Постанова

від 26.03.2008 по справі 20-12/273

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-12/273

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 березня 2008 р.                                                                                    № 20-12/273  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого:Михайлюка М.В.,  

Суддів : Дунаєвської  Н.Г.,Рибака  В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16"

на  постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2007 року

у справі№ 20-12/273 господарського суду м. Севастополь

за позовомВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго"

доДержавного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16"

про стягнення 81475,97 грн.

за  участю представників  сторін:

позивача  Миргородського В.В.,

відповідача не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.11.2007 року у справі №20-12/273 (суддя: Харченко І.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2007 р. (судді: Черткова І.В., Волков К.В., Щепанська О.А.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 81475,97 грн. боргу, 814,76 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановили господарські суди, 10.01.2002 р. сторони у справі уклали договір №181-П про користування електроенергією для роботи ліфтів строком дії до 31.12.2002 р. Договір пролонговано на наступні роки відповідно до п. 6.1 договору.

Пунктом 6.3. договору передбачено можливість дострокового припинення його дії за згодою сторін або при невиконанні однією сторони його умов, передбачених п. 2.1.3 договору.  

Апеляційний господарський суд зазначив, що дія цього договору не припинена.

Господарські суди прийшли до висновку, що за період з 10.05.2006 р. по 09.05.2007 р. у відповідача виник борг перед позивачем у сумі 81475,97 грн.

З огляду на вимоги ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, господарські суди прийшли до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Господарські суди спростували доводи відповідача про те, що договір втратив силу у зв'язку зі зміною законодавства за яким оплата електроенергії для роботи ліфтів здійснюється за рахунок бюджету. Зокрема, апеляційний господарський суд зазначив, що розпорядженням № 349-р від 01.03.2001 р. Севастопольської міської державної адміністрації та рішенням Севастопольської міськради №650 від 12.09.2006 р. зміни до Договору № 181-П не вносились, адже це не входить до компетенції цих органів.

Апеляційний господарський суд також відхилив доводи відповідача про завищення позивачем показників електролічильників, оскільки у судовому засіданні представник відповідача підтвердив те, що протоколи зняття вимірів навантаження підписанні представником відповідача без зауважень.   

Разом з тим, згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” від 29.12.1976 р. №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 р. №4, від 25.12.1992 р. №13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак, оскаржувані рішення зазначеним вимогам не відповідають, з наступних підстав. Господарські суди, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, не здійснили всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а відтак висновки господарських судів є передчасними.

Так, відповідно до п. 1.2.3. договору абонент (відповідач) зобов'язаний знімати контрольні показники приладів обліку за списком, відповідно до Додатку № 3 і надавати позивачу звіти про спожиту електроенергію по формі і строки, визначені  в додатку № 6.  Разом з тим, в матеріалах справи відсутні звіти про спожиту електроенергію за 2007 р., хоча сума боргу за спожиту електроенергію стягується за період з 10.05.2006 р. по 09.05.2007 р.

Водночас, скаржник у касаційній скарзі наголошує, що господарські суди не перевірили обґрунтованість наданого позивачем розрахунку позовних вимог. Відповідач стверджує, що позивач завищив контрольні показники лічильника. На підтвердження цих обставин, він зазначає, що додатком № 3 до договору передбачено максимальне навантаження. Згідно наданого відповідачем контррозрахунку, навіть при максимальному навантаженні неможливо було спожити той обсяг електроенергії, який визначений позивачем. Господарські суди зазначеній обставині не надали належної оцінки.

Водночас, господарські суди не перевірили доводи відповідача про припинення строку дії договору. Так, відповідно до положень ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що одним з видів розірвання договору є відмова від договору. Відмова від договору можлива в разі якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. При відмові від договору однієї сторони не потрібна згода на це іншої сторони.

Пунктом 6.1 договору передбачено можливість пролонгації дії договору, якщо інша сторона не заявила про відмову від договору за 1 місяць до закінчення строку дії договору.

Господарські суди не врахували вищенаведених положень законодавства та не надали належної правової оцінки листам відповідача, якими останній повідомляв позивача про відмову від договору постачання електроенергії.   

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України  касаційна  інстанція  не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були  встановлені  у рішенні або  постанові  господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу  одних  доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або додатково  перевіряти  докази.

За таких обставин, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ  :

Касаційну  скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Севастополя від 22.11.2007 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2007 р. у справі № 20-12/273 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.

Головуючий, суддя                                                       М. Михайлюк

Судді:                                                                               Н. Дунаєвська

                                                                                          В. Рибак