Постанова

від 27.03.2008 по справі 02/797а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/797а

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "27" березня 2008 р.                                                            Справа №  02/797а

           м. Черкаси, 13 год. 00 хв.

          Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,  із секретарем судового засідання Ткаченко О.М.,

за участю представників: позивача:   Слуцька Н.Ю. - за довіреністю,   

відповідача:    Трохименко О.П.  –директор,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси  справу

за позовом  Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»

про стягнення 12 829 грн. 75 коп.,    

                                                           ВСТАНОВИВ:    

Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 12 829 грн. 75 коп., в тому числі  11 893 грн. 88 коп. адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами у 2006 році у відповідача 2 робочих місця та 937 грн. 87 коп. пені за порушення строку сплати  зазначених санкцій, з мотивів порушення відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у заявленій сумі.  

      Відповідач не подав суду письмове поясненні по суті адміністративного позову. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти  позову з мотивів відсутності у підприємства прийняти на роботу інвалідів та пояснив, що підприємство фактично не працює, тому сплатити санкції і пеню не зможе.   

     Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі  -  Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - підприємства) у 2006 році встановлювався норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності  штатних працівників облікового складу за рік,  а якщо працювало від 8 до 25 осіб –у кількості одного робочого місця.  

В частині 2 статті 19 вказано, що підприємства самостійно розраховують  кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів  відповідно до нормативу,   встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.   

Відповідно до статті 20 Закону підприємства, де середньооблікова  чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду  соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на  підприємстві  за кожне робоче місце,  призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.   

В частині 4 статті 20 Закону вказано, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, фізичними особами  самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.     

Таким чином, у разі невиконання відповідачем у 2006 році встановленого законом нормативу, він зобов'язаний був сплатити адміністративно-господарські  санкції не пізніше 15 квітня 2007 року.     

Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік і не заперечується відповідачем, середньооблікова  чисельність штатних працівників облікового складу в 2006 році у відповідача складала 49 осіб, отже, для відповідача норматив на 2006 рік складав 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів.   

У звіті відповідачем вказано, що в 2006 році на підприємстві інваліди не працювали.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається та визнається відповідачем, що відповідач не виконав встановлений Законом норматив у 2006 році, що відповідно до статті 20 Закону є підставою для сплати відповідачем до 15 квітня 2007 року адміністративно-господарських  санкцій.    

Суд вважає необґрунтованими і не підтвердженими належними доказами доводи відповідача  про неможливість виконання ним вимог Закону,  виходячи із наступного.

В частині 3 статті 19 Закону вказано, що підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

     Згідно статті 18 Закону  підприємства зобов'язані: 1) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів,  2)  надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну  для організації працевлаштування інвалідів,  3)  звітувати Фонду соціального  захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.     

Таким чином, аналіз правових норм про захист інвалідів дає підстави стверджувати про те,  що обов'язок підприємства, встановлений Законом, полягає у тому, щоб підприємство виділило, створило робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого Законом  нормативу (який підприємство повинно самостійно розраховувати) та надало  державній службі зайнятості інформацію, необхідну  для організації працевлаштування інвалідів. Ні Закон, ні позивач не  зобов'язують підприємство  підбирати та шукати  інвалідів.   

     Відповідачем не подано суду доказів виділення і створення двох робочих місць  для працевлаштування інвалідів у 2006 році.  Відповідач не заперечив той факт, що ним не подавалися  до центру зайнятості звіти про наявність вакансій  для працевлаштування інвалідів у 2006 році.  

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті  встановлено, зокрема,  що учасник  господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи  порушення правил здійснення господарської діяльності,  якщо не доведе, що він ужив усіх залежних  від  нього заходів  для недопущення господарського правопорушення.

Суд вважає, що відповідач не довів і належними доказами не підтвердив виконання вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та вжиття ним  у 2006 році всіх залежних  від  нього заходів для недопущення порушення вимог Закону, тому суд приходить до висновку про правомірність вимоги у позові про стягнення із відповідача  адміністративно-господарських  санкцій  відповідно до статті 20 Закону.   

Виходячи із даних Звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2006 рік, середня річна заробітна плата в 2006 році у відповідача складала 5 946 грн. 94 коп.  З огляду на викладене, відповідач повинен сплатити  адміністративно-господарські санкції  в сумі 11 893 грн.88 коп.              

 Відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.   

 У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог Закону, на підставі статті 20 Закону  із відповідача підлягає стягненню пеня  сумі 935 грн. 30 коп. за несплату вказаної суми адміністративно-господарських санкцій у період із 16.04.2007 року по 08.02.2008 року, оскільки позивачем у розрахунку суми позову допущено  арифметичну помилку.

Тобто,  позов підлягає до часткового задоволення.                

На підставі ст. 94 КАС України з відповідача підлягає стягненню до Державного бюджету судовий збір в сумі 128 грн. 29 коп.      

Виходячи з викладеного,  керуючись  ст.ст.  94, 160 –163 КАС України, суд        

    ПОСТАНОВИВ:                   

            1.  Позов задовольнити  частково.

2. Стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ Прогрес” (19450, Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, с. Заріччя, ідентифікаційний код 03792361):

           а) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м. Черкаси,  проспект Хіміків, 50, ідентифікаційний код 21368023)  адміністративно-господарські санкції в сумі 11 893 грн. 88 коп., 935 грн. 30 коп. пені;

           б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси, банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095. через державну податкову інспекцію - судовий збір в сумі 128 грн. 29 коп.      

3.  В решті позову відмовити.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя                                                                                         А.Д. Пащенко

     Постанова складена в повному обсязі

     31.03.2008 року.