Рішення

від 22.04.2011 по справі 17/032-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/032-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2011 р.                                                                          Справа № 17/032-11

За позовом Приватного підприємства „Епіцентр”

до Приватного підприємства „Лідер-08”

про стягнення 15 352,18грн.

                                                                                            Суддя Горбасенко П.В.                                             

За участю представників:

від позивача       не з'явилися;

від відповідача  Чухненко Н.Є. (дов. № 017 від 01.04.2011р.).

                                          Обставини справи:

Приватне підприємство „Епіцентр” (далі - позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства „Лідер-08” (далі - відповідач) про стягнення 15 352,18грн. заборгованості, з яких: 14 113,84грн. основного боргу, 973,85грн. інфляційних втрат та 264,49грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором комісії № 242-10 від 30.12.2009р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.2011р. порушено провадження у справі № 17/032-11, розгляд справи призначено на 11.04.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2011р. розгляд справи відкладено на 22.04.2011р.

22.04.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про приєднання документів та розгляд справи без участі позивача (вх. № 5608 від 22.04.2011р.), згідно якої останній просив розглянути справу без участі представника позивача та підтримав позовні вимоги у повному обсязі, яке задоволено судом.

          В судовому засіданні 22.04.2011р. представник відповідача визнав позов в частині вимог про стягнення основного боргу.

Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності  та заслухавши пояснення представника відповідача, суд  

                                                         ВСТАНОВИВ:

30.12.2009р. між Приватним підприємство „Епіцентр” (Комісіонер) та Приватним підприємством „Лідер-08” (Комітент) укладено договір комісії № 242-10, за умовами якого комісіонер зобов'язався вчинити за винагороду від свого імені та за рахунок комітента правочини, спрямовані на придбання для власних цілей комітента природного газу, а комітент –сплачувати комісіонеру комісійну винагороду та оплачувати поставлений газ.

Відповідно до п. 2.1. договору комісіонер передає комітенту в 2010 році газ для його власних потреб в обсязі 16 м3.

Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору комісіонер здійснює постачання газу комітенту на умовах і в обсягах, зазначених в п. 2.1. договору, або в скоригованих заявках, які комітент надсилає до комісіонера до 20 числа поточного місяця (місяця споживання),  якщо обсяг газу не буде змінюватись. Фактична кількість газу, що постачається у звітному періоді, зазначається в актах прийому –передачі газу за кожний місяць та визначається за показниками контрольно-вимірювальних приладів, що встановлені у комітента і відповідають встановленим правилам і стандартам. При відсутності вимірювальних приладів, при їх несправності або неатестованості і т.д., кількість газу визначається по паспорту і потужності газовикористовуючого обладнання з розрахунку його цілодобової роботи. Перерахунок здійснюється з початку поточного місяця, в якому не працювали прилади обліку. Прийом-передача газу, який був поставлений у відповідному місяці оформляється відповідним актом, який підписується сторонами не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним (комітент зобов'язаний надати один акт прийому-передачі комісіонеру). Акт прийому-передачі є підставою для розрахунків.   

Ціна за 1 000 м3 газу складає 2 472,78грн. (п. 4.1. договору).

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що за виконання комісіонером своїх зобов'язань згідно договору комітент сплачує комісіонеру винагороду в сумі 193,70грн. з ПДВ за кожні 1 000 м3 поставленого газу.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2., 6.4. договору комітент здійснює попередню оплату в розмірі 100 % оплату за природний газ не пізніше 25 числа попереднього перед місяцем споживання. Остаточний розрахунок за спожитий газ та оплата винагороди –до 5 числа місяця, слідуючого за місцем споживання. Оплата за поставлений газ та винагорода проводиться у грошовій формі.

Згідно п. 10.1. договору договір діє з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2011р. в частині постачання газу, в частині розрахунків за газ та виплати винагороди –до їх повного здійснення.

Суд встановив, що позивачем на виконання п.п. 1.1., 2.1. договору в лютому 2010р. передано, а відповідачем прийнято від позивача 12 231 м3 газу загальною вартістю 30 244,57грн. (12, 231 тис. м3 * 2 472,78грн., (вартість 1 000 м3)), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом прийому-передачі природного газу за лютий 2010 року від 28.02.2010р. (а.с. 22). Крім того, як вбачається з реєстру фактичного реалізованого газу (а.с. 23-25), відповідачем реалізовано 12 231 м3 газу.

Відповідач, за отриманий в лютому 2010р. природний газ розрахувався частково на суму 18 500грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 26-27, 45), комісійну винагороду позивачу за договором у сумі 2 369,14грн. (12, 231 тис. м3 *  193,70грн., комісійна винагорода за 1 000 м3) не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 14 113,71грн. (30 244,57грн. + 2 369,14грн. –18 500грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 26-27, 45).

Предметом позову є вимога про 15 352,18грн. заборгованості, з яких: 14 113,84грн. основного боргу, 973,85грн. інфляційних втрат та 264,49грн. 3 % річних.

Частиною першою ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента  (ст. 1011 ЦК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач на виконання п.п. 1.1., 2.1. договору комісії № 242-10 від 30.12.2009р., в лютому 2010р. передав відповідачу, а відповідач прийняв від позивача 12 231 м3 газу загальною вартістю 30 244,57грн. (12, 231 тис. м3 * 2 472,78грн., (вартість 1 000 м3)), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом прийому-передачі природного газу за лютий 2010 року від 28.02.2010р. (а.с. 22), як вбачається з реєстру фактичного реалізованого газу (а.с. 23-25), відповідачем реалізовано 12 231 м3 газу; відповідач, в порушення п.п. 5.1., 6.2. договору комісії № 242-10 від 30.12.2009р., за отриманий газ розрахувався частково на суму 18 500грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 26-27, 45), комісійну винагороду позивачу за договором у сумі 2 369,14грн. (12, 231 тис. м3 *  193,70грн., комісійна винагорода за 1 000 м3) не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 14 113,71грн. (30 244,57грн. + 2 369,14грн. –18 500грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 26-27, 45) та усними поясненнями представника відповідача.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення становить 14 113,71грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 14 113,84грн. боргу підлягає задоволенню в розмірі 14 113,71грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором комісії № 242-10 від 30.12.2009р., позивачем за період з 17.07.2010р. по 01.03.2011р. на суму основного боргу за договором у розмірі 14 113,84грн. нараховано 973,85грн. інфляційних втрат та 264,49грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, та враховуючи визначену судом суму основного боргу, яка підлягає стягненню за договором комісії № 242-10 від 30.12.2009р. у розмірі 14 113,71грн., арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 17.07.2010р. по 01.03.2011р. складає 264,49грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 264,49грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

Пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України „Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України” № 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) –це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.   

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін” № 265 від 27.07.2007р. розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.  

Враховуючи положення вищезазначених норм, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період в частині застосування індексації за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, становить 1 100,87грн. за період з 01.08.2010р. по 28.02.2011р. на визначену судом суму боргу, яка підлягає стягненню, у розмірі 14 113,71грн., а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 973,85грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі 973,85грн. інфляційних втрат, оскільки суд, приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 14 113,71грн.  основного боргу, 973,85грн. інфляційних втрат та 264,49грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

           Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Лідер-08” (08330, Київська область, Бориспільський район, с. Дударків, вул. Леніна, буд. 2-Б/2; код ЄДРПОУ 35706192) на користь Приватного підприємства „Епіцентр” (39600, Полтавська область, м. Кременчук, Автозаводський район, вул. 60 років Жовтня, буд. 83/1, кв. 66; код ЄДРПОУ 30874228) 14 113 (чотирнадцять тисяч сто тринадцять гривень) 71 коп. основного боргу, 973 (дев'ятсот сімдесят три гривні) 85 коп. інфляційних втрат, 264 (двісті шістдесят чотири гривні) 49 коп. 3 % річних, 153 (сто п'ятдесят три гривні) 52 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  У задоволенні решти позову –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                                                    Горбасенко П.В.

    Повне рішення складено: 26.04.2011р.