Постанова

від 26.02.2008 по справі 1/39/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/39/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2008 р. 14:40

Справа №  1/39/08

м. Миколаїв

За позовом: Приватне підприємство Будівельна фірма “Квазар-Інк”                      /54049,  м. Миколаїв, проспект Корабелів,12 кв.70/До відповідача: Державна податкова інспекція у                             Корабельному районі  м. Миколаєва                            /54052,  м. Миколаїв, вул. Артема, 1-а/

про: визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення  від 16.01.2008 року № 0000102300/0

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Сорогіна А.В.

Представники:

Від позивача: Камінський В.І.., довіреність від 17.01.2008 року

Від відповідача: Кравчук О.І., довіреність від 07.12.2007р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення –рішення    від 16.01.2008 року № 0000102300/0, мотивуючі свої вимоги порушенням відповідачем вимог чинного податкового законодавство при визначенні зобов'язання по податку на додану вартість за жовтень-грудень 2005 року.

Відповідач позов не визнає з тих підстав, що  позивачем  порушено вимоги  підпунктів 7.2.4., 7.4.5., статті  7 Закону України “Про податок на додану вартість”, позивач мав стосунки з фіктивним підприємством –ПП “Будпостач”, свідоцтво платника податку якого анульоване на підставі рішення суду (а.с.20-22).

Дослідивши надані докази, заслухавши  доводи сторін у судовому засідання, суд

встановив:

          відповідач здійснив невиїзну  документальну  перевірку позивача  з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП “Будпостач” за період з 01.10.2005 року по 31.12.2005 року, про що склав акт перевірки від 09.01.2008 року (а.с.9-17)

          За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000102300/0 від 16.01.2008р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 9300 грн., застосував штрафну санкцію у сумі 4650 грн., яке позивач просить визнати противоправним та  скасувати.

          Позовні вимоги є обґрунтованими, виходячи з наступного:

          у висновку акту перевірки від  09.01.2008  року (а.с.16-17) відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог пунктів 7.2.4., 7.4.5.,  статті 7, статті 9  Закону України “Про податок на додану вартість”, що на думку відповідача стало причиною заниження зобов'язання по податку на додану вартість за жовтень-грудень 2005 року на загальну суму 9300 грн.

Вказані висновки акту перевірки є помилковими, не відповідають фактичним обставинам, виходячи з наступного:

Як  зазначено в акті перевірки у 2005 році позивач мав взаємовідносини з ПП “Будпостач”: в жовні-грудні позивачем від ПП “Будпостач” отримано товар на загальну суму 55800 грн., в тому числі  податок на додану вартість 9 300 грн. (а.с.11). За отриманий товар позивач розрахувався в повному обсязі готівковими та безготівковими коштами (а.с.12).   На доказ здійснення господарських  операцій ПП “Будпостач” видав позивачу податкові накладні (а.с.51-53).

Відповідно припису пункту 7.4.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,  нарахованих  (сплачених)  платником податку за ставкою, встановленою  пунктом  6.1  статті  6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

    придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку;

    придбанням (будівництвом,   спорудженням)   основних   фондів (основних  засобів,  у  тому  числі інших необоротних матеріальних активів  та  незавершених  капітальних  інвестицій  в   необоротні капітальні   активи),  у  тому  числі  при  їх  імпорті,  з  метою подальшого використання  у  виробництві  та/або  поставці  товарів (послуг)   для  оподатковуваних  операцій  у  межах  господарської діяльності платника податку.

          Факт здійснення господарських операцій з придбання товару та факт сплати податку в ціні придбаних товарів підтверджені матеріалами перевірки (а.с.11-12).

          Отже, при віднесенні до податкового кредиту  сум податку на додану вартість  в жовтні 2005 року-5 650 грн., в листопаді 2005 року –1 650 грн. та грудні 2005 року –2 000 грн. позивач діяв правомірно, відповідно вимог  чинного законодавства.

          Доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог пунктів 7.2.4. та 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” судом відхиляються, виходячи з наступного:

Припис пункту 7.2.4. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість”  визначає, що  право  на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

          Акт перевірки від 09.01.2008року (а.с.11-24) свідчить, що   постачальник позивача - ПП “Будпостач”  зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому порядку в ДПІ Заводського району міста Миколаєва  і мав  право на складання податкових накладних (а.с.11).

          Пунктом 9.8. статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”  передбачено, що  реєстрація  суб'єкта господарювання  як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання  і лише  з дати анулювання реєстрації  платник податків позбавляється  права на видачу податкових накладних, нарахування податкового кредиту, тощо.

          Як свідчить акт перевірки (а.с.11) та лист ДПІ У заводському районі від 19.02.2008 року (а.с.48),  акт про  анулювання  реєстрації ПП “Будпостач”   як платника податку на додану вартість складений 14.07.2006 року, тобто, податкові накладні, видані ПП “Будпостач”    в жовтні-грудні 2005 року є дійсними.

          Посилання відповідача на рішення Господарського суду Миколаївської області від  27 березня 2006 року по справі №15/107/06,   яким визнані  недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію  ПП “Будпостач”     платником податку на додану вартість, як на підставу для виключення з податкового кредиту  9300 грн., є помилковим: факт здійснення господарських операцій з ПП “Будпостач”     встановлений податковим органом. Визнання недійсними установчих документів не є безумовною підставою для визнання недійсними всіх  угод, укладених ПП “Будпостач”  з іншими суб'єктами господарювання, оскільки така підстава не передбачена  цивільним та господарським законодавством.

          Пункт 7.2.1. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює вимоги, яким повинна відповідати податкова накладна, а саме:

 а) порядковий номер податкової накладної;

    б) дату виписування податкової накладної;

    в)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  юридичної  особи  або  прізвище,  ім'я  та по батькові фізичної  особи,  зареєстрованої  як  платник  податку  на  додану

вартість;

    г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

    д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

    е) опис   (номенклатуру)   товарів   (робіт,  послуг)  та  їх кількість (обсяг, об'єм);

    є)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  отримувача;  

    ж) ціну поставки без врахування податку;

    з) ставку  податку  та  відповідну  суму  податку у цифровому значенні;

    и) загальну  суму коштів,  що підлягають сплаті з урахуванням податку.

          Вказана норма закону не містить вимог щодо зазначення прізвища, ім'я  та  по батькові особи, що підписана податкову накладну. Надані позивачем копії податкових накладних відповідають всім зазначеним вимогам закону .

          Згідно пункту 7.4.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового  кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).  Вказана норма закону  однозначно встановлює випадки, коли платник податку не має права включити до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням токарів, робіт (послуг). Таким єдиним випадком є факт відсутності у платника податку податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкових накладних  встановлено, що  податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Частиною 1 пункту 2 Порядку… визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно податковий номер платника податку на додану вартість.

З врахуванням вищезазначених нормативних актів платники податку не мають права включати до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг) лише у випадках, коли такі сплачені суми податку:

- не підтверджені податковими накладними;

- підтверджені недійсними податковими накладними, тобто, податковими накладними, що видані особами, які не є платниками податку на додану вартість.

       Як зазначено вище, позивачем дотримано всіх вищезазначених вимог щодо правомірного включення  податку на додану вартість у сумі 9 300 грн.: податкові накладні відповідають вимогам пункту 7.2.1. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість”,  вони видані платником податку на додану вартість.

        За таких обставин відповідачем зменшено безпідставно податковий кредит на 9300 грн. та визначено податкове зобов'язання по податку  на додану вартість в сумі 9300 грн.

          Оскільки підстави для визначення зобов'язання по податку  на додану вартість в сумі 9 300 грн.  відсутні, то й відсутнє право відповідача застосовувати  штрафну санкцію 4 650 грн. згідно пункту 17.1.3. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Керуючись  ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення від 16.01.2008 року № 0000102300/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 9 300 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі    4 650 грн.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Приватного підприємства Будівельна фірма “Квазар-Інк” /54049, м. Миколаїв, проспект Корабелів,12 кв.70, код ЄДРПОУ 24786815/ судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.                                                   

Суддя Л.I.Васильєва