Рішення

від 07.04.2011 по справі 5005/2240/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5005/2240/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.04.11р.

Справа № 5005/2240/2011

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Свінг", м. Донецьк 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнометиз", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 8121,55 грн.              

Суддя  Чередко А.Є.

ПРЕДСТАВНИКИ:

  Від позивача: дир. Некрасов А.Ю. прот. б/н від 28.05.1999р., Некрасова Н.В. - дов. №7 від 10.12.2010р.

Від відповідача: не з'явився 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми заборгованості у розмірі 8121,55 грн. за договором № 15/02 від 15.02.2010р., де: 5011,10грн. –основний борг, 2404,49грн. –пеня, 705,96грн. –відсотки за користування грошовими коштами.  

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань по поверненню коштів за оплачений та не поставлений товар за договором № 15/02 від 15.02.2010р. та на ст.ст. 525, 526, 530, 536, 629, 655, 693 ЦК України, ст. 231 ГК України.   

Відповідач не забезпечив явку представника до судового засідання та не надав витребувані судом матеріали.  Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений судом про час та місце судового засідання у справі, що підтверджується її матеріалами, повторне не з'явлення представника відповідача до судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами (ст.. 75 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

                                                                                 ВСТАНОВИВ:

15.02.2010р. між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено договір № 15/02 (надалі - Договір), згідно до якого відповідач був зобов'язаний передати у власність позивача трубну продукцію, вказану у специфікаціях (надалі - товар), а позивач прийняти та оплатити цей Товар.

Так, відповідно до умов Договору, згідно виставленого рахунку-фактури № 11 від 25.02.2010р., позивач здійснив на користь відповідача обумовлену Договором попередню оплату Товару на загальну суму 550 000,00 грн., а саме перерахував платіжним дорученням № 669 від 09.03.2010р. передплату у розмірі 400000,00 грн. та платіжним дорученням № 683 від 17.03.2010р. передплату у розмірі 150000,00 грн.

Між тим, відповідачем були порушені  умови та строки поставки оплаченого товару, встановлені Договором.

Згідно з п. 3.1. Договору та специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору) строк поставки товару - березень 2010р.

Відповідач 25.03.2010р. поставив в адресу позивача товар на суму 133383,25 грн., що підтверджується видатковою накладною від 25.03.2010р. Також відповідач 30.03.2010р. поставив в адресу товар на суму 276380,30 грн., що підтверджується видатковою накладною від 30.03.2010р.

Отже станом на 31.03.2010р. відповідач здійснив на користь позивача поставку товару лише на суму 409 763,55 грн. Заборгованість відповідача на 31.03.2010р. склала 140 236,45 грн., про що сторонами на таку суму заборгованості було підписано акт звіряння взаємних розрахунків від 31.03.2010р.

12 квітня 2010р. відповідач поставив товар на суму 135 225,35 грн., що підтверджується видатковою накладною від 12.04.2010р.

Таким чином, відповідачем не було здійснено на користь позивача поставки оплаченого товару за  Договором на суму 5 011,10 грн.

12.10.2010р. позивач направив на адресу відповідача листи за № 479/1, № 479/2 від 07.10.2010р., в яких вимагав сплатити заборгованість згідно до Договору, тобто повернути суму попередньої оплати в частині невиконаних зобов'язань. Направлення зазначених листів підтверджується відповідним поштовим повідомленням, копія якого долучена до матеріалів справи.

Але відповідач одержану суму передоплати у розмірі 5 011,10 грн. позивачу не сплатив (доказів не надано).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 693 ЦК  України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На   суму   попередньої   оплати   нараховуються  проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від  дня,  коли  товар  мав бути  переданий,  до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому  суми  попередньої  оплати.  Договором  може  бути встановлений   обов'язок  продавця  сплачувати  проценти  на  суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтєю 536 ЦК  України передбачено, що за користування чужими грошовими   коштами   боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється  договором,  законом  або  іншим  актом  цивільного законодавства.

Договором, укладеним між сторонами розмір процентів встановлений не був, а відтак при нарахуванні процентів позивач мав керуватися ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не ч. 1 ст. 1048 ЦК України, яка встановлює розмір процентів за договором позики, отже не може застосовуватись до спірних правовідносин.

За наведених обставин у позовних вимогах позивача в частині стягнення з відповідача процентів за користування коштами у сумі 705,96грн., нарахованих за період з 01.04.2010р. по 25.11.2010р., виходячи з облікової ставки НБ України, слід відмовити.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у сумі 2404,49грн. за період з 01.04.2010р. по 01.11.2010р., яка нараховувалась на підставі п. 2 ст. 231 ГК України та пункту 7.3 Договору, яким передбачено обов'язок відповідача у випадку несвоєчасної передачі товару позивачу сплатити пеню у розмірі 0,1% від суми попередньої оплати товару за кожен день прострочення до повного виконання зобов'язань.

Між тим, позивач, направивши 12.10.2010р. відповідачу листи за № 479/1, № 479/2 від 07.10.2010р. відмовився від виконання Договору та одержання товару, а відтак у позивача відсутні підстави вимагати сплати пені за несвоєчасну поставку товару.

Окрім цього, суд враховує, що згідно з п. 2 ст. 231 ГК України, пеня у розмірі 0,1% від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, застосовується у разі порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом  господарювання,  що  належить  до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується  за рахунок  Державного  бюджету  України  чи  за  рахунок  державного кредиту. Наявності зазначених обставин позивачем належними доказами не доведено.

Нормами ж ЦК України, зокрема ч. 3 ст. 549 передбачено застосування пені лише за порушення грошового зобов'язання.    

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково, а саме в частині стягнення основного боргу у сумі 5 011,10 грн. В решті ж позову щодо стягнення пені у сумі 2404,49грн. та  відсотків за користування грошовими коштами у сумі 705,96грн. слід відмовити.

Судові витрати понесені позивачем за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 102,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн. згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України слід віднести на відповідача у повному обсязі, оскільки спір виник з неправильних дій останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-                                                                                   

                                                                       ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнометиз" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 4 а, кв. 100, п/р 26009001310781 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 34735568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свінг" (83086, м. Донецьк, вул. Ф.Зайцева, 2, п/р 26001184463001 в Донецькому РУ Приватбанку м. Донецьк , МФО 335496, ЄДРПОУ 23785417) основний борг у сумі 5011,10грн. а також судові витрати по сплаті держмита у сумі 102,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн., видати наказ.

В решті позову –відмовити.

Суддя

 А.Є. Чередко