/11416-2007 Господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20-24.09.2007 року по справі № -21/11416-2007 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                     Муравйов О. В.                                                      

Судді                                                                                   Фролова Г. М.      

                                                                                                     Коробенко Г. П.