Рішення

від 22.04.2011 по справі 5020-354/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-354/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 квітня 2011 року справа № 5020-354/2011

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»

(вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»

(вул. М. Музики, 58, кв. 74,  м. Севастополь, 99007)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Паниол»

(вул. М. Музики, 58, кв. 74,  м. Севастополь, 99029)

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі  

       2 148 005,81 доларів США

              Суддя  Алсуф'єв В.В.

Представники:

Від позивача – Захарченко  Ю.О., представник, довіреність № 153 від 10.05.2010;   

                          Чекунов К.В. , представник, довіреність № 189 від 25.06.2010;

Від відповідача (ТОВ «Максимум»)  –Опанасенко Н.С., представник,

                                                                     довіреність від 15.01.2009;

Від відповідача (ТОВ «Паниол»)  –Опанасенко Н.С., представник,

                                                               довіреність від 06.04.2010.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»(далі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»(далі –Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Паниол»(далі –Відповідач 2) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 08062007К15/07-49 від 20.09.2007  у розмірі 1 323 150,00 доларів США –суми кредиту, 598 350,10 доларів США прострочених процентів, 226 505,71 доларів США пені, а всього 2 148 005,81 доларів США.

20.04.2011 Позивач надав суду клопотанням про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути солідарно з Відповідача 1 і Відповідача 2    заборгованість за кредитним договором № 08062007К15/07-49 від 20.09.2007 у розмірі 1 377 000,00 доларів США, 625 216,75 доларів США прострочених процентів та 1 016 258,23 грн. пені /т. III а.с.32/.  

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги із посиланням на статті 179, 193, 198, 199, 217, 220, 227, 229, 230, 231, 232, 234, 345 Господарського кодексу України, статті 526, 536, 541, 543, 546, 549, 553, 554, 1046, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, обґрунтовані невиконанням Відповідачем 1 умов кредитного договору від 20.09.2007 № 08062007К15/07-49 щодо повернення коштів одержаних в рахунок кредитної лінії та оплати процентів за користування ними. Вимоги до Відповідача 2 обґрунтовані його відповідальністю як поручителя за Відповідача 1 відповідно до договору поруки від 17.04.2009 № 42T2004I.

Відповідач 1 та Відповідач 2 надали суду відзиви на позовну заяву та доповнення до відзивів у яких позов визнають частково, а саме: прострочену суму кредиту у розмірі 1 377 00,00 доларів США, заборгованість з оплати процентів у сумі 625 216,75 доларів США, пеню за несвоєчасне повернення кредитної лінії у розмірі 47 730,14 доларів США, а також пеню за несвоєчасну оплату процентів по кредитній лінії у розмірі 23 393,08 доларів США. При цьому Відповідачі 1 та 2 вказують на можливість стягнення цих сум лише в еквіваленті у національній валюті України відповідно до офіційного курсу Національного банку України на день подання позовної заяви /т. III а.с. 46-47, 53-54/.  

Окрім того, Відповідач 1 та Відповідач 2 зазначають, що пеня за несвоєчасне повернення кредитної лінії та за несвоєчасну оплату процентів по кредитній лінії  нарахована Позивачем з порушенням положень пункту 6.1 кредитного договору, пункту 6 статті 232  і статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України              «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників учасників процесу,  суд,

в с т а н о в и в :

20.09.2007 між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум»укладено кредитний договір № 08062007К15/07-49 (далі –Кредитний договір від 20.09.2007) /т. I а.с. 26-34/.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 1.3 вказаного договору Позивач надав Відповідачу1 (Позичальнику) у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, на строк та на умовах, передбачених цим договором, а ТОВ «Максимум» зобов'язався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі та встановлені строки. Розмір кредитної лінії складає 2 400 000,00 доларів США який здійснюється відповідно до графіку, наведеному у додатку № 1. Строк користування кредитною лінією: з 20.09.2007 до 19.09.2012 включно.  

Пунктом 1.4 Кредитного договору від 20.09.2007 встановлено, що плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів  становить 11% річних, а випадку невиконання позичальником всіх або будь-якого зобов'язання встановленого пунктами 7.1.10, 7.1.11, 7.1.12 договору - 13% річних.

Згідно із пунктом 2.3 Кредитного договору від 20.09.2007 кредитна лінія надається у доларах США у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки позичальника для подальшої конвертації (конверсії) на МВРУ.

Пунктами 3.1 та 3.3 Кредитного договору від 20.09.2007 встановлено, що проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно пункту 1.4, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредитної лінії, та сплачуються щомісячно до 05 числа (включно) за попередній місяць (з 9.00 до 18.00) і на дату повернення кредитної лінії.

У пункті 4.1 Кредитного договору від 20.09.2007 встановлено, що погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 19.09.2012 включно, у відповідності із змінами розміру кредитної лінії, встановленими у Графіку. Графік змін максимальних розмірів окремих частин кредитної лінії, що встановлює розмір сум, які підлягають погашенню, визначений у Додатку №1 до кредитного договору /т. I а.с. 30/.

26.09.2008 між Позивачем та Відповідачем 1 укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору від 20.09.2007, якою, зокрема, викладено у новій редакції пункт 1.4, у зв'язку з чим, розмір процентів за користування кредитною лінією збільшено до 13 % річних /т. I а.с. 32/.

17.04.2009 між Позивачем та Відповідачем 1 укладено Додаткову угоду № 3 до Кредитного договору від 20.09.2007, якою, зокрема, у Додатку № 2 встановлено новий Графік змін максимальних розмірів окремих частин кредитної лінії /т. I а.с. 33-35/.

17.04.2009 між ПАТ «Сведбанк», ТОВ «Максимум»і ТОВ «Паниол»укладено Договір поруки № 42T2004I, відповідно до пунктів 1 та 2 якого Відповідач 2 зобов'язався солідарно всім своїм майном та грошовими коштами відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику згідно кредитного договору № 08062007К15/07-49 від 20.09.2007 у сумі 2 400 000,00 доларів США строком до 19.09.2012 включно, сплати процентів в розмірі 13% річних за користування кредитними коштами в строки та на умовах передбачених договором /т. I а.с. 36-37/.

27.09.2007 за меморіальними валютними ордерами № F24 656-4 та № F24 656-1 Позивачем зараховано на рахунок Відповідача 1 суму кредиту у розмірі 2 400 000,00 доларів США /т. I а.с. 54, т. III а.с. 31/.

Станом на  22.04.2011 заборгованість за прострочення повернення суми кредиту  за період з 01.10.2008 по 20.02.2011 (в тому числі за лютий 2011) складає 1 377 000,00 доларів США.

Судом перевірено правильність розрахунку вказаної суми виконаного Позивачем /т.III а.с. 14, 41/. Окрім того, наявність заборгованості у цій сумі не заперечується Відповідачем 1 та Відповідачем 2.  

Сума заборгованості по процентах за користування кредитними коштами за період з 30.01.2009 по 31.01.2011 (включно) складає  625 216,75 доларів США.

Судом перевірено правильність розрахунку вказаної суми виконаного Позивачем /т.III а.с. 41/. Окрім того, наявність заборгованості у цій сумі не заперечується Відповідачем 1 та Відповідачем 2.  

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що  за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України  за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення що регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 345 Господарського кодексу України встановлено, що  кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною першою статті 10561 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно із частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Положеннями статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд не приймає довід Відповідача 1 та Відповідача 2 щодо неможливості стягнення заборгованості за кредитною лінією та процентів в доларах США з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною третьою статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що  використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже обіг іноземної валюти в Україні регламентований нормами спеціального законодавства.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що  кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93 операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.08.2001 за № 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, а також інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту  "г" пункту 4 статті 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Частиною п'ятою статті 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 встановлено, що одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Таким чином, правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.  

Тому у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

У зв'язку з наведеним вище, не суперечить чинному законодавству України й стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо ці кошти  надавались за договором і позивач просить стягнути їх суму у валюті.

Судом встановлено наявність у правопопередника Позивача –АКБ «ТАС-Комерцбанк»генеральної банківської ліцензії Національного банку України                            від 11.10.2001 № 38 на право здійснювати банківські операції визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Окрім того, вказаний банк отримав дозвіл Національного Банку України від 11.10.2001 № 38-1 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»згідно із додатком, який, зокрема включав й залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, а також інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України /т.III а.с. 37-40/. Вказані дозвільні документи діяли на час укладення Кредитного договору від 20.09.2007.

Судом також встановлено наявність у ПАТ «Сведбанк»генеральної банківської ліцензії Національного банку України від 22.06.2009 № 38 на право здійснювати банківські операції визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Окрім того, вказаний банк отримав дозвіл Національного банку України від 31.10.2009 № 38-1 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»згідно із додатком, який, зокрема включав й залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, а також інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України /т.III а.с. 34-36/.

За таких обставин суд вважає обґрунтованою вимогу Позивача щодо солідарного стягнення з Відповідача 1 і Відповідача 2 простроченої суму кредиту у розмірі 1 377 000,00  доларів США, а також заборгованості з оплати процентів у сумі 625 216,75 доларів США.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.  

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання визначені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 3 частини першої, зазначеної статті встановлена сплата неустойки.

Пунктом 6.1 Кредитного договору від 20.09.2007 встановлено, що у випадку ненадходження  на рахунок банку суми заборгованості за кредитною  лінією та процентів в строки визначені у пунктах 1.3, 3.3, 3.4, 4.1, 7.5, 8.1 та 8.2, позичальник незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань, сплачує банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки за кредитною лінією зазначеною у пункті 1.4, що діє на момент прострочення відповідного платежу від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною 360 дням. Пеня сплачується у національній валюті України по  курсу НБУ на день  сплати.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно із частиною другою статті 343 Господарського кодексу України Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні норми містить стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, з огляду на наведене, пеня за несвоєчасне повернення кредитної лінії та несвоєчасну оплату процентів по кредитній лінії повинна стягуватися у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, з огляду на домовленість сторін у пункті 6.1 Кредитного договору від 20.09.2007, пеня повинна стягуватись у національній валюті України.

На підставі наведеного, не підлягають задоволенню вимоги Позивача щодо солідарного стягнення з Відповідача 1 і Відповідача 2 сум пені за несвоєчасне повернення кредитної лінії та несвоєчасну оплату процентів по кредитній лінії у розмірі, що  перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України.

Судом перевірено правильність розрахунків сум пені, наданих Відповідачем 1 та Відповідачем 2, відповідно до яких пеня за несвоєчасне повернення кредитної лінії у складає суму у розмірі 47 730,14 доларів США, а пеня за несвоєчасну оплату процентів по кредитній лінії суму у розмірі 23 393,08 доларів США, а всього 71 123,22 доларів США /т.III а.с. 48-51, 55-58/.

За таких обставин суд вважає такою, що підлягає задоволенню вимогу Позивача щодо солідарного стягнення з Відповідача 1 і Відповідача 2 пені за несвоєчасне повернення кредитної лінії та несвоєчасну оплату процентів по кредитній лінії в частині суми у розмірі 566 524,90 грн. (71 123,22 доларів США X 7,9654 =566 524,90).

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 20, 193, 198, 217, 230, 231, 232, 234, 343, 345 Господарського кодексу України, статтями 192, 525, 526, 533, 536, 541, 543, 546, 549, 553, 554, 610, 611, 1046, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 2, 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93, пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001, пунктом 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 № 483, статтями 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,  суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» (вул. М. Музики, 58, кв. 74,  м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний             код 31005009, р/р 26002055024101 в ПАТ «Сведбанк», МФО 300164, або з інших рахунків) та  Товариства з обмеженою відповідальністю «Паниол» (вул. М. Музики, 58, кв. 74, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 33459949, р/р 2600300015734 в СФ КБ «Укрексімбанк», МФО 384986, або з інших рахунків) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 19356840, к/р 32002170101 в Управлінні НБУ по м. Києву та Київський області, МФО 300164, або на інші рахунки) суму боргу за кредитом у розмірі 1 377 000,00 (один мільйон триста сімдесят сім тисяч) доларів США, а також суму процентів за кредитом у розмірі 625 216,75 (шістсот двадцять п'ять тисяч двісті шістнадцять, 75) доларів США.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» (вул. М. Музики, 58, кв. 74,  м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 31005009, р/р 26002055024101 в ПАТ «Сведбанк», МФО 300164, або з інших рахунків) та  Товариства з обмеженою відповідальністю «Паниол» (вул. М. Музики, 58, кв. 74, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 33459949, р/р 2600300015734 в СФ КБ «Укрексімбанк», МФО 384986, або з інших рахунків) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 19356840, к/р 32002170101 в Управлінні НБУ по м. Києву та Київський області, МФО 300164, або на інші рахунки) суму пені у розмірі 566 524,90 грн. (п'ятсот шістдесят шість тисяч п'ятсот двадцять чотири грн. 90 коп.), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 3046,50 (три тисячі сорок шість, 50) доларів США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі  223,66 грн. (двісті двадцять три грн., 66 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                              В.В. Алсуф'єв

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України  

та підписано 26.04.2011.