Рішення

від 30.03.2011 по справі 5005/1929/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5005/1929/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.03.11р.

Справа № 5005/1929/2011

За позовом  Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області (м.Нікополь, Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (м. Нікополь, Дніпропетровської області) 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський рибокомбінат" (с. Кам'янське, Нікопольського району, Дніпропетровської області)

Третя особа: Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція (м. Нікополь, Дніпропетровської області) 

про внесення змін до п. 5.2. договору оренди земельної ділянки від 29.04.2009р., зареєстрованого 04.09.2009р. за № 040912501434

Суддя  Дубінін І.Ю.

Представники:

  Прокурор:           Цяцька О.В.

від позивача:         Панчук О.І. - нач.юр.відділу (дов. № 754 від 20.04.10р.)

від відповідача:     не з'явився

від третьої особи:  не з'явився 

СУТЬ СПОРУ:

Нікопольський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі-позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський рибокомбінат" (далі-відповідач); за участю: Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (далі-третя особа) про внесення змін до п. 5.2. договору оренди земельної ділянки від 29.04.2009р., шляхом викладення його в наступній редакції: "п. 5.2. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України.".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що орендна плата, передбачена умовами договору оренди земельної ділянки не відповідає вимогам Податкового кодексу України, яким внесені зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, що і є причиною спору.

Представник позивача позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.  

Отже, прокурор та позивач стверджують, що обставини щодо змін у законодавстві є необхідною та достатньою підставою для внесення змін у договір оренди в редакції, що ним запропонована.

Попередня редакція наведеної норми (до 01.01.2008 року) визначала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 % їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

03.03.2011 року від Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції надійшли пояснення, в яких третя особа зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу без участі її представника.

Відповідач позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не направив, представник відповідача в судове засідання двічі не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, в той час, як відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.12.2010р.  

Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином з огляду також на наступне.  

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки,  підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися  належними їм процесуальними  правами,  виявляти  взаємну  повагу  до  прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та  об'єктивного  дослідження  всіх  обставин справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського  процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача та прокурора, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 2 ГПК України та рішення Конституційного суду України від 08.04.99 р. № 3-рп/99, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, при цьому прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Пiд поняттям "орган, уповноважений державою здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних вiдносинах", зазначеним у частинi другiй статтi 2 АПК України, потрiбно розумiти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно ст. 361 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках передбачених законом.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно вимог ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності вимог п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України, до компетенції органів державної влади відноситься розпорядження землями за межами населених пунктів.

Таким чином, прокурором в межах наданих законом повноважень щодо представництва інтересів в суді, обґрунтовано подано позов в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації.

На підставі розпорядження голови Нікопольської райдержадміністрації  від 24.12.2008 року № 970-р-08 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, був  укладений договір оренди земельної ділянки від 29.04.2009р. (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку іншого сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1222955700:01:008:0053), яка розташована  на території Червоногригорівської  селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 25,4 га, з них: 6,12 га - пасовищ, 19,28 га - інших угідь, за рахунок земель державної власності (водного фонду) на території Червоногригорівської  селищної ради. Якісний стан земельної ділянки - придатна для використання за цільовим призначенням. Земельна ділянка надається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - землі іншого сільськогосподарського призначення (код цільового використання згідно УКЦВЗД 2.7). Земельна ділянка надається в оренду строком на 49 (сорок дев'ять), починаючи з моменту державної реєстрації договору (п.п. 1.1., 2.1., 2.2., 2.2, 3.1., 3.2., 4.1. Договору).

Зазначений договір підписаний сторонами та зареєстрований у Нікопольському відділі ДРФ Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 04 вересня 2009 року за №040912501434.

Відповідно до п. п. 5.2, 5.3. Договору, орендна плата є договірна, що складає: 110,0 грн. за 1,0 га, або всього - 2 794 грн. за 25,4 га щорічно. Строки орендної плати - орендна плата сплачується орендарем рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Прокурор вважає, що орендна плата, передбачена умовами договору оренди земельної ділянки не відповідає вимогам Податкового кодексу України, яким внесені зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, що і є причиною спору.

З метою приведення договірних відносин оренди землі у відповідність до положень чинного законодавства, позивачем було направлено відповідачу лист, в якому було зазначено про необхідність внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.04.2009р. (а.с. 30). Вказаний лист був залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 5.8 Договору, підставами для зміни розміру, порядку, строків та умов виплати орендної плати можуть бути: зміни умов господарювання, передбачених договором (п. 5.8.1. Договору); зміни умов договору, спричинених інфляційними процесами (п. 5.8.2. Договору); погіршення стану земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується відповідними документами, орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої ділянки погіршився не з його вини (п. 5.8.3. Договору); невиконання або неналежне виконання орендодавцем обов'язків, які викладені у п. 11.5. цього договору (п. 5.8.4. Договору); збільшення розміру ставки земельного податку (п. 5.8.5. Договору); інші випадки, передбачені законодавством України (п. 5.8.6. Договору).  

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки є оренда плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, за виключенням окремих його положень.

Відповідно до п. 2 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України з 01.01.2011р. втратив чинність Закон України "Про плату за землю".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. № 2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, частини четверту та п'яту ст. 21 Закону України "Про оренду землі" виключено, а до частини другої ст. 21 внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем   (власником)   і   орендарем.   Розмір       орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та   експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних  джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні   мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для  інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, передбачений Податковим кодексом України.

Згідно статті 290 Податкового кодексу України, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане (не відбудеться значне підвищення розміру орендної плати, у зв'язку із змінами в законодавстві);

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути      після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися    (неможливість заінтересованою стороною впливу на зміни в законодавстві);

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і   позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору (суттєва зміна цінності або повна втрата цінності отримуваного стороною за договором може відбутися в результаті серйозних змін у ринковій ситуації (наприклад, наслідки стрімких та непередбачуваних інфляційних процесів щодо договірної ціни). Зазначене підтверджує правову підставу звернення міської ради з даною позовною заявою, а саме: Відповідач порушує майнові права орендодавця - міської ради, вносячи орендну плату у розмірах менших, ніж передбачено чинним законодавством. Крім того, внаслідок не приведення Відповідачем договору оренди земельної ділянки у відповідність з вимогами закону, бюджет міста зазнає значних втрат;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин.

Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Таким чином, враховуючи викладене вище, убачається наявність усіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, що в свою чергу є однією із підстав для внесення судом змін до договору оренди землі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив також з наступного.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до змісту статей 759 та 762 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі", орендна плата із зазначенням її  розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, у відповідності з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року та Податковим кодексом України, розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану в оренду, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, а спірний договір в цій частині є таким, що суперечить  чинному законодавству.

Підставами для порушення питання про зміну орендної плати згідно з частинами другою та третьою статті 21 Закону України "Про оренду землі" є збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку, якщо умовами договору оренди не передбачене інше.

Пунктом 5.8.5. Договору оренди земельної ділянки передбачені підстави для зміни розміру орендної плати, в тому числі і у випадку збільшення розміру ставки земельного податку.  

Аналогічна підстава перегляду розміру орендної плати викладена в п.13 Типової форми договору оренди землі, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна умов договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Слід звернути увагу на те, що сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанова ВСУ від 27.12.10 №27/15-10).

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп у справі №1-2/2002 у справі за конституційним зверненням ТОВ "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України було визначено, що ч. 2 ст.124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист.

Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатись до суду за його вирішенням. При цьому право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту.

Враховуючи, що має місце зміна законодавства щодо визначення розміру орендної плати за користування землею, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про внесення змін до п. 5.2. договору оренди земельної ділянки від 29.04.2009р., шляхом викладення його в наступній редакції: "п. 5.2. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України.".

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Керуючись ст.ст. 6, 651, 652, 653, 654, 759, 762 Цивільного кодексу України, Податковим кодексом України , Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Змінити пункт 5.2. договору оренди земельної ділянки від 29.04.2009р., укладеного між Нікопольською районною державною адміністрацію Дніпропетровської області (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка, 130; код ЄДРПОУ 04052318) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський рибокомбінат" (53282, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Кам'янське, вул. Зелена, 31; код ЄДРПОУ 34052896), зареєстрованого у Нікопольському відділі ДРФ Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 04 вересня 2009 року за №040912501434,  шляхом викладення його в наступній редакції: "п. 5.2. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України.".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.Ю. Дубінін