Постанова

від 31.03.2008 по справі 14/604-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/604-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2008 р.                                                           Справа № 14/604-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Домбровського С.І. (дов. № 2545-НЮ від 02.10.07р.)

відповідача -  Таращенко М.Г. (директор)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ (вх. № 247 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 17.12.07р. по справі № 14/604-07

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця",  м. Київ

до Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Ямпільський агролісгосп", смт. Ямпіль, Сумська область

про визнання договору укладеним, - 

встановила:

У вересні 2007 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (м. Київ) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Ямпільський агролісгосп" (смт. Ямпіль, Сумська область) про визнання укладеним в редакції залізниці договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.12.07р. по справі № 14/604-07 (суддя Миропольський С.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, в зв'язку з їх правовою необґрунтованістю.

Позивач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, що призвело до невідповідності висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим прийняте ним рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. З цих обставин позивач просить прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, а судові витрати по справі просить покласти на відповідача.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно прийнято з урахуванням норм чинного законодавства та всіх обставин справи, а скаргу позивача просить залишити без задоволення, як безпідставну.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач у серпні місяці 2008 року направив на адресу відповідача два примірники договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги для підписання з додатком до нього № 1.

Відповідач отримавши вказані договори та додаток № 1 до нього, 30.08.2007 року підписав його та повернув позивачеві разом з двома примірниками протоколу розбіжностей.

З метою врегулювання розбіжностей позивач з дотриманням ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України направив на адресу відповідача лист № 95 від 10.09.207 року з пропозицією підписати вищезазначений договір в редакції залізниці.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач вказаний лист отримав 11.09.2007р., про що свідчить наявне у справі поштове повідомлення №73357, проте від підписання згаданого договору відповідач відмовився, в зв'язку з чим даний спір обґрунтовано передано в 20-денний термін до господарського суду Сумської області для розгляду.

Приймаючи оскаржене рішення господарський суд визначився, що спірні пропозиції, викладені позивачем у договорі, не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в проекті договору, наданого для підписання відповідачу, відсутні умови щодо відповідальності позивача за порушення договірних зобов'язань, а у випадку списання сум з особового рахунку за документами, що не мають відношення до відповідача, позивач певний проміжок часу користується грошовими коштами останнього.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що пункти, які запропоновані відповідачем для врегулювання в протоколі розбіжності, відповідають вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Але з такими висновками господарського суду не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржене рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає, оскільки суд при його прийнятті не взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, та не врахував, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а доводи відповідача - безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають.

Так, колегія суддів визначає, що питання, пов'язані з укладенням та виконанням договору перевезення, зокрема залізничним транспортом, регулюються статтями 908-928 Цивільного кодексу України та статтями 306-315 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 908 Цивільного та ст. 306 Господарського кодексів України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та Правилами, що видаються у встановленому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 5 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 17 згаданого Статуту, перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах, а форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється правилами, затвердження яких покладено згідно із ст. 5 Статуту на Міністерство транспорту України. При цьому, ч. 2 ст. 17 Статуту встановлено, що умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються правилами.

Таким чином, колегія суддів визначає, що при укладенні договорів про організацію перевезень вантажів, сторони повинні керуватись низкою нормативних актів, якими регулюються загальні умови перевезення вантажів, а також вищевказаними правилами.

Разом з тим, пунктом 2.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 864/5085, передбачена  типова форма та зміст договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

За приписами ч. З, 7 ст. 179 Господарського кодексу України укладання господарських договорів є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності з ч. З ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

В силу положень ч. З ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами, а згідно з ч. 1 ст. 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приймаючи оскаржене рішення господарський суд вказані положення чинного законодавства не врахував, що призвело до винесення неправомірного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, згідно з якими позивач просив визнати укладеним Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги саме в його редакції, а також не взяв до уваги, що пункти протоколу розбіжностей до даного Договору, які запропоновані відповідачем - Ямпільським ДАП "Ямпільський агролісгосп", не узгоджуються з приписами вищевказаних норм чинного законодавства, що регулюють правовідносини сторін в галузі перевезень.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем запропоновані позивачеві  для врегулювання в протоколі розбіжностей до Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги     пункти 2.2.2., 2.2.6., 2.2.7., 2.3.3., 4.4.1., 4.4.2., 4.4.3. Однак, на думку колегії суддів, викладені в редакції відповідача пункти не узгоджуються з нормами чинного законодавства, а тому не можуть бути прийнятими судом до уваги, з огляду на наступне.  

При винесенні оскарженого рішення господарським судом не враховано, що пункт 2.2.2. протоколу розбіжностей до Договору в редакції відповідача не узгоджується з пунктами 2.2., 2.6., 6.2., 6.4.3. Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 09.12.2002 р. за № 873 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 р. за № 1030/7318.

Згідно з цим пунктом протоколу розбіжностей до Договору в редакції відповідача, останнім запропоновано позивачеві "подавати у визначений час, період доби, дні, під навантаження н/вагони згідно із затвердженими планами і заявками "Вантажовласника" та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів за тарифами перелік яких зазначається у додатку № 1 до цього договору. У випадку, якщо додаткові послуги відсутні в "Таблиці ставок тарифів на послуги (роботи, операції)" Додатку № 1 такі послуги погоджуються в додатковій угоді з визначенням тарифів на ці послуги".

Проте, в даному випадку, подача залізницею вагонів у визначений час або  період доби Правилами планування перевезень вантажів взагалі не передбачена. При цьому, згідно з пунктом 6.4.3. цих Правил поданими вважаються порожні вагони (контейнери), подані для навантаження протягом звітної доби з достатнім строком на завантаження. Вагони подаються для навантаження згідно декадної заявки в якій зазначено число місяця.

Також, даний пункт протоколу розбіжностей в редакції відповідача не може бути прийнятим до уваги колегією суддів, оскільки не відповідає пункту 26 "Переліку видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами (на підставі окремих договорів)" розділу 1 Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Мінтрансу № 551 від 15.11.1999 р. на підставі статті 5 Статуту залізниць України постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, так як додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, надаються на підставі окремих договорів та відповідно до Тарифного керівництва № 1.

Окрім того, згідно з розділом 2 Тарифного керівництва № 1 "Збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів" - роботи, додаткові операції пов'язані з перевезенням вантажів, а також тарифи на ці операції передбачаються виключно цим нормативним документом, а не окремими договорами.

Пункт 2.2.2. протоколу розбіжностей до Договору також суперечить пунктам 1.1., 2.1.1. цього Договору, відповідно до яких відповідач ("Вантажовласник") має право отримувати від позивача ("Залізниці") передбачені Статутом залізниць України послуги, пов'язані з перевезенням, а також порядок проведення розрахунків за ці послуги.

Разом з цим, твердження відповідача про те, що даний пункт Договору викладено ним у відповідності зі статтями 17-21 Статуту залізниць України, на думку колегії суддів є безпідставним, оскільки згідно з цими статтями Статуту форма договору про організацію перевезень вантажів та умови і порядок організації перевезення в усіх видах сполучення, а також порядок виконання перевезень визначається Правилами, а тому до уваги судом не приймається.

Не враховано господарським судом при винесенні рішення, що пункт 2.2.6. протоколу розбіжностей до Договору в редакції відповідача не відповідає пунктам 1.2., 1.11., 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 864/5085.

У відповідності з даним пунктом відповідач запропонував позивачеві "Списувати з рахунку "Вантажовласника" відповідні суми (провізну плату, плату за користування н/вагонами, збори за додаткові послуги які погоджені в Додатку №1, або погоджені в додаткової угоді, на підставі перевізних документів накопичувальних карток, відомостей плати за користування п/вагонами. Штрафи і пеню списувати з рахунку "Вантажовласника" на підставі Актів, підписаних представником "Вантажовласника" і узгоджених з останнім".

Проте, Правилами розрахунків за перевезення вантажів визначено, що 1) плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення; 2) до внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, за час затримки залізниця стягує з відправника плату за користування вагонами (контейнерами), передбачену ст. 119 Статуту залізниць України, а також пеню у розмірі, встановленому законодавством (пункт 1.2. Правил).

Платежі, збори та штрафи, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів та штрафів з відправника згідно зі статтями 118, 120, 122 Статуту залізниць України (пункт 1.11. Правил).

А згідно з пунктом 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів списування грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника. Перший примірник накопичувальної картки надсилається в ТехПД для стягнення зазначених у ній платежів, другий - вручається платнику, третій - залишається на станції.

Отже, колегія суддів вважає, що провізна плата, плата за користування вагонами, збори за додаткові операції, плата за перевезення вантажів, тарифи, штрафи, пеня встановлюються також не договорами, а вищевказаними нормативними документами. При цьому, зазначені платежі списуються з рахунку "Вантажовласника" на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів.

Відповідачем також не спростований факт невідповідності пункту 2.2.6.  протоколу розбіжностей до Договору розділу 1 "Правила застосування тарифів", розділу 2 "Збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів" та розділу 3 "Штрафи" Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, положенням Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 та     пунктам 1, 3 Правилам складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855.

Щодо п. 2.2.7. протоколу розбіжностей до Договору в редакції відповідача, згідно з яким позивач повинен "Видавати "Вантажовласнику" перший екземпляр документів за користування н/вагонами (відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, акти загальної форми ГУ-23, накопичу вальні картки) з чітко заповненими графами, без виправлень. Документи видаються в день здачі н/вагонів для перевезення з відміткою штемпелем (печаткою) ст. Ямпіль", колегія суддів визначає його невідповідність пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів та Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.03р. за № 147 –Ц.

Так, відповідно до положень цих Правил відомість плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46 складається у трьох примірниках і надсилається Технологічному центру з оброблення перевізних документів (далі - ТехПД). Два примірники відомості (другий і третій) з відміткою про стягнення платежів ТехПД повертає на станцію. Другий примірник вручається підприємству (організації, установі), а третій залишається у справах станції. Разом з цим, акт загальної форми ГУ-23 складається у випадках, передбачених п. З Правилами складання актів.

Відповідно до Інструкції з ведення станційної комерційної звітності у разі виявлення навантажених вагонів з комерційними несправностями, що загрожують безпеці руху або схоронності вантажів, акт загальної форми складається у двох примірниках, з яких перший додається до перевізних документів, а другий зберігається на станції. У разі складання комерційного акта перший примірник акта загальної форми додається до комерційного акта. У випадках виявлення під час перевезення крадіжок вантажів акт загальної форми складається у трьох примірниках, з яких перший примірник надсилається разом із перевізними документами на станцію призначення, другий - лінійному відділу внутрішніх справ, а третій залишається у справах станції.

У відповідності з пунктом 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів та Інструкції з ведення станційної комерційної звітності накопичувальні картки складаються станцією на кожного платника в трьох примірниках: один - для станції, другий для ТехПД, третій - для вантажовласника. При цьому, накопичувальні картки при супровідному листі форми ФДУ-93 направляються до ТехПД для подальших розрахунків. Після їх обробки ТехПД проставляє штемпель та відмітку про обробку, яка засвідчується підписом працівника ТехПД. Два примірники картки повертаються на станцію, один з яких надається платнику під розписку на примірнику, що залишається на станції.

Не відповідає положенням Правил розрахунків за перевезення вантажів, Правил приймання вантажів до перевезення, Правил оформлення перевізних документів, Правил користування вагонами і контейнерами, Правил зберігання вантажів, Правил видачі вантажів, Правил перевезення вантажів навалом і насипом, Правил складання актів, розділу 1 "Правила застосування тарифів", розділу 2 "Збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів" та розділу 3 "Штрафи" Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, статтям 106, 107, 119-121 Статуту залізниць України і пункт 2.3.3. протоколу розбіжностей до Договору в редакції відповідача, згідно з яким "Залізниця" не має права списувати з рахунку "Вантажовласника" суми за послуги які не включені в цей Договір і Додатки до нього", оскільки даний пункт протоколу розбіжностей фактично не дає можливості надавати відповідачу послуги по перевезенню вантажів, передбачених Статутом залізниць України, Правилами та цим Договором. Вказані обставини відповідачем також не спростовані.

Не враховано судом першої інстанції і те, що пункт 4.4.1. протоколу розбіжностей до Договору в редакції відповідача, яким передбачено, що "Залізниця" несе відповідальність у разі неподання н/вагонів у визначений час, період доби, дні в межах прямих збитків нанесених "Вантажовласнику" неподанням н/вагонів у визначений час, період доби, дні" суперечить пунктам 2.2., 2.6, 6.2., 6.4.3. Правил планування перевезень вантажів, пункту 26 розділу 1 та розділу 2 Тарифного керівництва Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України та пункту 2.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, згідно з якими подання залізницею вагонів у визначений час, період доби не передбачено, а поданими вважаються порожні вагони (контейнери), подані для навантаження протягом звітної доби з достатнім строком на завантаження.

Разом з цим, не передбачено Правилами планування перевезень і подання вагонів заявленого розміру та типу, а передбачено подання вагонів за родом (напіввагони, цистерни, платформи, криті, рефрижераторні та інші), а тому п. 4.4.2. протоколу розбіжностей до Договору в редакції відповідача, згідно з яким "Залізниця" несе відповідальність у разі подання н/вагонів незаявленого розміру, типу, межах збитків, нанесених "Вантажовласнику" недовантаженням н/вагонів, або наднормативними витратами матеріальних ресурсів", до уваги колегією суддів також не приймається.

Надіславши на адресу позивача протокол розбіжностей до Договору відповідач запропонував викласти пункт п. 4.4.3. у такій редакції, а саме "Залізниця" несе відповідальність за списання з рахунку "Вантажовласника" неузгоджених сум, сплатою пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день неузгоджених списаних сум з рахунку "Вантажовласника" до дня повернення їх на рахунок останнього".

Однак колегія суддів вважає, що даний пункт протоколу не узгоджується з приписами статей 105, 129 Статуту залізниць України, пунктом З Правил складання актів та пунктів 2.3, 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, відповідно до яких списування грошей з рахунку проводиться на підставі розрахункових документів із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Дані відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника. Відповідно до Правил складання актів у разі відмови вантажовласника від підписання облікової картки виконання плану перевезення вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами складається акт загальної форми який є підставою для матеріальної відповідальності вантажовласника.

Не приймаються колегією суддів до уваги і твердження відповідача, що пункти 4.4.1.-4.4.3. протоколу розбіжностей до Договору викладені відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, відповідно до якої  учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, оскільки в силу положень статті 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом.

Враховуючи викладене, а також те, що умови та порядок організації перевезень в усіх видах сполучення визначаються вищевказаними нормативними документами та відповідними Правилами, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими, а проект Договору  слід визнати укладеним між Ямпільським ДАП "Ямпільський агролісгосп" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" в редакції останнього. Разом з цим, з огляду на вказане, пункти протоколу розбіжностей до Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, які запропоновані відповідачем - Ямпільським ДАП "Ямпільський агролісгосп", не узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, що регулюють правовідносини сторін в галузі перевезень, а тому до уваги колегією суддів не приймаються.

Таким чином, позивач матеріально обґрунтував та довів правомірність своїх позовних вимог щодо визнання укладеним проекту Договору у своїй редакції належними та допустимими доказами.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Сумської області при прийнятті оскарженого рішення від 17.12.2007р. по справі № 14/604-07 було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду у повній мірі не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а вказане рішення  - скасуванню.   

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне покласти судові витрати по справі на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 17.12.2007 р. по справі № 14/604-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Проект Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, направлений відповідачеві у серпні 2007 року, визнати укладеним в редакції позивача -  Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ.

Стягнути з Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Ямпільський агролісгосп" (41200, Сумська область, Ямпільський район, смт. Ямпіль, вул. 75-ої Гвардійської дивізії, 1, р/р 260078667 в Райффайзен банк "Аваль", МФО 337483, код 23637220 ) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, р/р 26002001504 в АК "Експрес-Банк", МФО 322959, код 04713033)  127,50 держмита по справі та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.

                                                                                                               Барбашова С.В.