Рішення

від 05.04.2011 по справі 9/5/5022-108/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/5/5022-108/2011

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2011 р.Справа № 9/5/5022-108/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Гевка В.Л.             

Розглянув справу

за позовом  Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", пр-т Московський, 60, м.Харків, 61050           

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотер", вул. Броварна, 47, м.Тернопіль, 46000    

про cтягнення заборгованості в сумі 17 389 грн. 56 коп.

За участю представників сторін:

          позивача: Когут Т.І. – довіреність №46 від 11.01.2011р.

           відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація  судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Суть справи: Позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", пр-т Московський, 60, м.Харків (далі по тексту-позивач) звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотер", вул. Броварна, 47, м.Тернопіль (далі по тексту –відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 17 389 грн. 56 коп.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями доданими до матеріалів: Кредитного договору №7/15-05 від 17.02.2005р.; меморіальних ордерів від 18.02.2005р. № 01 та № 30; довідок розрахунку заборгованості та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за користування кредитом; іншими документами долученими до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 26.01.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 07.02.2011 р. В судовому засіданні 07.02.2011р. суд перейшов до розгляду справи по суті. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 21.02.2011р. на 10.03.2011р., на 28.03.2011р. та на 05.04.2011р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням сторонами витребуваних судом документів.

 Строк вирішення спору у справі № 9/5/5022-108/2011  встановлено до 24.03.2011р.

 За письмовим клопотанням від 10.03.2011р., поданим  представником позивача, враховуючи неявку представника відповідача, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, ухвалою господарського суду від 10.03.2011р. строк розгляду справи  продовжено на п'ятнадцять днів  до 08.04.2011р.

          Представник позивача в судове засідання 05.04.2011р. прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою.

  Окрім того, в  наданому суду поясненні від 04.02.2011р. №30-41/173 зазначив, що в преамбулі позовної заяви ціна позову: 16 201грн.41 коп. допущено помилку, в дійсності позовні вимоги позовної заяви №30-4/1833 від 30.11.2010р. складаються з прохання стягнути кошти в сумі зазначеній в прохальній частині, що відповідає доданому розрахунку та складає 17 389 грн. 56 коп., з яких: 9 663грн. 11 коп. –заборгованість за кредитом; 6 443 грн. 33 коп. –заборгованість за користування процентами; 839 грн. 63 коп. –пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 443 грн. 49 коп. –пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

 Суд, розглянувши та оцінивши подане позивачем пояснення, прийняв його до розгляду як таке, що подане в порядку ст.22 ГПК України, та не змінює предмету позову викладеного у прохальній частині первинної позовної заяви.

Таким чином, суд розглядає спір, ціною позову якого є 17 389 грн. 56 коп. з них: 9 663 грн. 11 коп. –заборгованість за кредитом; 6 443 грн. 33 коп. –заборгованість за користування процентами; 839 грн. 63 коп. –пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 443 грн. 49 коп. –пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Як вбачається із позовної заяви місцезнаходженням відповідача по справі - товариства з обмеженою відповідальністю "Екотер" позивач вказав: вул. Броварна, 47, м. Тернопіль.

Однак, в зв'язку з поверненням кореспонденції суду, направленої відповідачу за вказаною адресою, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, зокрема, належного повідомлення відповідача про розгляд справи, суд надсилав запит (від 10.02.2011р. №287/2011) до Відділу Державних реєстраторів Тернопільської області з проханням надати довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Екотер" (ідент. №32632191) із зазначенням місцезнаходження та зареєстрованих відомостей, що стосуються змін місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Екотер".

Із наданої Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 16.02.2011р. №713/02-2 Відділу Державних реєстраторів Тернопільської міської ради, вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотер" станом на 27.04.2009р. (запис 10), зазначено: "47700, Тернопільська обл., Тернопільський район, село Острів, вул. Ярмуша, будинок, 188". Будь-яких інших записів, станом на час розгляду справи в частині зміни місцезнаходження до ЄДР, не вносилось.

Таким чином, судом встановлено, що  місцезнаходженням відповідача у справі - товариства з обмеженою відповідальністю "Екотер", станом на час звернення з позовом до суду позивача та станом на час розгляду справи є: 47700, Тернопільська обл., Тернопільський район, село Острів, вул. Ярмуша, будинок, 188.

Враховуючи зазначену обставину, з метою дотримання вимог ГПК України в частині належного повідомлення відповідача про розгляд справи, зокрема, і надіслання йому позовної заяви з доданими до неї документами, суд ухвалою від 21.02.2011р. зобов'язував позивача надіслати копію позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача, зазначену у ЄДР: "47700, Тернопільська обл., Тернопільський район, село Острів, вул. Ярмуша, будинок, 188".

При цьому, враховуючи строки розгляду справи для надання можливості відповідачу ознайомитись з позовною заявою підготуватись та взяти участь у розгляді справи, враховуючи клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи, суд продовжив строки розгляду справи на п'ятнадцять днів  до 08.04.2011р.

Позивачем згідно клопотання від 28.03.2011р. надано суду належний доказ направлення на адресу відповідача: вул. Ярмуша, 188, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська обл., 47728

Одночасно, копії ухвал про відкладення розгляду справи суд надсилав відповідачеві на адреси: - вул. Броварна, 47, м. Тернопіль, 46000 та вул. Ярмуша, будинок, 188, с. Острів, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47700.  

Однак, зазначені ухвали повертались суду, зокрема, ухвали, що  направлялись за адресою, вказаною  позивачем у позовній заяві:  вул. Броварна, 47, м. Тернопіль, 46000 повернуті суду із відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання", а ті ухвали, що направлялись за адресою зазначеною в наданій довідці з Єдиного Державного реєстру: вул. Ярмуша, будинок, 188, с. Острів, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47700, повернуті суду із відміткою поштового відділення  "За зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до  пункту  3.5.11  Інструкції  з  діловодства   в господарських судах України, затвердженою наказом  Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у  справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі  коли  фактичне  місцезнаходження  юридичної  особи  - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. Якщо ж господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи вважає за потрібне з'ясувати фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу, то він не позбавлений права і можливості після порушення провадження зі справи здійснити це,  зокрема, шляхом витребування відповідних доказів у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 38 ГПК. Запит щодо подання таких доказів за необхідності може бути виданий господарським судом заінтересованій стороні (її представникові).  

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України про що ним зазначено у інформаційних листах від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт  4),  від  14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008р. №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт19).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи (п.19 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482).

Таким чином, суд враховуючи відомості отримані ним з ЄДР щодо місцезнаходження відповідача, приходить до висновку, що позивачем та судом виконано належним чином свій обов'язок щодо повідомлення відповідача –ТзОВ "Екотер" про дату, час та місце проведення розгляду справи у відповідності до ст.77 ГПК України.

Враховуючи зазначені обставини, а також  закінчення продовженого строку розгляду спору (08.04.2011р.), беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

 Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Пунктом 2 статті 20 ГК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Як вбачається із п. 1 нової редакції Статуту публічного акціонерного товариства комерційний банк "УкрСиббанк", затвердженого Загальними зборами акціонерів АКІБ "УкрСиббанк" від 27.10.2009р., погодженого НБУ 10.12.2009р. та зареєстрованого Державним реєстратором 18.12.2009р. за № 14801050045005624.

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі-Банк) є правонаступником комерційного інноваційного банку "Харківінкомбанк", заснованого 04 травня 1990 року Зборами Засновників, зареєстрованого Держбанком СРСР 18 червня 1990 року і перереєстрованого у Національному банку України 28 жовтня 1991 року. Згідно з рішенням Установчої конференції 21 жовтня 1991 року (протокол №4) комерційний інноваційний банк "Харківінкомбанк" перереєстровано у закрите акціонерне товариство. Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 18 червня 1992 року (протокол №2) було змінено найменування банку на Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк". Рішенням Загальних зборів акціонерів 25 серпня 1993 року (протокол №4) змінено організаційну форму банку на відкрите акціонерне  товариство.

Рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 27 жовтня 2009 р. Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" у зв'язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства" змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк". Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та ЗУ "Про акціонерні товариства" дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ "УкрСиббанк" (копія Статуту знаходиться в матеріалах справи).

А тому, в силу положень Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VІ від 17.09.2008р., Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Статуту ПАТ "УкрСиббанк", ПАТ "УкрСиббанк" є правонаступником усіх прав та обов'язків АКІБ "УкрСиббанк" в тому числі і за Кредитним договором, що є предметом розгляду у справі. В зв'язку з чим, суд вважає ПАТ "УкрСиббанк" належним позивачем за позовом у справі.

17.02.2005р. між АКІБ "УкрСиббанк", найменування якого змінено на ПАТ "УкрСиббанк" в зв'язку з виконанням вимог Закону України "Про акціонерні товариства" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотер" був укладений письмовий правочин –Кредитний договір № 7/15-05 згідно з яким Банк зобов'язувався надати відповідачу кредит в сумі 42 230,00 грн. на придбання автомобіля марки ГАЗ-2705АС-6-34, а відповідач зобов'язувався повернути Банку кредит у порядку і на умовах, зазначених в даному Договорі (далі по тексту –Кредитний договір).

Як підтверджено матеріалами справи, АКІБ "УкрСиббанк" свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши в користування Позичальнику (відповідачу) кошти – 42 230 грн., передбачені Кредитним договором, в термін до 18 лютого 2005 р. При цьому, як доказ надання кредиту відповідачу за Кредитним договором, позивач надав суду належним чином завірену копію меморіального ордеру №01 від 18.02.2005р. із зазначеним призначенням платежу "Видача кредиту за кред. договором №7/15-05 від 17.02.2005р., з-но розпорядження ВКК".

Факт використання коштів відповідачем –позичальником за Кредитним Договором підтверджується  платіжним дорученням від 18.02.2005р. № 30 з якого вбачається, що кошти відповідачем у розмірі 42 230,00грн. перераховано  Тернопільській філії ПАТ "Автоінвестрой-Ха2" як платіж за придбання автомобілю  ГАЗ-2705АС-6-34 (копія платіжки долучена до матеріалів справи).

Згідно п.п.1.2.2. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 16 лютого 2010р. згідно Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №1 до Кредитного договору №7/15-05 від 17.02.2005р.), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п.2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 7.4. частини 2 п.9.2. цього договору.

За погодженим сторонами Графіком погашення кредиту, наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Екотер", сума погашення кредиту з березня 2005р. по січень 2010р. становила 705,00 грн. щомісячно і в лютому 2010р. - 635,00 грн.  

Строк дії договору встановлено з дня укладання цього договору і до повного погашення суми кредиту та плати за кредит. (п.9.5. Кредитного договору).

Згідно п.п. 1.2.2. Кредитного договору кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок Банку.

Як вбачається із вищезазначеного, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з  Кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

В свою чергу, з аналізу змісту статті 6 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із змістом статті 179 Господарського кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору, погодженні їх на вільний розсуд з врахуванням вимог Кодексів.

При укладенні  господарських  договорів  сторони  можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до п.п. 1.5. Кредитного договору сторони погодили наступну черговість погашення позичальником своїх грошових зобов'язань за даним договором: 1) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); 2) прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення); 3) строкові проценти; 4) строкові комісії; 5) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); 6) строкова сума основного боргу; 7) штрафні санкції за цим договором. У випадку перерахування грошових коштів на погашення кредиту та/або процентів у порушення вищевказаної черговості з вини Позичальника, Банк вправі самостійно перерозподілити ці кошти Позичальника, що надійшли, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок по відповідних рахунках.

Проте, як доведено матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судових засіданнях, відповідачем, як Позичальником, порушено умови Кредитного договору в частині сплати кредиту та  процентів за користування кредитом, зокрема відповідач в порушення графіку погашення основної суми заборгованості, не здійснював своєчасно погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом та не повернув  заборгованість в повному обсязі до  16.02.2010р. (кінцевий термін зазначений в Кредитному  договорі). У зв'язку з чим станом на день подачі позову відповідно до поданого позивачем довідки –розрахунку прострочена кредитна заборгованість відповідача за даним  кредитним договором складає 9663 грн.11 коп. і, станом на час розгляду справи, відповідачем не погашена.

Як доказ вірності проведених розрахунків та врахованих платежів здійснених відповідачем в погашення заборгованості за Кредитним договором судом витребувались та були надані позивачем виписки з відповідних рахунків відкритих відповідачу у банку на виконання умов Кредитного договору для зарахування  основної суми боргу.

Враховуючи зазначене, оцінивши матеріали справи, суд вважає належним чином доведеним з боку позивача факт порушення зобов'язання з боку відповідача за Кредитним договором, в частині сплати суми основного боргу та існування заборгованості у відповідача за Кредитним договором у вигляді простроченої суми основного боргу ("тіла кредиту") у розмірі 9663 грн.11 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір  процентів  та  порядок  їх  сплати  за   договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За користування чужими грошовими коштами Боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК України).

Як вбачається із умов укладеного Кредитного договору, ним передбачено обов'язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом. Зокрема, пунктом 1.3.1. Кредитного договору встановлено, що за використання кредитних коштів у межах установленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 20% річних. При цьому, за користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 20% річних.

Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих Банком позичальнику згідно умов даного договору, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність Банку (п.1.3.2. Кредитного договору).

Згідно п.1.3.3. Кредитного договору нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання кредитних коштів в перший період, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються з розрахунку 365 днів, відповідно до Постанови Правління НБУ від 18 червня 2003 року №255. При цьому, проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані Банком Позичальнику і які ще не повернуті останнім відповідно до умов даного договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем. Строк сплати процентів – з 01 по 05 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

З поданих позивачем матеріалів, зокрема поданого розрахунку, вбачається, що відповідачем відсотки за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору сплачувались несвоєчасно та не в повному обсязі  та, вказана заборгованість по прострочених відсотках виникла станом на 05.11.2010р. становить 6 443,33грн. Як доказ вірності проведених розрахунків та врахованих платежів здійснених відповідачем в погашення заборгованості судом витребовувались та були надані позивачем виписки з відповідних рахунків відкритих відповідачу у банку на виконання умов Кредитного договору для зарахування відсотків та заборгованості по них.

Враховуючи зазначене, оцінивши матеріали справи суд вважає належним чином доведеним з боку позивача факт порушення зобов'язання з боку відповідача за Кредитним договором, в частині сплати процентів за користування кредитом та існування заборгованості у відповідача за Кредитного договору у вигляді прострочених процентів у розмірі 6 443,33 грн.

Щодо заявленої до стягнення пені позивачем, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що  прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як встановлено судом, сторони відповідно до укладеного Договору, а саме розділу 7 погодили: що за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій Позичальник сплачує Банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,2% від суми зазначеної заборгованості (суму кредиту та/або процентів кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості (п.п.7.1. Кредитного договору).

Також, згідно із п.п. 7.6. Кредитного договору відповідно до вимог ст.611 ЦК України Позичальник зобов'язаний сплатити Банку неустойку за порушення своїх зобов'язань (в тому рахунку і за порушення термінів виконання зобов'язань) встановлених п.п.4.3., 4.4., 4.5., 4.7. цього договору.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. визначено, що розмір пені обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В свою чергу, як вбачається із довідки-розрахунку пені позивача, розмір пені нарахованої позивачем не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який обрахована пеня а обрахований період відповідає строку визначеному ч. 6 ст. 232 ГК України.

У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає, що позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання правомірно нараховано відповідачу пеню  за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту в сумі 839 грн. 63 коп. в частині сплати прострочених процентів, нарахована пеня в сумі 443 грн.90 коп. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. та умов укладеного між сторонами Кредитного договору.

При цьому, станом на час розгляду справи, відповідачем не надано будь-яких доказів та судом самостійно їх не здобуто, які б свідчили про повне чи часткове погашення заборгованості за Кредитним договором, що є предметом розгляду у даній справі, зокрема, і шляхом звернення стягнення на предмет застави (р. 2 Кредитного договору). В свою чергу позивач, стверджує, що таке  погашення заборгованості за договором не здійснено.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору позивачем доведено невиконання відповідачем умов Кредитного договору як по погашенню основної суми  кредиту ("тіла кредиту") так і по відсотках, а  відповідачем не подано жодних доказів, які б свідчили про належне виконання ним Кредитного договору, а саме про своєчасне погашення чергових платежів по кредиту та відсотках за користування ним, а тому, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотер", (ідент. код 32632191) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", пр-т Московський, 60, м.Харків (ідент. код 09807750)  –9 663 грн. 11 коп. простроченої заборгованості, 6 443 грн. 33 коп. –заборгованості за користування процентами; 839 грн. 63 коп. –пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 443 грн. 49 коп. –пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за Кредитним договором  №7/15-05 від 17.02.2005р., обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення, оскільки доведені позивачем належними і допустимими доказами у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України і неоспорені відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні  договорів  та  з  інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В свою чергу, із змісту ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті  за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Враховуючи зазначене, державне мито у розмірі 173 грн. 90 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в порядку ч. 2 ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

        1. Позов задовольнити.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотер", вул. Ярмуша, будинок, 188, с. Острів, Тернопільський р-н, Тернопільська обл. (ідент. код 32632191), в користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", пр-т Московський, 60, м.Харків (ідент. код 09807750) –9 663 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 11 коп. простроченої заборгованості за кредитним договором  №7/15-05 від 17.02.2005р., 6 443 (шість тисяч чотириста сорок три) грн. 33 коп. –заборгованості за користування процентами; 839 (вісімсот тридцять дев'ять) грн. 63 коп. –пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 443 (чотириста сорок три) грн. 49 коп. –пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам, 173 (сто сімдесят три) грн. 90 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі,  якщо господарський суд вирішив  питання  про  їх права  та  обов'язки,  мають  право  подати  апеляційну  скаргу, протягом десяти днів з дня  підписання рішення, через місцевий господарський суд.

           Суддя                                                                                          В.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 20.04.2011р.