Рішення

від 22.04.2011 по справі 9/5007/32/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/5007/32/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" квітня 2011 р.                                                     Справа № 9/5007/32/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Алексєєва М.В.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Степанюк А.В. дов.№1 від 08.04.2011року 

від відповідача не з'явився

Розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  ВКФ "Смолка" (м.Новоград-Волинський Житомирська область)  

до Олевського комбінату громадського харчування (м.Олевськ Житомирська область)

про стягнення 59943,46 грн. ( розглядається з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог відповідно до ст.22 ГПК України)

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні від 14.04.11р. оголошувалась перерва до 11:10 год. 22.04.11р.

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 59943,46грн., з яких: 27292,40грн боргу, 20609,42грн пені, інфляційних в сумі 12041,64грн.

В судовому засіданні від 14.04.11р. представником позивача була подана заява про зменшення позовних вимог, на суму штрафних санкцій  в розмірі 32651,06грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення позовних вимог, розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у відзиві, який надіслав на адресу суду просить справу розгляддати без його участі  та визнає суму боргу в повному обсязі.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ "Смолка" (позивач/продавець) та Олевським комбінатом громадського харчування  (відповідач/покупець) було укладено договір № 40 (а.с. 12).

Відповідно до п. 1.1 договору  "Постачальник" зобов'язується відпустити продукцію, а "Покупець" прийняти і оплатити її.

Пунктом 2.1. Договору визначено , що продукція завозиться "Постачальником"  на склад "Покупця".

Відповідно до п.2.2. Розрахунки за отриману продукцію здійснюються по мірі надходження коштів з бюджету.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору № 40 від 14.11.2008р. відповідачем  по видатковим накладним №№ 429, 394, 339, 345, 282, 281, 143, 83, 33, 43 за 2008року.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

15.02.2011року відповідачу була направлена претензія про перерахування заборгованості, що підтверджується квитанцією про її направлення.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість за отриманий товар по договору №40 від 14.11.2008р. в сумі 27292,40грн., що також підтверджується  відзивом відповідача, який міститься в матеріалах справи (а.с.28).

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Смолка"  обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають  задоволенню в сумі 27292,40грн з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 ГПК України.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526,  530, ст. 692 , 712 ЦК України, ст. 173, ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82 –85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Олевського комбінату громадсбкого харчування  11001, Житомирська область, смт.Олевськ, вул.Б.Хмельницького, буд.1, код ЄДРПОУ 01748918

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ"Смолка" 11705, Житомирська область, м.Новоград-Волинськ, вул.Потапова 7, код ЄДРПОУ 31460308  

- 27292,40 грн боргу;

- 273,18грн державного мита;

- 107,45грн інформаційно- технічне забезпечення судового процесу; 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного  строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя                                                                       Алексєєв М.В.  

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  27.04.2011року

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3-сторонам (рек.з пов.про вручення)