Постанова

від 24.03.2008 по справі 14/35

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/35

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

         24 березня 2008 р.                                                             Справа  № 14/35

За адміністративним позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто +”, м. Мукачево    

до    Мукачівської об”єднаної  державної податкової інспекції,  м. Мукачево

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ  №2293/23-01/22103663/16941,

                                          Суддя                                  В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Євич Ю.В. –представник за дов. від 19.02.2008р.

від відповідача: Борсенко О.В. –старший державний податковий інспектор відділу представництва справ у судах та організації позовної роботи юридичного управління ДПА у Закарпатській області за дов. від 24.01.2008р. №1504/8/10-013

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Авто +”, м. Мукачево   (далі - позивач)  звернулося до суду з адміністративним позовом до Мукачівської об”єднаної  державної податкової інспекції,  м. Мукачево (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 20.12.2007р. №0002222340/3  2293/23-01/22103663/16941 про визначення ТОВ „Авто +” податкового зобов”язання по  податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 37151,07грн. (в тому числі сума 12 383,69грн. –основного платежу та сума 24 767,38грн. по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому).

          Представником позивача до матеріалів справи надіслано заяву від 19.03.2008р. про уточнення позовних вимог, якою просить суд  також визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 26.07.2007р. №0002222340/0  2293/23-01/22103663/16941, як первинно прийняте, від 10.09.2007р. №0002222340/1  2293/23-01/22103663/16941, як повторно прийняте за результатами розгляду скарги платника податків на первинне податкове повідомлення-рішення  від 26.07.2007р., із зазначенням у ньому нових граничних строків сплати визначених у первинному податковому повідомленні-рішенні податкового зобов”язання по  податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 37151,07грн. (в тому числі сума 12 383,69грн. –основного платежу та сума 24 767,38грн. по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому) та від 08.10.2007р. №0002222340/2  2293/23-01/22103663/16941, як повторно прийняте за результатами розгляду скарги платника податків на первинне податкове повідомлення-рішення  від 26.07.2007р.та повторне податкове повідомлення-рішення   від 10.09.2007р., із зазначенням у ньому нових граничних строків сплати визначених у первинному податковому повідомленні-рішенні з нумерацією „0” та у повторно прийнятому податковому повідомленні-рішенні  з нумерацією „1” податкового зобов”язання по  податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 37151,07грн. (в тому числі сума 12 383,69грн. –основного платежу та сума 24 767,38грн. по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому)  (а.с.180-195) та також подав  довідку Шведської податкової адміністрації від 02.01.2006р., якою засвідчено те, що платник податку -  „ВОЛЬВО ТРАК КОРПОРЕЙШН” є резидентом та повною мірою  підлягає оподаткуванню в Швеції  і є резидентом Швеції згідно з статтею 4 пунктом 1 Угоди про оподаткування, укладеної між Швецією та Україною (а.с.196-200).

          Позивач, як у позовній заяві (а.с.2-4) та його представник   у судових  засіданнях по розгляду даної справи,  в обгрунтування позовних вимог, зокрема посилаються на те, що висновок податкового органу щодо необхідності оподаткування позивачем виплачених нерезиденту „ВОЛЬВО ТРАК КОРПОРЕЙШН” відсотків за користування фінансовим лізингом на території України, податком на прибуток іноземних юридичних осіб є неправомірним  з тих підстав, що:

-          відповідно до п. 1 ст. 7 Конвенції „Про уникнення подвійного оподаткування та попередження   податкових ухилень”, укладеною між Урядом України  та Швеції 15.08.1995року, яка ратифікована ВР України Законом №135/96-ВР від 23.04.1996р. (далі - Конвенція), прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює або не здійснило комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як зазначено вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва. Оскільки даний нерезидент не здійснював дану діяльність через постійне представництво, а безпосередньо самостійно, тому і не могла бути об”єктом оподаткування на території України сума виплачених відсотків такому нерезиденту за користування наданим ним позивачеві фінансовим лізингом;

-          посилання перевіряючих в акті перевірки на п.2 ст.11  даної Конвенції є навмисним та таким, що не може підтверджувати правомірність висновків перевірки щодо необхідності оподаткування  суми виплачених відсотків нерезиденту за законодавством України з тих підстав, що податок перевищує 10% від загальної суми відсотків (ставка за Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” –15% до доходів нерезидента), оскільки, як було зазначено вище, сума  виплачених  таких відсотків нерезиденту повинна оподатковуватись тільки в країні реєстрації такого резидента, як платника податку, тобто у даному випадку –у Швеції.

          За вищенаведених обставин, вважають, що є неправомірним визначення ТОВ „Авто +” податкового зобов”язання по  податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 37151,07грн. (в тому числі сума 12 383,69грн. –основного платежу та сума 24 767,38грн. по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому) за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідач, як у запереченні проти позову  (а.с.178-179),  так і його представник у  судовому  засіданні по розгляду даної справи  заперечують проти позову повністю, зокрема посилаються на те, що:

-          оскільки позивач у перевіреному періоді здійснював  виплату нерезиденту відсотків за користування позивачем наданим йому нерезидентом фінансовим лізингом на території України, тому, на їх думку, вважаються  доходами, отриманими  нерезидентом на території України у розумінні вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та у відповідності до вимог ст.13 цього Закону підлягали оподаткуванню на території України  податком на прибуток іноземних юридичних осіб;

-          незалежно від того, що п.2 ст.11 Конвенції  надано право  здійснювати оподаткування отриманих процентів у тій Договірній  Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується не повинен перевищувати 10% від загальної суми процентів, оподаткуванню такі проценти підлягали на території України з тих підстав, що вищезазначене не звільняло позивача від утримання та сплати до бюджету податку на прибуток на території України при виплаті процентів нерезиденту, оскільки вищезазначене положення Конвенції передбачає ставку податку 10%, нижчу ніж встановлена ставка 15% вимогами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.       

          Додатково представником позивача у даному судовому засіданні, з урахуванням доказових матеріалів, які є у справі  та заперечення відповідача та його представника, зазначено ту обставину, що виплачені суми нерезиденту, не відносяться до відсотків у розумінні п.2 ст.11 Конвенції, а не підлягали оподаткуванню на території України з урахуванням вимог ст. 7 даної  Конвенції.       

          Судовий розгляд даної справи розпочатий у попередньому судовому засіданні 20.02.2008р. на підставі поданої представниками сторін письмової заяви від 20.02.2008р.  відповідно до вимог ч.3 ст.121 КАС України  та даною заявою просили суд не здійснювати по даній адміністративній справі повну фіксацію судового процесу технічними засобами  (а.с.177).

          У судових  засіданнях 20.02 та 11.03.2008р. оголошувались перерви відповідно до вимог ст.150 КАС України.

У судовому засіданні 24.03.2008р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до вимог п.3 ст. 160 КАС України.

          Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що:

          В акті  від 16.07.2007р. №420/23-01/22103663 „Про результати  планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ „Авто +”  за період з 01.04.2006р. по 31.03.2007р. (код ЄДРПОУ 22103663)” (а.с.9-35, далі –акт перевірки)  податковим органом зокрема зазначено про те, що ТОВ „Авто +” було порушено вимоги п.13.1 та п.13.2 ст.13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що полягало в  ненарахуванні  податку на прибуток іноземних юридичних осіб з виплачених нерезиденту „ВОЛЬВО ТРАК КОРПОРЕЙШН” сум у вигляді відсотків за користування фінансовим лізингом на території України.

          За результатами розгляду матеріалів вищезазначеного акту перевірки, Мукачівською О ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2007р. №0002222340/0  2293/23-01/22103663/16941, яким було визначено ТОВ „Авто +” податкове зобов”язання по  податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 37151,07грн. (в тому числі сума 12 383,69грн. –основного платежу та сума 24 767,38грн. по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому).

     Не погоджуючись із висновками органу державної податкової служби, наведеними в акті перевірки, ТОВ „Авто +” вищенаведене  податкове повідомлення –рішення  було оскаржено в апеляційному порядку до  первинного органу ДПС, яким оскаржуване податкове повідомлення –рішення  було залишено без змін та скаргу без задоволення, за результатами чого Мукачівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2007р. №0002222340/1  2293/23-01/22103663/16941 про  визначення ТОВ „Авто +” податкового зобов”язання по  податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 37151,07грн. (в тому числі сума 12 383,69грн. –основного платежу та сума 24 767,38грн. по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому), із зазначенням у ньому нового граничного строку сплати визначеного податкового зобов”язання  по  податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

     Не погоджуючись із висновками органу державної податкової служби, наведеними в рішенні Мукачівської ОДПІ від 07.09.2007р. №20443/10/25-07 про результати розгляду скарги (а.с.184-188), ТОВ „Авто +” вищенаведені первинне  податкове повідомлення –рішення  від 26.07.2007р.  та повторно прийняте  податкове повідомлення –рішення від 10.09.2007р. було оскаржено в апеляційному порядку до  вищого органу ДПС –ДПА у Закарпатській області, яким прийнятим рішенням від 05.10.2007р. №1960/10/25-055  про результати розгляду скарги (а.с.189-192) оскаржувані податкові повідомлення –рішення  було залишено без змін та скаргу без задоволення, за результатами чого Мукачівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2007р. №0002222340/2  2293/23-01/22103663/16941 про  визначення ТОВ „Авто +” податкового зобов”язання по  податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 37151,07грн. (в тому числі сума 12 383,69грн. –основного платежу та сума 24 767,38грн. по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому), із зазначенням у ньому нового граничного строку сплати визначеного податкового зобов”язання  по  податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

     Не погоджуючись із висновками органу державної податкової служби, наведеними в рішенні ДПА у Закарпатській області від 05.10.2007р. №1960/10/25-055   про результати розгляду скарги (а.с.189-192), ТОВ „Авто +” вищенаведені первинне  податкове повідомлення –рішення  від 26.07.2007р., повторно прийняте  податкове повідомлення –рішення від 10.09.2007р.  та повторно прийняте  податкове повідомлення –рішення від 08.10.2007р.було оскаржено в апеляційному порядку до  вищого (центрального) органу ДПС –ДПА України, яким прийнятим рішенням від 14.12.2007р. №12367/6/25-0115  про результати розгляду скарги (а.с.193-195) оскаржувані податкові повідомлення –рішення  було залишено без змін та скаргу без задоволення, за результатами чого Мукачівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2007р. №0002222340/3  2293/23-01/22103663/16941  про  визначення ТОВ „Авто +” податкового зобов”язання по  податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 37151,07грн. (в тому числі сума 12 383,69грн. –основного платежу та сума 24 767,38грн. по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому), із зазначенням у ньому нового граничного строку сплати визначеного податкового зобов”язання  по  податку на прибуток іноземних юридичних осіб, які і є предметом оскарження по даній адміністративній справі.

          Проаналізувавши подані по адміністративній справі доказові матеріали щодо спірного питання  та аналізуючи доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі в уточненому предметі позовних вимог, виходячи з наступного:

          Як вбачається з  укладених договорів  між ТОВ „Авто +” та „ВОЛЬВО ТРАК КОРПОРЕЙШН” про фінансовий лізинг №UKR 52/0705F  від  18.07.2005р. (а.с.139-165),  №UKR 16/0206F  від  28.02.2006р.   ( а.с.107-133) та  №UKR 77/0806F  від  12.09.2006р. (а.с.38-106) за передані лізингодавцем („ВОЛЬВО ТРАК КОРПОРЕЙШН”) в лізинг основні рухомі засоби - сідельні тягачі ВОЛЬВО,   лізингоодержувач (ТОВ „Авто +”) брав на себе зобов”язання  виплати лізингодавцеві суму у розмірі 7% річних, що нараховується на вартість отриманих  основних рухомих засобів, що залишилася несплаченою,  у  зв”язку з її відстрочкою сплати.   

          Як вбачається з матеріалів справи та про що зазначено в акті перевірки,              ТОВ „Авто +”, на підставі вищезазначених укладених договорів фінансового лізингу, було виплачено у перевіреному періоді нерезиденту  „ВОЛЬВО ТРАК КОРПОРЕЙШН” загальну суму 123836,88грн. у вигляді відсотків за користування фінансовим лізингом та що також не заперечується  відповідачем та його представником.  

          В акті перевірки зазначено, що із вищезазначених сум виплачених нерезиденту, позивачем не нараховано  податок на прибуток іноземних юридичних осіб, чим порушено вимоги п.13.1 та п.13.2 ст.13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

          Разом  з тим, даний висновок є помилковим, з огляду на таке:

          Підпунктом 13.1 пункту 13 статті 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”  передбачено, що об”єктом оподаткування  у нерезидента,  є     будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.   Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема інші  доходи  від   здійснення   нерезидентом   (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва).

          А п.п.          13.2 п.13 ст. 13 даного Закону передбачено, що резидент або постійне  представництво  нерезидента,  що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали  чинності.  

          Пунктом 13.8 ст.13 даного Закону передбачено, що суми  прибутків  нерезидентів,  які   здійснюють   свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

          Отже, із системного аналізу даних норм Закону випливає те, що доход нерезидента,  який безпосередньо ним отриманий або через своє постійне представництво, яке зареєстроване таким нерезидентом на території України,  підлягає оподаткуванню за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати на території України тільки у тому разі, коли, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали  чинності.

          Разом з тим, між Україною та Швецією укладено  Конвенцію  „Про уникнення подвійного оподаткування та попередження   податкових ухилень” 15.08.1995року,  яка ратифікована ВР України Законом №135/96-ВР від 23.04.1996р.  та ст.7 якої передбачено оподаткування прибутку від комерційної діяльності, де зазначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює або не здійснило комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як зазначено вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

          Оскільки даний нерезидент „ВОЛЬВО ТРАК КОРПОРЕЙШН” не здійснював дану діяльність через постійне представництво, а безпосередньо самостійно, тому і не могла бути об”єктом оподаткування на території України сума виплачених відсотків такому нерезиденту за користування наданим ним позивачеві фінансовим лізингом.

          Вимогами ст. 11 даної Конвенції передбачено порядок  оподаткування отриманих процентів та в якій зазначено, що проценти,  що  виникають  в  одній  Договірній  Державі  і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти (п.1 даної статті). Також у п.2 даної статті зазначено те, що однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на  проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

          Отже, вимогами даної норми Конвенції передбачений порядок оподаткування отриманих процентів, який також можливий  при їх оподаткуванні  у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на  проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

          Термін "проценти" при використанні в цій статті визначений п.5  ст.11 даної Конвенції та означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника і, зокрема, на доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань. Пеня за прострочені платежі не буде вважатися процентами у розумінні цієї статті.

          Отже такі проценти нараховуються на боргові вимоги будь-якого виду, тоді як  ТОВ „Авто +” відповідно до укладених вищезазначених договорів здійснювало виплати нерезиденту „ВОЛЬВО ТРАК КОРПОРЕЙШН” загальну суму 123836,88грн. у вигляді відсотків за користування фінансовим лізингом (тобто у розмірі 7% річних, що нараховується на вартість отриманих  основних рухомих засобів, що залишилася несплаченою,  у  зв”язку з її відстрочкою сплати), про що також зазначено перевіряючими в акті перевірки та відповідачем у його запереченні на позов.  

          За вищенаведених обставин, така сума виплат не вважається процентами у розумінні вимог ст. 11 Конвенції, а тому  податковим органом в акті перевірки не могли бути посилання на вимоги даної статті Конвенції  та також на те, що    загальна  сума 123836,88грн. у вигляді відсотків за користування фінансовим лізингом є такими процентами у розумінні вищезазначеної норми Конвенції та на те, що вони підлягали оподаткуванню тільки у Договірній Державі (Швеції)  тоді, коли податок не перевищує 10% від загальної суми процентів.

          Разом з тим, суд зазначає те, що,  оскільки, як було наведено вище, дані суми виплат, не є процентами у розумінні вимог ст. 11 Конвенції, тому їх оподаткування повинно здійснюватися у відповідності до вимог ст. 7 даної Конвенції, як у  вигляді отриманого прибутку від комерційної діяльності та його оподаткування повинно здійснюватися у Договірній Державі (Швеції), якщо тільки підприємство не здійснювало або не здійснило комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво, що є непідтвердженим, як перевіркою, так і матеріалами справи  щодо отримання такого прибутку нерезидентом „ВОЛЬВО ТРАК КОРПОРЕЙШН” через його постійне представництво, оскільки такий прибуток отримувався даним нерезидентом –безпосередньо.

          Отже,  за вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що такий одержаний  нерезидентом прибуток,  у вигляді відсотків за користування фінансовим лізингом, повинен оподатковуватися тільки у Державі (Швеції), де зареєстрований такий    платник податку, як резидентом такої Держави, що підтверджено такий його статус   довідкою Шведської податкової адміністрації від 02.01.2006р. (а.с.196-200).

                З огляду на викладене, суд вважає, що є помилковим зазначення в акті перевірки податковим органом того, що є необхідним оподаткування такого прибутку (доходу) на території України, з огляду на вищенаведене, а тому суд дійшов висновку, що є помилковим визначення  відповідачем –Мукачівською ОДПІ позивачеві –ТОВ „Авто +” податкового зобов”язання по  податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 37151,07грн. (в тому числі сума 12 383,69грн. –основного платежу та сума 24 767,38грн. по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому) за спірним первинним податковим повідомленням-рішенням, а тому дане спірне податкове повідомлення-рішення від 26.07.2007р. №0002222340/0  2293/23-01/22103663/16941  підлягає визнанню нечинним та скасуванню в повному обсязі.

          Оскільки у повторно прийнятих Мукачівською ОДПІ податкових повідомленнях  - рішеннях від 10.09.2007р. №0002222340/1  2293/23-01/22103663/16941, від 08.10.2007р. №0002222340/2  2293/23-01/22103663/16941 та  від 20.12.2007р. №0002222340/3  2293/23-01/22103663/16941 не зазначено про скасування первинного податкового повідомлення-рішення від 26.07.2007р. №0002222340/0  2293/23-01/22103663/16941, тому також підлягають визнанню нечинними та скасуванню  в повному обсязі податкові  повідомлення  - рішення  Мукачівської ОДПІ від 10.09.2007р. №0002222340/1  2293/23-01/22103663/16941, від 08.10.2007р. №0002222340/2  2293/23-01/22103663/16941 та  від 20.12.2007р. №0002222340/3  2293/23-01/22103663/16941про визначення позивачеві –ТОВ „Авто +” податкового зобов”язання по  податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 37151,07грн. (в тому числі сума 12 383,69грн. –основного платежу та сума 24 767,38грн. по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому), із зазначенням у них нових граничних строків сплати визначеної у первинному податковому повідомленні-рішенні загальної  суми 37151,07грн. податкового зобов”язання  по  податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

З огляду на  викладене, керуючись   ст. ст.  2, 7-12, 23,  26,  41, 51, 70, 71, 86, 111, 121 п.3, 122, 150, 159-163, 254, 255 та п.6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити в повному обсязі, в уточненому предметі позовних вимог.

2.           Визнати нечинними  та скасувати в повному обсязі податкові  повідомлення  - рішення Мукачівської ОДПІ від 26.07.2007р. №0002222340/0  2293/23-01/22103663/16941, від 10.09.2007р. №0002222340/1  2293/23-01/22103663/16941, від 08.10.2007р. №0002222340/2  2293/23-01/22103663/16941 та  від 20.12.2007р. №0002222340/3  2293/23-01/22103663/16941  про визначення ТОВ „Авто +” податкового зобов”язання по  податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 37151,07грн. (в тому числі сума 12 383,69грн. –основного платежу та сума 24 767,38грн. по застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по ньому).

3.  Постанова  суду набирає законної сили в  порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

4. Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду у відповідності до вимог ст.186 КАС України.

Суддя                                                                           В.І. Карпинець

Постанову суду виготовлено в повному обсязі  та підписано 31.03.2008р.