Рішення

від 20.04.2011 по справі 10/27пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/27пн     

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.04.11 р.                                                                                 Справа № 10/27пн                                    

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд”, м.Донецьк,

ЄДРПОУ 34777629

до відповідача 1: Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 03336670

до відповідача 2: Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ 26502957

про визнання права власності

                                                                                         Головуючий суддя Любченко М.О.

                                                                                         Суддя Марченко О.А

                                                                                         Суддя Риженко Т.М.

Представники:

від позивача: Мірзоян Л.К. - за дов.

від відповідача 1: Ковалева Н.С. -  юрисконс.

від відповідача 2: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідачів, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк та Донецької міської ради, м.Донецьк про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва – готель з гостьовою автостоянкою, який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 1410136300:00:013:1002) по вул.Солов'яненка  у Ворошиловському районі міста Донецька.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на проведення будівництва спірного майна на земельній ділянці, яка надана у користування Товариству з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд” на підставі договору оренди від 13.10.2009р., та на відсутність порушень прав третіх осіб під час проведення будівельних робіт.

Одночасно, як вказує позивач, відмова відповідача 1 у проведенні державної реєстрації права власносності на об'єкт незавершеного будівництва порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд” як власника на розпорядження вказаним майном.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву №01-3/252 від 03.02.2011р. повідомив суд про відсутність з боку  Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” будь-яких дій, що свідчать про невизнання або оспорювання права власності позивача на об'єкт незавершеного будівництва – готель з гостьовою автостоянкою, що розташований на земельній ділянці по вул.Солов'яненка  у Ворошиловському районі міста Донецька. Крім того, як вказує відповідач 1, правові підстави для визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд” права власності на спірне майно відстуні у зв'язку з виключенням  на підставі Закону України №3201-IV від 15.12.2005р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ч.4 ст.331 Цивільного кодексу України.

Відповідач 2 у поясненнях №01/15-566 від 18.02.2011р. заявив клопотання про припинення провадження по справі в частині позовних вимог до Донецької міської ради за відсутністю предмету спору враховуючи, що підставою позовних вимог є відмова відповідача 1 у проведенні реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва. Одночасно, Донецькою міською радою повідомлено суд, що вказаним органом місцевого самоврядування не порушуються права та законні інтереси позивача.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд вважає позовні вимоги до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” правомірними та  такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наступного:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ст.13 Конституції України, ст.324 Цивільного кодексу України, ст.148 Господарського кодексу України земля,  її  надра,  атмосферне  повітря,  водні  та   інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України, ст.324 Цивільного кодексу України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого   самоврядування, крім інших об'єктів,   належить   земля,   управління   якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить, в тому числі, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктам   господарювання  для  здійснення  господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності  та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених  цим  Кодексом  або  за  результатами аукціону.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та Законом України „Про оренду землі”.

В силу ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду  земельних  ділянок,  що  перебувають  у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із ст.126  Земельного кодексу України право    оренди   землі   оформляється договором,   який реєструється відповідно до закону.

Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення №37/63 від 23.09.2009р. Донецької міської ради „Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд” земельної ділянки в оренду для будівництва та експлуатації будівлі готелю з гостьовою автостоянкою  по вул.Солов'яненка  у Ворошиловському районі” між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір оренди від 30.10.2009р., посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Устіменко М.С. та зареєстрований в реєстрі за №1466.

За змістом п.п.1, 2 вказаного договору Донецька міська рада надала, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд” прийняло в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136300:00:013:1002) загальною площею 5600 кв.м для будівництва та експлуатації  будівлі готелю з гостьовою автостоянкою, яка знаходиться  на території Ворошиловського району міста Донецька по вул.Солов'яненка.

Відповідно до п.п.а, ґ ч.1 ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Одночасно за змістом п.а ч.1 ст.96 вказаного нормативно-правового акту, землекористувачі зобов'язані, в тому числі, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Згідно із ст.153 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, здійснюючи    господарську діяльність, зобов'язаний використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності.

Статтею 410 Цивільного кодексу України передбачено, що землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом. Землекористувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Приймаючи до уваги, встановлене договором оренди від 30.10.2009р. призначення земельної ділянки, враховуючи положення перелічених вище нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання вказаного договору позивач набув право та, одночасно, обов'язок використовувати земельну ділянку  (кадастровий номер 1410136300:00:013:1002) на території Ворошиловського району міста Донецька по вул.Солов'яненка за цільовим призначенням, а саме для  будівництва та експлуатації  будівлі готелю з гостьовою автостоянкою.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій” право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або  користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.

За змістом ст.29 вказаного нормативно-правового акту, документ,  що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, є дозволом   на   виконання  будівельних  робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Архіформа” було розроблено проект будівництва готелю з гостьовою автостоянкою по вул.Солов'яненка у Ворошиловському районі м.Донецька, який  містить положення стосовно техніко-економічних показників по дільниці, архітектурних та конструктивних рішень, вимоги стосовно пожежної безпеки та охорони навколишнього середовища, безпеки експлуатації будівлі та охорони праці, енергозбереження.

Вказаний проект був затверджений наказом №1/01 від 11.01.2010р. „Про затвердження проектної документації” директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд” та листом №01/14-7397 від 07.12.2009р. погоджений Головним управлінням містобудування і архітектури.

11.02.2010р.  Державним підприємством „Спеціалізована державна експертна організація – центральна служба української державної будівельної експертизи” також надано позитивний комплексний експерний висновок №05-01137-09 по зазначеному проекту.

Виходячи зі змісту наявних у матеріалах справи документів, 19.01.2010р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області  Товариству з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд” надано дозвіл №10/08 на виконання будівельних робіт.

Відповідно до змісту вказаного документу, позивачу надано дозвіл на виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Промальянс” будівельних робіт з будівництва готелю з гостьовою автостоянкою по вул.Солов'яненка у Ворошиловському районі м.Донецька відповідно до проектної документації, яка розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю „Архіформа” та затверджена наказом замовника №1/01 від 11.01.2010р. Строк дії дозволу до 31.12.2012р.

01.12.2009р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Промальянс” був укладений договір генерального підряду, за умовами якого генеральний підрядник зобов'язався  виконати загальнобудівельні роботи по об'єкту - готель з гостьовою автостоянкою відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в порядку та в строки,передбачені цим договором. При цьому, замовник зобов'язався надати генеральному підряднику фронт робіт, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування, прийняти виконані роботи  та повністю оплатити їх вартість.

Крім того, з метою проведення будівництва об'єкту соціальної інфраструктури 02.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд”  та Товариством з обмеженою відповідальністю „Альтком інвест-строй” був укладений договір генерального підряду на капітальне будівництво.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору генеральний підрядник зобов'язується своїми та залученими силами і засобами збудувати готель з гостьовою автостоянкою  по вул.Солов'яненка у Ворошиловському районі м.Донецька  відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації. При цьому, замовник зобов'язався надати генеральному підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об'єкт та  оплатити вартість виконаних робіт в порядку та розмірах, які передбачені  вказаним договором та додатками до нього.

За змістом  підписаних між сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень Товариством з обмеженою відповідальністю „Альтком інвест-строй” були проведені роботи по встановленню фундаментної плити та арматури, укладці трубопроводів, будівництву та гідроізоляції стін, будівництву даху.

На підставі договору підряду №01/09-01 від 15.09.2010р., який укладений між  Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Імперія технічних рішень” (підрядник), підрядником виконаний монтаж електричних мереж у  готелі з гостьовою автостоянкою  по вул.Солов'яненка у Ворошиловському районі м.Донецька, про що свідчить наявний у матеріалах справи акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010р.

З метою виконання облицювальних робіт позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю ”Прушиньскі” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Альтком-керам” були укладені договори поставки №ДН-0000064 від 04.08.2010р. та №АК-3/28 від 15.07.2010р. будівельних матеріалів.

Відповідно до звіту від 18.03.2011р., складеного експертом Приватного підприємства „Експерт-оцінка” Жуковим В.І., ступінь будівельної готовності будівлі готелю з гостьовою автостоянкою складає 57%. За змістом вказаного звіту, будівля готелю  - це окрема, одно-трьохповерхова будівля (різниця в поверхах обумовлена природним уклоном рельєфу земельної ділянки), з підвальним поверхом, у формі прямокутника на плані, з наступними розмірами на плані по осям 61,58*28,4 м та висотою підвального поверху – 3,3 м, першого поверху - 3,9 м, висотою другого поверху – 3,7 м. В будівлі запроектовано два ізольованих номера класу „дуплекс” з басейном, автостоянкою, підсобними, санітарно-побутовими, службовими та адміністративними приміщеннями.

В звіті, який складений експертом Приватного підприємства „Експерт-оцінка” Жуковим В.І., наведені наступні технічні характеристики об'єкту: площа забудови 1420 кв.м, етажність   1-3 поверхи, загальна площа вбудованих приміщень  - 3005,31 кв.м, висота приміщень 3,3 – 3,7 м, будівельний об'єм – 10335,92 кв.м, група капітальності  - перша, кількість номерів класу „дуплекс” – 1, кількість місць для автомобілів на стоянці – 12, кількість місць для авто в паркінгу – 8.

Одночасно, експертом у звіті також наданий наступний опис конструктивних елементів будівлі: фундамент – монолітна залізобетонна плита; колони – монолітні, залізобетонні; стіни – цеглові, товщиною 250 мм, утеплені зовні мінерально-ватними плитами товщиною 100 мм з облицюванням  цеглою; перегородки – цеглові товщиною 120 мм; перекриття – монолітні залізобетонні; дах – бітумна черепиця; підлога – дощата; опалення, електро – та  водозабезпечення, каналізація – від міських мереж.   

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно із свідоцтвом №322 судовому експерту Жукову В.І. надано право проводити будівельно-технічні експертизи, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як письмовий доказ у справі  при наданні оцінки технічному стану спірного майна та при встановленні конструктивних характеристик об'єкту.

Статтею 1 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що об'єкт незавершеного будівництва -  це об'єкт  будівництва,  на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

За твердженнями позивача, збудоване по вул.Солов'яненка у Ворошиловському районі м.Донецька майно на теперішній час в експлуатацію не прийнято. Вказані обставини також підтверджуються звітом від 18.03.2011р.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи положення ст.1 Закону України „Про іпотеку”, суд дійшов висновку, що готель з гостьовою автостоянкою є об'єктом незавершеного будівництва.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

За змістом ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також –належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст.392 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі є як наявність у позивача права власності на спірне майно, так і порушення (невизнання) такого права відповідачами.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи характеристики спірного майна (об'єкт незавершеного будівництва) питання щодо законності його обігу має вирішуватися з урахуванням спеціальних положень ст.331 Цивільного кодексу України, ч.2 якої визначає, що право власності не новостворене нерухоме майно виникає після завершення його будівництва (створення), введення в експлуатацію та державної реєстрації такого права.

За змістом ст.331 Цивільного кодексу України право  власності  на нову річ,  яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Зважаючи на вказане правило та абз.1 ч.3 цієї статті, згідно якої до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), у сукупності із легальним визначенням майнових прав за ч.2  ст.3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”  потенційне набуття особою, якій до звершення будівництва належать будівельні матеріали, набути право власності на новостворений об'єкт нерухомості, суд кваліфікує як майнове право на відповідний об'єкт нерухомості.

Суд звертає увагу, що норми ст.331 Цивільного кодексу України відносно особи, яка розпочала будівництво нерухомості з метою введення відповідного об'єкту в експлуатацію та подальшої реєстрації права власності на нього, встановлюють законні сподівання означеної особи на набуття у подальшому права власності  на відповідний об'єкт нерухомості.

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п.38 рішення суду у справі „Полтораченко проти України” від 18.01.2005р.) застосування ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., яка (практика) відповідно до ст.17 Закону „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст.46 Конвенції  є джерелом права для національних судів, зазначені сподівання та майновий інтерес особи, пов'язані із набуттям права власності на новостворюваний об'єкт нерухомості, мають кваліфікуватися як об'єкт захисту, гарантією щодо забезпечення мирного володіння своїм майном.

За змістом ст.190 Цивільного кодексу України майнові права є  неспоживною річчю та речовими правами, а отже об'єктом цивільних прав та обов'язків. При цьому, ознакою об'єктів цивільних прав згідно ст.178 цього Кодексу є їх оборотоздатність, тобто, спроможність вільно відчужуватися, що у повній мірі розповсюджується на розглядувані майнові права відносно об'єкту незавершеного будівництва, оскільки законодавчих застережень щодо вилучення їх із обороту або обмеження в обороті, чи невід'ємності  від фізичної (юридичної) особи наразі не встановлено.

В свою чергу, редакція ч.3 ст.331 Цивільного кодексу України безпосередньо передбачає можливість вчинення угод відносно об'єктів незавершеного будівництва, із вказівкою про те, що право власності реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Одночасно, відповідно до п.3 ст.3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” суб'єктам господарської   діяльності,   що   здійснюють будівництво (забудовникам), дозволяється проводити державну реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації на об'єкти незавершеного будівництва та їх частини з метою подальшого продажу чи передачі в іпотеку.

За твердженням позивача, з метою відчудження  об'єкта незавершеного будівництва, останнім з  Товариством з обмеженою відповідальністю „Адзуті” проводились переговори стосовно укладення договору купівлі-продажу спірного майна.

Листом №32-3 від 18.11.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Адзуті” повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд”  про надання згоди на укладання відповідного правочину після отримання продавцем правоустановчих документів на майно.

За таких обставин, 22.11.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд”  звернулося до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” з заявою відносно проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва  готелю з гостьовою автостоянкою  по вул.Солов'яненка у Ворошиловському районі м.Донецька.

Проте, листом №01-3/2718 від 22.11.2010р.  відповідачем 1 було відмовлено позивачу у проведенні державної реєстрації права власності на спірне майно  у зв'язку з відсутністю всіх  документів, наявність яких діючим законодавством визначена у якості підстави для проведення Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” державної реєстрації права власності на майно. Підставами для відмови відповідачем 1 визначено відсутність матеріалів технічної інвентаризації та рішення про присвоєння майну поштової адреси.

Виходячи із змісту ст.2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно -  це офіційне  визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приймаючи до уваги зміст ч.3 ст.331 Цивільного кодексу України, можливість реєстрації права на об'єкт незавершеного будівництва пов'язана із наявністю у відповідної особи документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. При цьому, можливість реалізації позивачем свого набутого права власності істотною мірою залежить від позиції відповідача 1.

За таких обставин, у світлі роз'яснення, викладеного і листі Міністерства юстиції України  №19-32/1 від 10.05.2006р., позивач  цілком обґрунтовано, звертаючись до відповідача 1, розраховував на отримання підтверджень відсутності претензій останнього відносно збудованого об'єкту незавершеного будівництва, тоді як відмова відповідача 1 у наданні такого підтвердження є достатньою для кваліфікації факту невизнання спірного права за позивачем.

Одночасно, відмова Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” у проведенні державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва  готелю з гостьовою автостоянкою по вул.Солов'яненка у Ворошиловському районі м.Донецька через відсутність поштової адреси унеможливлює вчинення позивачем дій щодо розпорядження об'єктом незавершеного будівництва, що передбачено п.3 ст.3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”. Враховуючи передбачені ст.3 Цивільного кодексу України загальні засади цивільного законодавства, принципи розумності та справедливості, за висновками суду, відсутність в нормативно-правових актах порядку  проведення державної реєстрації права власності на об'єкти, яким уповноваженими органами не присвоєна поштова адреса (відповідно до п.16 Постанови №923 від 08.10.2008р. „Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” поштова адреса присвоюється майну після оформлення права власності на нього у встановленому законодавством порядку), не може бути  підставою для відмови у проведенні бюро технічної інвентаризації реєстраційних дій у разі наявності всіх документів, які підтверджують право власності юридичної особи на певне майно.

Посилання відповідача 1 у листі №01-3/2718 від 22.11.2010р.  на відсутність поштової адреси не призводить до фактичної неможливості реєстрації права власності, виходячи з того, що відповідно до змісту листа №19-32/1 від 10.05.2006р. Міністерства юстиції України  при здійсненні   державної   реєстрації   прав  власності  на нерухоме майно до Реєстру прав власності на нерухоме майно   у графі „адреса  об'єкту”  вноситься запис  про  адресу  земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, що має відповідати адресі, закріпленій у державному акті на право власності або постійного користування земельною ділянкою або договорі оренди, а також вказується кадастровий номер земельної ділянки.

Одночасно, за змістом  Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації                     об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом №127 від 24.05.2001р. Держбуду України, об'єкти незавершеного будівництва не включені до переліку нерухомого майна, яке підлягає технічній інвентаризації.

При цьому, посилання відповідача 1 на неможливість задоволення позовних вимог у зв'язку з виключенням  на підставі Закону України №3201-IV від 15.12.2005р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ч.4 ст.331 Цивільного кодексу України, є неправомірними, приймаючи до уваги, що  у даному випадку не здійснюється судова „легалізація” об'єкту незавершеного будівництва шляхом його перетворення в об'єкт нерухомості, а вирішується питання про приналежність відповідного майна у його поточному статусі об'єкту незавершеного будівництва.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що будівництво готелю з гостьовою автостоянкою проведено позивачем на земельній ділянці, яка надана у користування Товариству з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд” на підставі договору оренди від 30.10.2009р., виходячи зі змісту наявних у матеріалах справи документів, які підтверджують проведення будівельних робіт на підставі укладених підрядних договорів позивачем,  та опис об'єкта незавершеного будівництва, наведений у складеному експертом Приватного підприємства „Експерт-оцінка” Жуковим В.І. звіті,  враховуючи фактичну відмову відповідача 1 у реєстрації за позивачем права власності на спірне майно, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд” до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва – готель з гостьовою автостоянкою, який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 1410136300:00:013:1002) по вул.Солов'яненка  у Ворошиловському районі міста Донецька, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, позов в частині вимог до Донецької міської ради підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне:

Як вказувалося вище, згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За змістом ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, власник майна може звернутися до господарського суду з позовом про визнання його права власності лише у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним правоустановчого документа.

Виходячи зі змісту листа №01/15-566 від 18.02.2011р. Донецької міської ради, вказаним органом місцевого самоврядування не було вчинено дій, направлених на оспорювання або невизнання права власності позивача на  готель з гостьовою автостоянкою, який розташований на земельній ділянці по вул.Солов'яненко  у Ворошиловському районі міста Донецька.

Одночасно, за поясненнями позивача, наданими у судовому засіданні 09.03.2011р., до звернення до господарського суду з розглядуваним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд” не звератлося до Донецької міської ради з приводу оформлення права власності на вказане вище майно або з інших питань, пов'язаних з названим об'єктом будівництва, вирішення яких згідно діючого законодавства України відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, відсутність будь-якого оспорювання відповідачем  2 прав позивача на спірний об'єкт нерухомості, є підставою для відмови у задоволенні  позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд” до Донецької міської ради.

Клопотання №01/15-566 від 18.02.2011р. Донецької міської ради про припинення провадження по справі в частині вимог до відопвідача 2 у зв'язку з відсутністю предмету спору  підлягає залишенню без задоволення, враховуючи висновки суду про те, що відсутність факту порушення або оспорювання Донецькою міською радою прав та законних інтересів позивача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині. Припинення провадження по справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України можливо у разі наявності спору між сторонами на момент звернення особи до суду за захистом своїх прав та, коли в процесі судового провадження спірні матеріально-правові відносини між сторонами вирішено (погашено заявлену до стягнення заборгованість, скасовано оспорюваний акт).

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                          ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд”, м.Донецьк до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва – готель з гостьовою автостоянкою, який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 1410136300:00:013:1002) по вул.Солов'яненка  у Ворошиловському районі міста Донецька, задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд”, м.Донецьк право власності на об'єкт незавершеного будівництва – готель з гостьовою автостоянкою, який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 1410136300:00:013:1002) по вул.Солов'яненка  у Ворошиловському районі міста Донецька.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаелітбуд”, м.Донецьк  до Донецької міської ради, м.Донецьк про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва – готель з гостьовою автостоянкою, який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 1410136300:00:013:1002) по вул.Солов'яненка  у Ворошиловському районі міста Донецька.

У судовому засіданні 20.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Головуючий суддя                                                               Любченко М.О.           

Суддя                                                                  Марченко О.А.     

Суддя                                                                  Риженко Т.М.    

Повне рішення складено 26.04.2010р.