Рішення

від 05.04.2011 по справі 5020-2/033-198/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-2/033-198/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 квітня 2011 року справа № 5020-2/033-198/2011

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю

„Авіакомпанія „Севастополь-Авіа”,

ідентифікаційний код 31042742

(вул. 7-го Листопада, 3, м. Севастополь, 99042)

до          1.          Відділу освіти Балаклавської районної державної адміністрації

                              м. Севастополя, ідентифікаційний код 02147664

          (вул. 7-го Листопада, 3, м. Севастополь, 99042)

          2.          Фонду комунального майна Севастопольської міської ради,

          ідентифікаційний код 25750044

          (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

          Севастопольська міська Рада, ідентифікаційний код 24872845

          (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

про визнання права власності,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ТОВ „Авіакомпанія „Севастополь-Авіа”) –Шевченко Т.В., представник, довіреність № б/н від 31.03.2010;

відповідач (Відділ освіти Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя) –явку уповноваженого представника не забезпечив;

відповідач (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради) –Сарахман С.О., начальник відділу, довіреність № б/н від 24.01.2011;

третя особа (Севастопольська міська Рада) –Сарахман С.О., представник, довіреність   № 03-15/766 від 10.03.2011.

Обставини справи:

09.03.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „Севастополь-Авіа” (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до відділу освіти Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя (далі –відповідач-1) про визнання за позивачем права власності на 80/100 часток офісного приміщення загальною площею 85,1 м2, яке розташоване за адресою: місто Севастополь,  вул. 7-го Листопада, 3.

Ухвалою від 01.04.2010 за ініціативою господарського суду до участі у справі залучений інший відповідач – Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі –відповідач-2).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.09.2010 в задоволенні позову відмовлено повністю /том 1, арк. с. 134-136/.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 рішення господарського суду м. Севастополя від 07.09.2010 скасовано, прийнято нове рішення про визнання за ТОВ „Авіакомпанія „Севастополь-Авіа” права власності на 80/100 часток офісного приміщення загальною площею 85,1 м2, яке розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. 7-го Листопада, 3 /том 1, арк. с. 153-158/.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2011 касаційну скаргу Севастопольської міської Ради задоволено, рішення господарського суду міста Севастополя від 07.09.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 скасовано, а справу № 5020-2/033 передано на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя /том 1, арк. с. 179-180/.

Вищим господарським судом України вказано на те, що ухвалені у справі рішення та постанова безпосередньо стосуються прав ради як особи, яка є власником спірного комунального майна та яку не було залучено до участі у справі.

Враховуючи зазначене, при новому розгляді справи суд ухвалою від 24.02.2011 залучив Севастопольську міську Раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів /том 2, арк. с. 1-2/.

У судовому засіданні 15.03.2011 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 05.04.2011.

Відповідач-1 (Відділ освіти Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя) явку уповноваженого представника в засідання суду 15.03.2011-05.04.2011 не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно /том 2, арк. с. 3, 16/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача-1 за наявними у справі матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 15.03.2011-05.04.2011 представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві; просив позов задовольнити.

Представник відповідача-2 (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов, зазначивши, що позивачем не було створено нову річ, а лише здійснені поліпшення орендованого майна   /том 1, арк. с. 124-125/.

Третя особа (Севастопольська міська Рада) надала письмові пояснення по суті спору, в яких, посилаючись на пункт 2.1 Договору оренди нерухомого майна № 3 від 28.11.2001, зазначила, що передача майна в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається територіальна громада, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Також третя особа посилається на неправильність визначення позивачем його частки у праві загальної власності /том 2, арк. с. 9-10/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд –

ВСТАНОВИВ:

28.11.2001 між власником комунального майна на праві оперативного управління (повного господарського відання) –Відділом освіти Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „Севастополь-Авіа” (Орендар) укладений договір № 3 оренди нерухомого майна (далі –Договір), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудоване приміщення загальною площею  87,5 м2, що знаходиться на першому поверсі і розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. 7-го Листопада, 3, вартість якого згідно з Актом оцінки вартості (незалежним висновком) від 30.08.2001 становить 20895,00 грн /том 1, арк. с. 9-10/.

Договір погоджений з Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації і Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради.

Згідно з пунктом 1.6 Договору орендоване приміщення використовуватиметься під офіс.

Відповідно до пункту 2.1 Договору передача майна в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на це майно, власником майна залишається міська Рада, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

03.12.2001 зазначене приміщення передано Орендодавцем Орендарю за Актом приймання-передачі орендованого майна /том 2, арк. с. 38/. При цьому, як убачається з висновку комісії з приймання-передачі майна, орендоване приміщення на час передачі в оренду перебувало у незадовільному стані і потребувало капітального ремонту.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Орендар має право за згодою Орендодавця проводити реконструкцію, розширення, технічне переобладнання орендованого майна.

10.04.2002 Орендар звернувся до Орендодавця із заявою № 10/04-2002, в якій просив останнього надати дозвіл на реконструкцію нежитлових приміщень площею 87,5 м2, розташованих за адресою: вул. 7-го Листопада, 3, під офіс, орієнтовно –на суму 58000,00 грн /том 1, арк. с. 28/.

Орендодавець в особі начальника відділу освіти С.В.Куликова надав згоду на реконструкцію зазначених приміщень, про що свідчить відповідний напис „Погоджено” на листі-заяві /том 1, арк. с. 28/. Аналогічний напис „Погоджено” зроблений на Робочому проекті № 3021-02-АС начальником управління з питань майна комунальної власності С.А.Фроловим /том 1, арк. с. 83/.

Орендарем був виконаний певний обсяг будівельних робіт, що підтверджується, зокрема, Робочим проектом № 3021-02-АС /том 1, арк. с. 79-88/ та Звітом про незалежну оцінку вбудованих приміщень, які розміщуються на першому поверсі окремої триповерхової адміністративної будівлі, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. 7-го Листопада, 3 /том 1, арк. с. 12-24/.

Актом районної державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом реконструкції нежитлових приміщень під офіс, об'єкт нерухомості, розташований за адресою: вул. 7-го Листопада, 3, прийнятий в експлуатацію /том 1,          арк. с. 25-27/.

25.01.2010 позивач звернувся до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради із заявою про реєстрацію права власності на 80/100 часток офісного приміщення за адресою: м. Севастополь, вул. 7-го Листопада, 3 /том 1, арк. с. 8/.

Проте, відповідач-2 повідомив позивача про неможливість задовольнити його заяву, посилаючись на те, що Договір оренди № 3 від 28.11.2001 не передбачає виникнення у Орендаря права власності на об'єкт оренди /том 1, арк. с. 7/.

Наведене стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Право на захист цивільних прав і інтересів та способи такого захисту визначені статтями 15 і 16 Цивільного кодексу України. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, встановленим Цивільним кодексом України, або іншим способом, що встановлений договором або законом. Одним із способів захисту права є визнання права.

Підставами для набуття права власності є певні юридичні факти, з якими закон пов'язує виникнення права власності. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Відповідно до статті 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснити реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Аналогічна по суті норма міститься у частині третій статті 773 Цивільного кодексу України.

Як убачається з матеріалів справи, орендарем за погодженням із власником комунального майна (відповідач-1) та органом управління комунальною власністю, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (відповідач-2) був виконаний певний обсяг будівельних робіт, що підтверджується, зокрема, Робочим проектом № 3021-02-АС /том 1, арк. с. 79-88/ та Звітом про незалежну оцінку спірного майна /том 1, арк. с. 12-24/.

Додатковим підтвердженням того, що реконструкція спірних нежитлових приміщень під офіс відбувалась з дозволу Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, є лист начальника управління С.А.Фролова на адресу БТІ і ДРОНМ /том 2, арк. с. 41/.

Згідно зі статтями 331, 332, 778 Цивільного кодексу України, до основних ознак нової речі –об'єкта нерухомості –відноситься наступне: річ створена з матеріалів особи, що претендує на новостворене майно. При цьому, чіткого законодавчого визначення понять „нова річ”, „новостворене майно” чинна нормативно-правова база не містить.

В результаті здійсненої реконструкції вбудованого нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. 7-го Листопада, 3, загальною площею 87,5 м2 орендарем створене офісне приміщення літ. „А” з новими технічними показниками (відокремлений вхід, кабінети збільшені за площею але зменшені за кількістю) та новою площею приміщення, яка змінилася і стала складати 85,1 м2, що, зокрема, підтверджується Актом районної державної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом реконструкції нежитлових приміщень під офіс, за адресою: м. Севастополь, вул. 7-го Листопада, 3 /том 1, арк. с. 25-27/, затвердженим розпорядженням Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя від 30.12.2008 № 743-р /том 1, арк. с. 96/.

Також наявність технічних змін, що відбулися із нежилими приміщеннями, які були передані в оренду, убачається при порівнянні плану нежитлових приміщень /том 1, арк. с. 80/ і плану офісу /том 1, арк. с. 85/.

Частинами першою та другою статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно з частиною четвертою статті 778 Цивільного кодексу України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки Договором оренди № 3 від 28.11.2001 питання щодо виникнення у Орендаря права власності на новостворену річ не врегульовано інакше, ніж визначено законом, суд застосовує до спірних правовідносин наведені вище норми.

Як установлено судом, вартість вбудованого приміщення, яке передається в оренду, складає згідно з експертним висновком –20 895,00 грн (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до висновку зі звіту про ідентифікацію невідокремлених поліпшень та оцінці ринкової вартості комунального майна: вбудованих приміщень, розташованих на першому поверсі окремої трьохповерхової адміністративної будівлі, що розміщується за адресою: м. Севастополь, вул. 7-го Листопада, 3, ринкова вартість невідокремлених поліпшень орендованого майна складає 73 790,00 грн /том 1, арк. с. 12-24/, що, відповідно, складає 80/100 часток офісного приміщення (73790,00/(73790,00+20895,00)*100).

За викладених обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „Севастополь-Авіа” (ідентифікаційний код 31042742; вул. 7-го Листопада, 3,    м. Севастополь, 99042) право власності на 80/100 часток офісного приміщення, загальною площею 85,1 м2, розташованого за адресою м. Севастополь, вул. 7-го Листопада, 3.

Суддя                                                              (підпис)                                                В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

20.04.2011.