Рішення

від 28.03.2011 по справі 4/033-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/033-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2011 р.                                                                  Справа № 4/033-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Рось-Сервіс", м. Бориспіль

до  Відкритого акціонерного товариства "ПМК-13", м. Бориспіль

про стягнення 6094,45 грн.

за участю представників:

від позивача:          Курдюков В.В. –предст., від 01.12.2010р.

від відповідача:          Кузька М.В. –предст., дов. № 01/68 від 09.03.2011р.

обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось-Сервіс»(позивач) до Відкритого акціонерного товариства «ПМК-13»(відповідач) про стягнення 6094,45 грн., з яких 3496,58 грн. основний борг, 1534,62 грн. пеня, 832,19 грн. інфляційні втрати, 231,06 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором поставки № 6 від 9 січня 2008р., а саме  оплатив частково отриманий ним товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2011р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 28.03.2011р.

В судовому засіданні 28.03.11р. представник позивача позовну заяву підтримав повністю та надав суду документи, витребувані ухвалою від 10.03.11р.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмовий відзив, в якому позов визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд –

встановив:

9 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рось-Сервіс»(позивач) та Відкритим акціонерним товариством «ПМК-13»(відповідач) було укладено договір поставки №6 (Договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язується поставити товар відповідачу, згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, а відповідач прийняти та оплатити його.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачу в асортименті, кількості та за цінами, встановленими в спеціалізації, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, видатковими накладними: №Р-0559 від 29 серпня 2008р., №Р-0728 від 28 жовтня 2008р. №Р-0791 від 27 листопада 2008р., №Р-0847 від 22 грудня 2008р., №Р-0200 від 9 червня 2009р. та  довіреностями №881166 серія НБК від 29 серпня 2008р., №985554 серія ЯОЮ від 28 жовтня 2008р., №985574 серія ЯОЮ від 27 листопада 2008р., №881104 серія НБК від 22 грудня 2008р., №881135 серія НБК від 09 червня 2009р.

В свою чергу відповідач розрахувався частково за поставлений позивачем товар сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 3496 грн. 59 коп.

Враховуючи, що відповідач суму основного боргу в добровільному порядку не погасив, позивач вирішив звернутися до суду з відповідним позовом.

Суд дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, відзив відповідача, оригінали договору, специфікації до нього, видаткових накладних, довіреностей прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Проаналізувавши договір № 6 від 09.01.11р. суд встановив, що сторонами в договорі не передбачений строк протягом якого покупець (відповідач) має виконати свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Пункт 7 Договору, на який в обґрунтування своїх вимог посилається позивач, регулює лише питання щодо передоплати, а також надає право продавцю (позивачу) надати відстрочку покупцю (відповідачу) по оплаті за отриманий товар на 5 днів.

Оскільки сторонами в договорі строк виконання зобов'язань не встановлений, до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявна претензія № 002 від 6 січня 2011року, яка була надіслана позивачем на адресу відповідача, про що свідчить копія фіскального чеку № 8765 від 06.01.2011р., з вимогою погасити заборгованість за отриманий товар.

Однак, відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та належного реагування.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що обов'язок відповідача оплатити товар виник через сім днів після пред'явлення позивачем претензії, а саме з 14.01.11р.

          Відповідач доказів оплати заборгованості суду не надав, проти наявності у нього заборгованості не заперечував.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача: пеня в розмірі1534,62 грн., 832,19 грн. інфляційних втрат  та 3% річних в сумі 231,06 грн. за період з 09.07.10р. по 28.02.11р.

Суд, розглянувши доданий до позовної заяви розрахунок пені, інфляційних та 3% річних, встановив, що позивачем невірно визначений період за який нараховані ці санкції, оскільки період має обраховуватись з 14.01.2011р. (момент виникнення зобов'язання по оплаті за отриманий товар, з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України) по 28.02.2011р. (пред'явлення позовної заяви).

Що стосується пені: п. 10 Договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів покупець несе відповідальність згідно чинного законодавства, крім того сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення повернення коштів.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, вимога позивача про стягнення пені за період з 09.07.10р. по 28.02.11р. в сумі 1534,62 грн. підлягає частковому задоволенню за період з 14.01.2011р. по 28.02.2011р. в сумі 68,30 грн.

          Щодо інфляційних та 3% річних: відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої  суми, якщо інший  розмір  процентів  не встановлений  договором або законом.

          Таким чином, вимоги позивача про стягнення інфляційних та 3% річних за період з 09.07.10р. по 28.02.11р. в сумах 832,19 грн. та 231,06 грн. відповідно підлягають частковому задоволенню за період з 14.01.2011р. по 28.02.2011р. в сумах 66,44 грн. та 13,22 грн. відповідно.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 3496,00 грн., 68,30 грн. пені, 66,44 грн. інфляційних втрат, 13,22 грн. 3% річних, в решті позовних вимог  слід відмовити.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «ПМК-13»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул.. Броварська, буд. 44, код ЄДРПОУ 06953304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось-Сервіс»(08302, Київська обл., м. Бориспіль, вул.. Київський шлях, буд. 43, код ЄДРПОУ 30199192) 3496,58 грн. (три тисячі чотириста дев'яносто шість) основного боргу, 68,30 грн. (шістдесят вісім) пені, 66,44 грн. (шістдесят шість) інфляційних втрат, 13,22 грн. (тринадцять) 3% річних, 102 грн. (сто дві) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                Щоткін О.В.

Дата підписання повного тексту рішення: 06.04.2011р.