Постанова

від 03.10.2006 по справі 13460-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

13460-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.10.2006Справа №2-19/13460-2006А

За позовом – Кримського республіканського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь.

До відповідача – Комунального підприємства по утриманню житла “УЮТ-Н”, смт. Ново озерне, м. Євпаторія.

Про стягнення 5791,00 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

Секретар Сидельова І.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Плачкова Г.К., представник, довіреність № 04-4/3  від 09.01.2006р.; Глазкова В.М., представник, довіреність № 04-4/11 від 21.04.2006р.

Від відповідача  – Давиденко С.Г., юрист, довіреність № 356 від 02.10.2006р.

Суть спору:

Позивач заявив позов про стягнення з відповідача 5791,00 грн. за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2005 році та зобов'язати відповідача вчинити розрахунок та сплату пені за період з 18.04.2006р. по день сплати.

Заявою від 06.09.2006р. № 04-4/1651 позивач уточнив позовні вимоги в порядку ст. 137 КАС України та просить виключити із прохальної частини пункт 2 та стягнути з відповідача штрафну санкцію у сумі 5791,00 грн.

Провадження по справі здійснювалося відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Представники сторін відмовилися від послуг перекладача.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350), ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотанням представників сторін вони давали пояснення по справі на російській мові.

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, п.2-1 Прикінцевих положень  Кодексу адміністративного судочинства України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.                                                               

Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України перед початком слухання справи представникам сторін була вручена пам'ятка про права та обов'язки сторін.

Розглянув матеріали справи,  суд –

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2005 рік відповідач не виконав  встановлений  норматив по працевлаштуванню  інвалідів і не створив одне робоче місце для інваліда. Середньорічна зарплата штатного працівника в 2005р. склала 5791,00 грн. ( а.с. 4).

Заявою від 06.09.2006р. № 04-4/1651 позивач уточнив позовні вимоги в порядку ст. 137 КАС України та просить виключити із прохальної частини пункт 2 та стягнути з відповідача штрафну санкцію у сумі 5791,00 грн.

.Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти на підставах, у межах повноважень і способом,   передбаченим Конституцією та  законами України.

Відповідно до п.п.1 й 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.02р. Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, що діє в складі Мінпраці й  підпорядковується  йому.

Фонд у своїй діяльності  керується Конституцією й законами України, актами  Президента України й Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці та  вищезгаданим Положенням.

У чинність п. 3  цього Положення одним  з завдань Фонду є здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності й господарювання нормативів робочих місць для забезпечення  працевлаштування інвалідів.

Згідно ч. 1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується  на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У чинність  ч.1 ст.68 Конституції України кожний зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України й законів України.

             Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» для  підприємств (об'єднань),  установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4%  від загальної чисельності тих, що працюють, а якщо  працює від 8 до 15 осіб - в кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачене  законом.

          Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення «Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України № 314  Робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої  площі  на  підприємстві  (об'єднанні),  в  установі та організації незалежно від форм власності  та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає  встановленим  вимогам  робочого  місця  для  інвалідів відповідної    нозології,    атестоване    спеціальною    комісією підприємства     за    участю    представників    МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці,   громадських   організацій   інвалідів,  і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють  заходи  щодо  створення  робочих місць  для  інвалідів,  включають  їх  до  колективного  договору, інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального  захисту населення  та  відділення  Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування  )  робочих  місць  для  працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до  1  лютого  року,  що настає за  звітним,  подають відділенням Фонду  соціального  захисту  інвалідів  відомості  про середню  річну  заробітну плату на підприємстві,  середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв,  цехи та  дільниці,  де  доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу  зайнятості  та  місцеві органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів    умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; інваліда.

          Таким чином, підприємству необхідно не тільки атестувати робоче місце спеціальною комісією, але і працевлаштувати інваліда, інакше місце вважається нествореним.

          Як вбачається з матеріалів справи відповідачу встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2005 р. в кількості однієї особи. Фактично на підприємстві відповідача в 2005р. не були працевлаштовані інваліди, що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2005р. (а.с. 4).

Відповідачем не виконаний норматив, оскільки робочі місця для інвалідів створені не були.  

Згідно ст.20 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 цього Закону, щорічно  сплачують відповідним відділенням  Фонду України соціального захисту інвалідів  штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (у об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

          Відповідачем не створені умови для можливості працевлаштування інвалідів, отже, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно  ч.3,4 ст.20 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» сплату штрафних санкцій  підприємства (об'єднання), установи, організації здійснюють згідно закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і  зборів (обов'язкових платежів).  У разі відсутності засобів штрафні санкції можуть бути стягнуті шляхом звернення стягнення на майно підприємства(об'єднання), установи, організації в установленому порядку.

Тобто чинним законодавством не  передбачено звільнення від сплати штрафних санкцій у разі наявності або відсутності прибутку відповідних суб'єктів  господарювання, тому  відповідач зобов'язаний перерахувати  суму несплачених  штрафних санкцій  у розмірі 5791,00 грн. А посилання в законі на податок на прибуток тільки вказує джерело виплати цих  коштів.  

Також суд звертає увагу на те, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів до бюджету неможливо без застосування і стягнення Фондом   штрафних санкцій підприємств (об'єднань), установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду штрафні санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (Практика Верховного Суду України, справа №4292/1-36  Ухвала від 05.01.2003р.).

Крім того, зі змісту статей 19 й 20  Закону вбачається, що штраф має компенсаційну форму за невиконання нормативу, оскільки в згідно з ч.6 ст.20 Закону суми штрафних санкцій використаються Фондом для фінансування соціальних витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів, видачу підприємствам цільових кредитів на створення робочих місць для інвалідів, надання фінансової допомоги  на здійснення мер по соціальній, трудовій, фізкультурно-оздоровчій і професійній реабілітації інвалідів і т.п., і у суб'єкта підприємницької діяльності є альтернативний обов'язок  або  виконання нормативу шляхом працевлаштування інвалідів або оплата штрафних санкцій.

Також необхідно відзначити, що відповідно п.п. 1 п.1 ст.29 Бюджетного кодексу України, до складу доходів Державного бюджету України включаються доходи, що надходять відповідно до Закону України «Про основи  соціального захисту інвалідів».  

Таким чином, з урахуванням уточнення позову, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню.   

На підставі викладеного та керуючись ст.17,  18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд

                                            П О С Т А Н О В И В :

·          Адміністративний позов задовольнити.

·          Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житла “УЮТ-Н”, смт. Новоозерне, м. Євпаторія  (97491, АР Крим, м. Євпаторія, смт. Новоозерне, вул. Героїв Десантників, 9а, р/р 260005694 в КРД АППБ “Аваль”, ЄДРПОУ 30027660, МФО 324021) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (АР Крим, 97017, м. Сімферополь, пр.Кирова,51-52/10а, Реквізити: Одержувач: Держбюджет м. Сімферополя; 50070000 Банк одержувача: Управління Госказначейства в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 24043468, р/р 31218230600024 Призначення платежу:ЄДРПОУ платника  50070000; 0,1; 4% за не зайняті інвалідами робочі місця) штрафні  санкції за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  в сумі   5791,00 грн.

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова проголошена у судовому засіданні 03.10.2006 року у 10 год. 40 хв.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.