Рішення

від 21.04.2011 по справі 7/035-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/035-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" квітня 2011 р.                                                                  Справа № 7/035-11

  Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Приватного підприємства «Племзавод «Трубізький», Київська область, Баришівський район, с. Коржі,

до                    Приватного підприємства «Яготинські ковбаси», Київська область, м. Яготин,

про                    стягнення 29 690,91 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Іванченко І.М. –представник за довіреністю №1 від 25.08.2009 року;

від відповідача: не з'явились,

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Племзавод «Трубізький»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №8 від 10.01.2011 року (вх. №778 від 01.03.2011 року) до Приватного підприємства «Яготинські ковбаси»(далі –відповідач) про стягнення 29 690,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо проведення в повному обсязі оплати за поставлені згідно видаткових накладних товари, а тому просить суд стягнути з відповідача 26 289,01 грн. основного боргу, 1 705,72 грн. відсотків за користування чужими коштами, 1 104,14 грн. інфляційних втрат та 592,04 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.03.2011 року було порушено провадження у справі №7/035-11 та призначено її розгляд на 07.04.2011 року.

У судовому засіданні 07.04.2011 року представником позивача у справі були подані письмові пояснення вих. №13 від 29.03.2011 року по суті спору, в яких позивач обґрунтовує стягнення з відповідача 1 705,72 грн. відсотків за користування чужими коштами, 1 104,14 грн. інфляційних втрат та 592,04 грн. 3% річних та надає деталізований розрахунок вказаних сум. Подані пояснення разом з додатками залучені судом до матеріалів справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача, який у відповідності до вимог ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, розгляд справи відкладався на 21.04.2011 року.

У судовому засіданні 21.04.2011 року представник позивача надав суду копії податкових накладних, виписаних на підставі проведених поставок, які залучені судом до матеріалів справи. Представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 21.04.2011 року повторно не з'явились. Відповідач про дату, час та місце розгляду спору повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 21.04.2011 року господарським судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

У період з 29 січня 2010 року по 01 квітня 2010 року Приватне підприємство «Племзавод «Трубізький»(позивач у справі) поставило Приватному підприємству «Яготинські ковбаси»(відповідач у справі) продукцію тваринництва, на загальну суму 26 336,00 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №000080 від 29.01.2010 року на суму 3 570,00 грн., №000108 від 09.02.2010 року на суму 3 489,00 грн., №000146 від 23.02.2010 року на суму 6 643,00 грн., №000200 від 12.03.2010 року на суму 9 492,00 грн., №000260 від 01.04.2010 року на суму 3 142,00 грн., та копіями податкових накладних, виписаних позивачем на підставі видаткових накладних.

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарським судом досліджено, що поставлений згідно вищевказаних видаткових накладних товар був отриманий уповноваженими представниками відповідача на загальну суму 26 336,00 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копії прибуткового касового ордера №000079 від 01.04.2010 року та довідки позивача (за підписом головного бухгалтера) вих. №29 від 15.12.2010 року, від Приватного підприємства «Яготинські ковбаси»на оплату вартості поставленого по вищезазначеним накладним надійшли грошові кошти в сумі 46,99 грн.

Таким чином, неоплаченим залишився товар на загальну суму 26 289,01 грн. (26 336,00 грн., вартість поставленого товару, - 46,99 грн., сплачені грошові кошти).

Оскільки залишок вартості поставленого товару у сумі 26 289,01 грн. Приватне підприємство «Яготинські ковбаси»так і не сплатило, позивач звертався до відповідача з претензією вих. №212-а від 30.11.2010 року, в якій викладено вимогу про оплату суми боргу за поставлену продукцію у розмірі 26 289,01 грн. Дана вимога була отримана 01.12.2010 року посадовою особою відповідача, що підтверджується підписом особи на другому аркуші претензії. Копія претензії наявна в матеріалах справи, оригінал оглянуто у судовому засіданні.

Відповіді на надіслану вимогу відповідач не надав, суму боргу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Станом на момент розгляду спору у суді відповідач в порядку вимог ст. ст. 33. 34 ГПК України не надав суду доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару.

Таким чином, господарським судом досліджено, що станом на момент розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 26 289,01 грн. Вказаний розмір заборгованості підтверджений і самими сторонами в підписаному акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2009 року по 01.11.2010 року.

Господарський суд зазначає, що згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Таким чином, дії сторін (а саме поставка позивачем товару та його прийняття відповідачем по видатковим накладним, які містять найменування товару, його кількість, ціну, часткова оплата відповідачем отриманого товару) в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід вважати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи що поставка товару відбувалась без договору, сторони не встановили строку та порядку виконання відповідачем його зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткові накладні не містять строку оплати отриманого товару, а відтак, до правовідносин сторін по цих накладних слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.04.2010 року у справі №07/246-09, від 29.04.2010 року у справі №6/507-09, від 03.02.2010 року у справі №11/297-09.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, згідно з приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи, що відповідач отримав вимогу про оплату вартості поставленого товару 01.12.2010 року та беручи до уваги положення ч. 2 ст. 530, ст. 253 ЦК України, Приватне підприємство «Яготинські ковбаси»зобов'язане було оплатити вартість товару до 08.12.2010 року включно (02.12.2010 року, початок перебігу, встановленого законом семиденного строку, +7 днів).

Згідно статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння  відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними, проте доказів сплати заборгованості по оплаті його вартості не надав, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 26 289,01 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

Одночасно, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 104,14 грн. інфляційних втрат, нарахованих за квітень –грудень 2010 року та 592,04 грн. 3% річних, нарахованих за період з 02.04.2010 року по 31.12.2010 року.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарський суд зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт прострочки відповідачем оплати вартості отриманого товару та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 26 289,01 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що згідно вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач зобов'язаний був оплатити вартість отриманої продукції до 08.12.2010 року, відтак першим днем порушення зобов'язання по оплаті (прострочення в розумінні ст. 612 ЦК України) у відповідача є 09.12.2010 року, а не 02.04.2010 року, як про це зазначає позивач в розрахунку позову.

Беручи до уваги вищенаведене, господарським судом встановлено, що нарахування позивачем на суму заборгованості інфляційних втрат та 3% річних за період з 02.04.2010 року здійснено з порушенням вимог чинного законодавства.

Оскільки, позивач на вимогу ухвали суду від 01.03.2011 року обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, з врахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, не надав, інфляційні втрати на суму боргу, нараховані судом за період з 09.12.2010 року по 31.12.2010 року (в межах позовних вимог), становлять 210,31 грн., а 3% річних, нараховані судом за період з 09.12.2010 року по 31.12.2010 року (в межах позовних вимог) - 49,70 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

09.12.2010 - 31.12.201026289.011.008210.3126499.32

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

26289.0109.12.2010 - 31.12.2010233 %49.70

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі 210,31 грн., а про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню у сумі 49,70 грн. В інших частинах позовних вимог, а саме в стягненні 893,83 грн. (1 104,14 грн. –210,31 грн.) інфляційних втрат та 542,34 грн. (592,04 грн. –49,70 грн.) 3% річних, суд відмовляє.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування коштами у розмірі 1 705,72 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами здійснено позивачем на рівні облікової ставки Національного банку України з посиланням на ст. 692 ЦК України та ст. ст. 231, 232 ГК України.

Так, ч. 3 ст. 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд звертає увагу позивача на те, що ст. 692 ЦК України встановлює сплату процентів за користування чужими грошовими коштами, в той же час, ст. 625 ЦК України передбачає особливі підстави виникнення права на їх стягнення. Таким чином, одночасне присудження до стягнення судом з відповідача 3 %  річних, передбачених ст. 625 ЦК України, та відсотків на підставі 692 ЦК України є безпідставним. Аналогічний висновок викладений у постанові Вищого господарського суду України від 11.11.2010 року у справі №39/107.

Отже, у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача іншого, ніж 3% річних, розміру процентів за користування чужими грошовими коштами за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 26 549,02 грн., з яких 26 289,01 грн. основний борг, 210,31 грн. інфляційні втрати та 49,70 грн. 3% річних. В іншій частині позову, зокрема, в стягненні 893,83 грн. інфляційних втрат, 542,34 грн. 3% річних та 1 705,72 грн. відсотків за користування чужими коштами, суд відмовляє.

Оскільки, спір виник з вини Приватного підприємства «Яготинські ковбаси», судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

                    2.          Стягнути з Приватного підприємства «Яготинські ковбаси»(07700, Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. Заслонова, буд. 33, код ЄДРПОУ 34233624) на користь Приватного підприємства «Племзавод «Трубізький»(07544, Київська область, Баришівський район, с. Коржі, вул. Промислова, 40/1, код ЄДРПОУ 32886476) 26 289 (двадцять шість тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 01 коп. основного боргу, 210 (двісті десять) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 49 (сорок дев'ять) грн. 70 коп. 3% річних та судові витрати: 297 (двісті дев'яносто сім) грн. 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          В іншій частині позову відмовити.

          4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

   Суддя                                                                                         Антонова В.М.

Повне рішення складено 27.04.2011 року