Постанова

від 31.03.2008 по справі 02/617а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/617а

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                                   Справа №  02/617а

"31" березня 2008 р.

м. Черкаси, 15 год. 44 хв.           

          Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді  Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників:

позивача: Слуцька Н.Ю.  –за довіреністю,  відповідача:  Калінін О.В.- директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «БІТМ»

про стягнення 3 196 грн. 20 коп.,     

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про стягнення 3 196 грн. 20 коп., в тому числі 2 970 грн.  адміністративно-господарських санкцій за незайняте інвалідом у 2006 році у відповідача 1 робоче  місце та 226,20 грн. пені, з мотивів порушення відповідачем вимог  Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".  

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов у заявленій сумі   та пояснила, що відповідач не виконав норматив, не створив у 2006 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів та не направляв  до служби зайнятості звіти форми № 3-ПН; вважає, що звіт форми № 3-ПН від 20.02.2006 року не може бути доказом виконання відповідачем вимоги закону, оскільки у ньому відсутня інформація про наявність вакансії саме для працевлаштування інваліда, як то вимагається Законом; пояснила, що примирення можливе лише за умови сплати відповідачем зазначених санкцій.     

Відповідач у відзиві на адміністративний позов,  у доповненні до відзиву та представник відповідача  у судовому повністю заперечив проти позову, просив відмовити позивачу в позові, вважаючи вимоги позивача безпідставними та стверджуючи, що відповідач виконав вимоги чинного законодавства та виконав рішення міської ради про працевлаштування  громадян, бажаючих працювати; відповідачем було створено робоче місце продавця непродовольчими  товарами та направлено центру зайнятості звіт про цю вакансію;   підприємство багато допомагає громадянам, які потребують допомоги, за що неодноразово отримував подяки,  багатьом громадянами надає пільги  на  телекомунікаційні послуги.    

У судовому засіданні оголошувалася  перерва із 11.03.2008 року по 31.03.2008 року.  

     Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі  -  Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - підприємства) у 2006 році встановлювався норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності  штатних працівників облікового складу за рік,  а якщо працювало від 8 до 25 осіб –у кількості одного робочого місця.  

В частині 2 статті 19 вказано, що підприємства самостійно розраховують  кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів  відповідно до нормативу,   встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.   

Відповідно до статті 20 Закону підприємства, де середньооблікова  чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду  соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на  відповідному підприємстві  за кожне робоче місце,  призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.  Для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб,  розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, яка використовує найману працю.     

В частині 4 статті 20 Закону вказано, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, фізичними особами  самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.  

Таким чином, у разі невиконання відповідачем у 2006 році встановленого законом нормативу, він зобов'язаний був сплатити адміністративно-господарські  санкції не пізніше 15 квітня 2007 року.     

Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік і  підтверджено відповідачем у судовому засіданні, середньооблікова  чисельність штатних працівників облікового складу в 2006 році у відповідача складала 10 осіб, отже, для відповідача норматив на 2006 рік складав  1  робоче місце для працевлаштування інвалідів.   

У звіті відповідачем вказано, що в 2006 році на підприємстві інваліди не працювали.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається і відповідачем не спростовано, що відповідач не виконав встановлений Законом норматив у 2006 році, що відповідно до статті 20 Закону є підставою для сплати відповідачем до 15 квітня 2007 року адміністративно-господарських  санкцій.    

Суд вважає необґрунтованими і не підтвердженими належними доказами доводи відповідача  про  виконання ним вимог Закону,  виходячи із наступного.

В частині 3 статті 19 Закону вказано, що підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

     Згідно статті 18 Закону  підприємства зобов'язані: 1) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів,  2)  надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну  для організації працевлаштування інвалідів,  3)  звітувати Фонду соціального  захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.     

Таким чином, аналіз правових норм про захист інвалідів дає підстави стверджувати про те,  що обов'язок підприємства, встановлений Законом, полягає у тому, щоб підприємство виділило, створило робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого Законом  нормативу (який підприємство повинно самостійно розраховувати) та надало  державній службі зайнятості інформацію, необхідну  для організації працевлаштування інвалідів. Ні Закон, ні позивач не  зобов'язують підприємство  підбирати та шукати  інвалідів.   

     Відповідачем не подано суду доказів виділення і створення одного робочого місця  для працевлаштування інваліда у 2006 році.  У звіті форми № 10-ПІ  відповідач також не вказав про те,  що норматив для підприємства складає одне робоче місце для працевлаштування інваліда.

    Ватутінським міським центром зайнятості надіслано до суду  копію звіту відповідача форми № 3-ПН станом на 20.02.2006 року, у якому відповідачем вказано про вакансію продавця непродовольчих товарів, однак, у графі 15 звіту відсутня відмітка про те, для якої категорії громадян призначене це робоче місце. Тому, виходячи із змісту вказаного звіту та враховуючи вимогу статті 18 Закону, суд вважає, що відповідач не вказав центру зайнятості достатньої інформації для забезпечення працевлаштування у відповідача інваліда.  

     Тим більше, що у листі центру зайнятості № 510/03 від 24.03.2008 року, надісланого на запит суду, вказано,  що протягом 2006 року на обліку у Ватутінському МЦЗ перебувало 24 інваліди, в тому числі І групи –2 особи,  ІІ групи –3 особи, ІІІ групи –19 осіб.     

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті  встановлено, зокрема,  що учасник  господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи  порушення правил здійснення господарської діяльності,  якщо не доведе, що він ужив усіх залежних  від  нього заходів  для недопущення господарського правопорушення.

Суд вважає, що відповідач не довів і належними доказами не підтвердив виконання вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та вжиття ним  у 2006 році всіх залежних  від  нього заходів для недопущення порушення вимог Закону, тому суд приходить до висновку про правомірність вимоги у позові про стягнення із відповідача  адміністративно-господарських  санкцій  відповідно до статті 20 Закону.   

Виходячи із даних Звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2006 рік, середня річна заробітна плата в 2006 році у відповідача складала 5 940 грн. З огляду на викладене, відповідач повинен сплатити  адміністративно-господарські санкції  в сумі 2 970 грн.             

 Відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.   

 У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог Закону, на підставі статті 20 Закону  із відповідача підлягає стягненню пеня в заявленій позивачем сумі 226 грн. 20 коп. за несплату вказаної суми адміністративно-господарських санкцій у період з 16.04.2007 року по 30.01.2008 року.

          Ні позивачу, ні суду  не надано права  зменшувати суми належних до сплати   адміністративно-господарських санкцій та пені, не передбачено можливість враховувати особливості господарської, благодійної чи благочинної діяльності підприємств.    

З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення у  заявленій позивачем сумі.  

На підставі ст. 94 КАС України з відповідача підлягає стягненню до Державного бюджету судовий збір в сумі 31 грн. 96 коп.      

Виходячи з викладеного,  керуючись  ст.ст.  94, 160 –163 КАС України, суд        

ПОСТАНОВИВ:  

          1.  Позов задовольнити  повністю.

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «БІТМ»(20250, Черкаська область. м. Ватутіне,  вул. Миру, 4, ідентифікаційний код 21351614):

           а) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м. Черкаси,  проспект Хіміків, 50, ідентифікаційний код 21368023)  адміністративно-господарські санкції в сумі  2 970 грн., 226 грн. 20 коп. пені;

           б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси,  банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095. через державну податкову інспекцію -  судовий збір в сумі  31 грн. 96 коп.       

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського  апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня  складення постанови в повному обсязі,  апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.       

           Суддя                                                                                           А.Д. Пащенко

          Постанова складена в повному обсязі

          01.04.2008 року.