Рішення

від 18.04.2011 по справі 2/37/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/37/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 квітня 2011 р.           Справа 2/37/2011/5003

за позовом:Прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств   21021, м. Вінниця, вул. Космонавтів, 26, 21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 15а, к.501, 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, 8

до:Фермерського господарства "Кириченка"  24800, Вінницька обл., Чечельницький р-н, смт. Чечельник, вул. Біднюка, 18  

про стягнення 28 079,66 грн.

Головуючий суддя     Мельник П.А.     

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача: Вельгус Ю.В. - за довіреністю

відповідача: Киричнко П.Ф., голова ФГ "Кириченка";

прокуратури: Насіковський В.А. - за посвідченням.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства "Кириченка" про стягнення 28 079,66 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 01.04.11 р. порушено провадження у справі №2/37/2011/5003 та призначено засідання на 18.04.11 р.

18.04.11 р. в судове засідання з'явились представник позивача, відповідача та прокурор.

Представником позивача подано клопотання (вх. № канцелярії суду 08-46/5285/11 від 18.04.11 року) про відмову від позову в частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу в зв'язку з добровільною сплатою відповідачем вказаної суми на підтвердження чого надав квитанцію №100397.542.1 від 15.04.11 року та про припинення провадження в цій частині.

Прокурором заявлене клопотання було підтримано.

Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Представник відповідача позовні вимоги визнав повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

08.05.2007 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Вінницьким відділенням) та Фермерським господарством "Кириченка" укладено договір №4 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (надалі - договір).

Згідно п. 1 договору Укрдержфонд (Вінницьке відділення) зобов"язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству "Кириченка" в сумі 25000,00 грн., а фермерське господарство зобов"язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Відповідно до п. 3.4.2 договору відповідач зобов'язаний був повернути кошти наданої йому фінансової допомоги, за наступним графіком:

до 01.12.2008 року - 5000,00 грн.;

до 01.12.2009 року - 10000,00 грн.

до 01.12.2010 року - 10000,00 грн.

Свої зобов"язання за договором позивач виконав належним чином, що підтверджується платіжним дорученням №235 від 11.06.2007 року, №165 від 14.05.2007 року, №302 від 09.07.07 року.

Однак, відповідачем свої зобов'язання щодо повернення фінансової підтримки (допомоги) не виконав, в зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 25000,00 грн.

23.01.11р. з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №2 про погашення виниклої заборгованості, однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Заявлене позивачем клопотання про відмову від позову в частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу в зв'язку з добровільною сплатою відповідачем вказаної суми та про припинення провадження в цій частині, судом задовільняється, виходячи з наступного.

Після порушення провадження у справі відповідач здійснив часткову сплату заборгованості в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцію №100397.542.1 від 15.04.11 року.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від  позову і відмову прийнято господарським судом.

Клопотання позивача про відмову від позову задовольняється судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому судом враховано, що заява про відмову від позову підписана представником позивача Вельгусом Ю.В. у якого наявні відповідні повноваження на вчинення вказаної процесуальної дії, що вбачається із довіреності №03 від 24.01.11 року.

Крім того в судовому засіданні представнику позивача були роз'яснені правові наслідки відмови від позову.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення 3000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача на момент розгляду справи в суді становить 22000,00 грн. Крім того, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 2655,00 грн. за період з 01.12.2008 р. по 28.02.2011 р., та 424,66 грн. пені за період з 01.12.2010 року по 10.03.11 року.

Непроведення відповідачем розрахунків за отримані кошти спонукало прокурора звернутись за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, регулювання яких здійснюється в параграфі 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", ст.ст.1046-1053 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено в договорі сторони передбачили, що фермерське господарство зобов'язано провести розрахунок до 01.12.2010 року.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу про стягнення боргу в розмірі 22000,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2655,00 грн. інфляційних втрат та 424,66 грн. пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України ).   

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється  договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно з п. 5.2. договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Укрдержфонду (Вінницькому відділенню) пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 424,66 грн. - пені за період з 01.12.10 року по 10.03.11 року заявлено правомірно, та підлягають задоволенню так як нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2655,00 грн. - інфляційних втрат, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень п.5.1. договору, сторонами погоджено, що у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки, фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2655,00 грн. - інфляційних втрат за період з 01.12.2008 року по 28.02.11 року заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 01.04.11 р. відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, інфляційних втрат, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) за винятком згаданих раніше.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з припиненням провадження в частині стягнення 3000,00 грн. - основної суми боргу, відповідно до п.4 ст.80 ГПК України, в зв'язку з відмовою позивача від позову.

При розподілі державного мита суд враховує вказівки, які містяться в п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з такого. Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.     

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 1046, ч.ч.1,3 ст.1049, ст.1050 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 44, ст. 49, п.4 ст.80, ст. 82, 84, 85, 115, 116  Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Кириченка" (24800, Вінницька обл., Чечельницький р-н, смт. Чечельник, вул. Біднюка,18 ЄДРПОУ 34092639) на користь Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Соборна, 15а, к.501, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ - 13320947) - 22000,00 грн. боргу.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Кириченка" (24800, Вінницька обл., Чечельницький р-н, смт. Чечельник, ЄДРПОУ 34092639) на користь Держбюджету м. Вінниця 21081100, р/р 31111106700002, код 34701167 банк ГУДКУ у Вінницькій обл., МФО 802015 2655,00 грн. інфляційних витрат, 424,66 грн.. пені.

4. Стягнути з Фермерського господарства "Кириченка" (24800, Вінницька обл., Чечельницький р-н, смт. Чечельник, вул. Біднюка,18 ЄДРПОУ 34092639) в доход Державного бюджету України - 280,79 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3000,00 грн. - основного боргу припинити, відповідно до п.4 ст.80 ГПК України.

6. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Мельник П.А.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  20 квітня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокурору 21021, м. Вінниця, вул. Космонавтів, 26,

3, 4  позивачу   21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 15а, к.501,  04112, м. Київ, вул. О. Теліги, 8

5 - відповідачу  24800, Вінницька обл., Чечельницький р-н, смт. Чечельник, вул. Біднюка, 18