Постанова

від 14.03.2008 по справі 5020-7/008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-7/008

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-7/008

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"14" березня 2008 р.  09:20                                                                      м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Ілюхіної Г.П.,

при секретарі –Дмитренко Т.М.,

за участю представників:

від позивача          –Іванова А.В., представник, довіреність № 86/13-28 від 05.02.2008;

від відповідача          –Чернова Ю.М., головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 7303 від 18.09.2007,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

За          Підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту

адміністративним          Міністерства Оборони Російської Федерації”

позовом           (99050, м. Севастополь, пр. Нахімова, 13)

до відповідача          Управління Пенсійного Фонду України

                    в Ленінському районі м. Севастополя

                    (99008 м. Севастополь, вул. Карантинна, 16-56)

про          визнання дій Ленінського районного відділення Пенсійного фонду України в м. Севастополі щодо прийняття рішення від 16.08.2007 № 830 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені такими, що порушують права позивача,

          визнання рішення від 16.08.2007 № 830 про застосування фінансових санкцій в загальному розмірі 113862,16 грн. та нарахування пені в розмірі 22514,91 грн. нечинним,

          в порядку статті 51 КАС України, позовні вимоги змінені:

про          визнання рішення від 16.08.2007 № 830 про застосування фінансових санкцій в загальному розмірі 113862,16 грн. та нарахування пені в розмірі 22514,91 грн. нечинним, -

Обставини справи:

16.01.2008 (вх.№109) Підприємство „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства Оборони Російської Федерації” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про:

- визнання дій Ленінського районного відділення Пенсійного фонду України в м. Севастополі щодо прийняття рішення від 16.08.2007 № 830 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені такими, що порушують права позивача,

- визнання рішення від 16.08.2007 № 830 про застосування фінансових санкцій в загальному розмірі 113862,16 грн. та нарахування пені в розмірі 22514,91 грн. нечинним,

з посиланням на статті 19, 61 Конституції України, статті 216, 238 Господарського кодексу України, статтю 105, 106 „Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Ухвалою від 17.01.2008 відкрито провадження по адміністративній справі, прийнято рішення про призначення підготовчого провадження та проведення попереднього судового засідання з метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку в порядку статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.1-3).

Від позивача надійшло клопотання (вх.№1851) про уточнення найменування відповідача, замість Ленінського районного відділення Пенсійного фонду України в м. Севастополі, просить вважати відповідачем Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя, а також про зміну позовних вимог, просить визнати рішення від 16.08.2007 № 830 про застосування фінансових санкцій в загальному розмірі 113862,16 грн. та нарахування пені в розмірі 22514,91 грн. нечинним (арк.с.30-31).

Ухвалою суду від 05.02.2007 закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд по адміністративній справі в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.34-36).

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач порушив, не дотримав порядок та процедуру притягнення до відповідальності, передбачені п.п.9.3.2 п.9 Інструкції „Про порядок обчислення та уплати страховиками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України”, затвердженої постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, якою встановлено, що у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі 20 відсотків зазначених сум при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків, а саме: при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки; тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період; та п.п.5.4, 5.5 п.5, п.7.1 „Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2004 за № 81/8680, згідно якого орган Пенсійного фонду при розгляді скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: залишає рішення, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення; скасовує в певній частині рішення, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, в певній частині; скасовує рішення, яке оскаржується, і задовольняє скаргу страхувальника; у разі скасування раніше прийнятого рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені, накладення штрафу та рішення за заявою страхувальника про узгодження вимоги про сплату недоїмки вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення вищого органу Пенсійного фонду про повне або часткове задоволення скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, про що зазначається в рішенні відповідного органу Пенсійного фонду; процедура оскарження (узгодження вимоги про сплату недоїмки) закінчується днем отримання страхувальником рішення органу Пенсійного фонду про повне задоволення скарги; у зв'язку з чим позивач прийшов до висновку, що контролюючому органу надане право за результатами розгляду скарги страхувальника прийняти рішення не виключно про повне скасування оскаржуваного рішення, але і про часткове задоволення скарги та часткове скасування рішення про застосування фінансових санкцій; тобто орган Пенсійного Фонду приймає рішення про повне скасування рішення про застосування фінансових санкцій, то в подальшому він позбавляється права на застосування фінансових санкцій та нарахування пені за період, який вже перевірявся та по якому прийнято рішення про скасування санкцій.

Відповідач в запереченнях та доповненнях до заперечення (вх.№№3514, 4351) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладених в них, основні з яких полягають в тому, що позивач зареєстрований, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 12.04.1991; відповідачем винесено рішення про застосування фінансової санкції № 830 від 16.08.2007 на суму 113862,16 грн. та нарахована пеня у розмірі 22517,91 грн. за несвоєчасне перерахування страхових внесків за січень 2007 року, граничний строк оплати яких був 20.02.2007, яке було направлено по юридичній адресі позивача та отримано позивачем 21.08.2007; позивач зазначене рішення оскаржив, але рішеннями Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі від 25.10.2007 № 4943/07 та Пенсійного фонду України від 08.01.2008 № 164/09-10 скарги позивача залишені без задоволення, з посиланням на статті 14, 15, 17, 20, 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, просить відмовити в задоволенні позову, так як вважає, що оскаржуване рішення винесене відповідачем з дотриманням всіх норм чинного законодавства, оскільки позивачем були порушені терміни сплати страхових внесків до бюджету Пенсійного фонду України за січень 2007 року; доводи позивача в тій частині, що розрахунок фінансової санкції та пені за рішенням № 830 від 16.08.2007 не відповідає розрахунку фінансової санкції та пені по рішенню № 433 від 30.05.2007 вважає  неспроможними, так як рішення № 433 від 30.05.2007 скасовано в адміністративному порядку рішенням Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі від 03.08.2007 № 3541/07 (арк.с.43-45, 58-59).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства Оборони Російської Федерації” зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

30.05.2007 Рішенням № 433 „Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду” за несвоєчасну сплату сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування за січень 2007 року Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя щодо Підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства Оборони Російської Федерації” застосовані фінансові санкції: штраф в сумі 113863,06 грн. та пеня в сумі 22515,08 грн. за період з 21.02.2007 до 17.04.2007, які протягом 10 робочих днів з дня отримання рішення підлягали перерахуванню (сплаті) на рахунки Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя (арк.с.13).

Відповідачем прийнято кілька рішень, які були позивачем оскаржені у встановленому  позасудовому порядку, що було викладено в одній скарзі, в тому числі рішення № 433 від 30.05.2007.

03.08.2007 № 3541/07 за результатами розгляду скарги Підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства Оборони Російської Федерації” на рішення начальника Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя, зокрема, № 433 від 30.05.2007 Головним Управлінням Пенсійного Фонду України в м.Севастополі прийнято рішення про задоволення скарги частково, скасовано рішення начальника Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя № 433 від 30.05.2007; начальнику районного управління Пенсійного фонду України, з урахуванням вказаних в мотивувальній частині рішення зауважень, а саме: суми штрафної санкції, нарахованої по рішенню № 433 від 30.05.2007, розраховані без врахування платежів в розмірі 720,05 грн. та 35,50 грн., сплачених страхувальником 21.03.2007, в строк до 27.08.2007 доручено направити на адресу заявника нове рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені (арк.с.15-18).

На виконання зазначеного вище рішення 16.08.2007 прийнято рішення № 830 „Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду”, яким за несвоєчасну сплату сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування за січень 2007 року Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя щодо Підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства Оборони Російської Федерації” застосовані фінансові санкції: штраф в сумі 113862,16 грн. та пеня в сумі 22514,91 грн. за період з 21.02.2007 до 17.04.2007, які протягом 10 робочих днів з дня отримання рішення підлягали перерахуванню (сплаті) на рахунки Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя (арк.с.14).

25.10.2007 № 4943/07 за результатами розгляду скарги Підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства Оборони Російської Федерації” на рішення начальника Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя № 830 від 27.08.2007 Головним Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Севастополі прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а рішення № 830 від 27.08.2007 –без змін (арк.с.19-22).

08.01.2008 № 164/09-10 за результатами розгляду скарги Підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства Оборони Російської Федерації” на рішення начальника Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя № 830 від 27.08.2007 Пенсійним Фондом України прийнято рішення про залишення рішення № 830 від 27.08.2007 та рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі  № 4943/07 від 25.10.2007 –без змін (арк.с.23-24).

Згідно розрахунку заборгованості по Підприємству „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства Оборони Російської Федерації”, наданому  відповідачем, за несвоєчасну сплату страхових внесків застосована фінансова санкція по рішенню № 830 від 16.08.2007 в сумі 136377,07 грн. (арк.с.46, 60).

Позивачем сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на січень 2007 року платіжними дорученнями №№ 65, 66 від 21.03.2007 на суму 720,05 грн. та 35,00 грн., відповідно, № 242 від 17.04.2007 на суму 76245,00 грн., № 133 від 02.04.2007 на суму 298,80 грн., № 119 від 29.03.2007 на суму 470600,00 грн., що також підтверджується витягом з особового рахунку  (арк.с.63-68, 69-72).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає рішення № 830 від 27.08.2007 прийнято відповідачем без врахуванням вимог діючого законодавства та з порушенням встановленого порядку застосування фінансових санкцій.

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення винесене ним з дотриманням всіх норм чинного законодавства, оскільки позивачем були порушені терміни сплати страхових внесків до бюджету Пенсійного фонду України за січень 2007 року

Правовідносини сторін регулюються статтями 19, 61 Конституції України, статтями 14, 15, 17, 20, 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон № 1058), статтю 4 Законом України „Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Інструкцією „Про порядок обчислення та уплати страховиками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України”, затвердженою постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі –Інструкція № 21-1), п. 6.3 „Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2004 за № 81/8680 (далі - Порядок № 21-2).

Згідно зі статтями 19, 61 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно пункту 1 статті 14,  частини першої статті 15 Закону № 1058, пункту 2.1 Інструкції № 21-1,  страхувальниками є, зокрема: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Частиною другою статті 17 Закону № 1058 передбачено, що страхувальник зобов'язаний, зокрема: подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 встановлено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року), особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11, у статті 12 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску.

Пунктами 1, 4 статті 4 Законом України „Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пунктом 4.1 частини четвертої Інструкції № 21-1 встановлено, що розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” за ставками, зокрема: для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1 (крім платників фіксованого сільськогосподарського податку) та 2.1.2 пункту 2.1 цієї Інструкції, - 33,2 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”, виплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно зі статтею 20 Закону України № 1058 та пунктів 5.1.3, 5.1.4, 8.1 Інструкції № 21-1, страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати. Нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Термін сплати страхових внесків передбачено частиною шостою статті 20 Закону № 1058, відповідно до якої, страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період, рівний календарному місяцю, сплачуються не пізніш ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, до 20 числа місяця.

Відповідно до пунктів 8.2, 8.5, 8.6, 8.7, 9.3.1, 9.3.2, 9.3.5, 9.5, , 9.11 Інструкції № 21-1, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Про оскарження вимоги до суду страхувальник зобов'язаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу.

Вимога вважається відкликаною, якщо, зокрема:

- сума боргу самостійно погашається страхувальником;

- орган Пенсійного фонду скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу внаслідок її узгодження або оскарження;

- вимога органу Пенсійного фонду про сплату боргу скасовується чи змінюється судом (господарським судом).

У випадку, зазначеному підпунктом "б", вимога вважається відкликаною з дня прийняття органом Пенсійного фонду рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми недоїмки.

Підставою для прийняття цього рішення є акт про зазначене порушення, що складається в довільній формі.

Рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:

- при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки;

Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

- при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки;

Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

- при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.

При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 17 цієї Інструкції.

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі.

Рішення про застосування штрафу за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті або його заступник. Рішення приймаються за встановленою формою у двох примірниках.

Строки давності щодо стягнення штрафів не застосовуються.

Відповідно до частини другої статті 106 Закону № 1058, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною третьою статті 106 Закону № 1058 встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Згідно з частиною п'ятнадцятою, шістнадцятою, сімнадцятою статті 106 Закону України № 1058, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Від імені виконавчих органів Пенсійного фонду розглядати справи про правопорушення і накладати фінансові санкції та адміністративні стягнення мають право директор виконавчої дирекції Пенсійного фонду, його заступники, начальники головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники, начальники управлінь Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, а в разі їх відсутності - заступники начальників цих управлінь, на підставі документів, що свідчать про вчинення правопорушення.

Пунктом 6.3 Порядку № 21-2 у разі повного або часткового задоволення скарги в рішенні даються розпорядження органу Пенсійного фонду, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій.

Таким чином, позивач при зверненні з позовними вимогами та їх обґрунтуванні не звернув увагу на встановлене п. 6.3 Порядку № 21-2 право органу Пенсійного фонду, що розглядає скарги, при скасуванні рішення повністю або частково зобов'язати підпорядкований орган Пенсійного фонду України вчинити певні дії, дати розпорядження, що мало місце в даному випадку.

Позивач не притягнений двічі за одне й те ж саме порушення, перше рішення скасовано з причин, викладених в мотивувальній частині рішення органу Пенсійного фонду 03.08.2007 № 3541/07 по результатам розгляду скарги і дано розпорядження врахувати певні суми, перерахувати санкції за прострочку сплати внесків і прийняти нове рішення, що не суперечить ні діючому законодавству, ні Порядку № 21-2.

Доводи, мотиви, обґрунтування позивача спростовуються матеріалами справи, так як 18.04.2007 Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя прийнято рішення № 220 „Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду”, яким щодо Підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства Оборони Російської Федерації” за несвоєчасну сплату сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування застосовані фінансові санкції: штраф в сумі 75,56 грн. та пеня в сумі 21,91 грн. за період з 21.02.2007 до 21.03.2007, які протягом 10 робочих днів з дня отримання рішення підлягали перерахуванню (сплаті) на рахунки Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя, в якому були враховані суми в розмірі 720,05 грн. та 35.50 грн., сплачені позивачем 21.03.2007 (арк.с.73).

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

При таких обставинах, суд дійшов висновку про необґрунтованість та неспроможність  позовних вимог та правомірність доводів відповідача.

Все вищеперелічене дає право для висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. суд покладає на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 61 Конституції України, статтями 14, 15, 17, 20, 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, статтею 4 Законом України „Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Інструкцією „Про порядок обчислення та уплати страховиками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України”, затвердженою постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, п. 6.3 „Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2004 за № 81/8680, статтями 51, 70, 71, 94, 150, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п'ятої  статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Згідно статті 42 КАС України, журнал судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно після судового засідання і приєднується до справи.

В порядку статті 43 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом і журналом судового засідання та протягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо їхньої неповноти або неправильності.

Суддя                                                                                            Г.П. Ілюхіна

Постанову складено та підписано

в порядку частини 3 статті 160 КАС України

19.03.2008 о 15 год. 50 хв.