Рішення

від 13.04.2011 по справі 9/17-498-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/17-498-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2011 р.Справа  № 9/17-498-2011

За позовом:  Закритого акціонерного товариства "ЄВРОФІНАНС";      

До відповідача  Приватного підприємства "РОСТРАНСЮГ";      

про стягнення 35601,51грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача:  Цапенко С.С. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

       СУТЬ СПОРУ: 14.02.2011р. за вх. №694/2011 Закрите акціонерне товариство "ЄВРОФІНАНС" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "РОСТРАНСЮГ" (далі –Відповідач) в сумі 35 601,51 грн.

      Позивач на позовних вимогах наполягає.

      Відповідач у судових засіданнях не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

30.01.2009 р. між Закритим акціонерним товариством "ЄВРОФІНАНС" і Приватним підприємством "РОСТРАНСЮГ" був укладений Договір фінансового лізингу № LА09000011  строком на 48 місяців, згідно якого Позивач передав у фінансовий лізинг, а Відповідач прийняв предмет лізингу - транспортний засіб „JАС НFС 1020К” вартістю 61 189,01 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 02.02.2009р.

Пунктом 3 Договору фінансового лізингу установлено, що всі платежі згідно цього договору мають бути нараховані та сплачені в українській гривні з урахуванням умов, вказаних у цьому договорі та Додатку № 2 до цього договору. Всі платежі можуть бути змінені Лізингодавцем у відповідності до умов, вказаних у цьому договорі та Додатку №2. У разі зміни облікової ставки НБУ, згідно чинного законодавства, розмір ПДВ при перевищенні суми комісії понад подвійної облікової ставки НБУ повинен бути донарахований Лізингодавцем до суми лізингового платежу та сплачений Лізингоодержувачем.

Підпунктом 3.4. Договору сторони погодили розміри щомісячних лізингових платежів з ПДВ: відшкодування вартості предмета лізингу –1 274,77 грн., банківські відсотки та комісія –1 466,04 грн., які Відповідач, згідно приписів пп. 8.2. Додатку № 2 до Договору зобов'язаний був сплачувати протягом 5 (п'яти) днів з дати виставлення відповідних рахунків Позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно Договору.

У Додатку № 4 до Договору, сторони затвердили графік погашення фінансового лізингу.

Згодом, Додатковою угодою від 01.09.2009р., сторони внесли зміни в Договір, зокрема погодили новий розмір щомісячних лізингових платежів без ПДВ: відшкодування вартості предмета лізингу - 1 274,77 грн., банківські відсотки та комісія –1 531,92 грн., затвердили та підписали Додаток №4 до Договору у новій редакції від 01.09.2009р., в якому визначили, що: не є об'єктом оподаткування операції нарахування та сплати відсотків або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких відсотків (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; розмір ПДВ при перевищенні суми комісії понад подвійної облікової ставки НБУ повинен бути донарахований лізингодавцем до суми лізингового платежу та сплачений лізингоодержувачем; у разі зміни облікової ставки НБУ згідно пп. 3.2.2. Закону України „Про податок на додану вартість” розмір ПДВ при перевищенні суми комісії понад подвійної облікової ставки НБУ повинен бути донарахований лізингодавцем до суми лізингового платежу та сплачений лізингоодержувачем.

Підпунктом 8.7. Додатку № 2 до Договору установлено, що датою сплати будь-якого платежу є дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Позивач стверджує, що Відповідач не виконав умов Договору: протягом строку його дії, сплату рахунків здійснював частково, нерегулярно, із запізненнями або взагалі не сплачував рахунки.

Згідно пп. 10.2. Додатку № 2 до Договору - Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

У зв'язку із систематичними порушеннями зобов'язань по сплаті лізингових платежів Відповідачем і його заборгованістю, Позивач відмовився від Договору, повідомивши Відповідача про його розірвання з 02.09.2010р.

Відповідач повернув предмет фінансового лізингу, на підставі чого був складений акт повернення предмета лізингу від 02.09.2010р., п. 6 якого було визначено, що щомісячний лізинговий платіж буде нарахований 25 числа поточного лізингового періоду (місяця) та обов'язковий до сплати Лізингоодержувачем.

Внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов'язань по сплаті щомісячних лізингових платежів, заборгованість Приватного підприємства "РОСТРАНСЮГ"  складає: 30 795,88 грн.

Також за прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором, Відповідачу згідно норм чинного законодавства нараховані 3% річних від сум прострочених зобов'язань та обчислено інфляційні витрати за весь час прострочення.

Таким чином, 3% річних становлять 652,47 грн., інфляційні витрати –1 617,33 грн.

Пунктом 8.8. Додатку № 2 до Договору було визначено, що у разі прострочення сплати платежів за Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця пеню виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань: тому сума пені складає 2 535,83 грн.  

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що       стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.  

Згідно з ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові  правочини  є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.ст. 806 - 809 ЦК України, За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України від 16.12.1997р. № 723/97-ВР "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 16 цього Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з конанням договору лізингу.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір фінансового лізингу, згідно з яким, позивач (Лізингодатель) –зобов'язується надати, а відповідач (Лізингоодержувач) прийняти предмет лізингу на умовах даного договору.

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом визначено, що позивач належним чином виконав умови договору, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу від 30.01.2009р. підписаним обома сторонами та скріпленим печатками.

Таким чином на момент розгляду справи заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів, що надані позивачем на підставі укладеного між сторонами договору становить 30 795,88 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви рахунками-фактури: №СФ-011140 від 25.12.2009р. на суму –2 320,08грн.; №СФ-011141 від 25.12.2009р. на суму –583,93 грн.; №СФ-0000666 від 25.01.2010р. на суму 2 320,08 грн.; №СФ-0000667 від 25.01.2010р. на суму - 583,93 грн.; №СФ-0001510 від 25.02.2010р. на суму –2 320,08 грн., №СФ-0001511 від 25.02.2010р. на суму –642,90 грн.; №СФ-0002402 від 25.03.2010р. на суму –2 320,08 грн., №СФ-0002403 від 25.03.2010р. на суму –784,28 грн.; №СФ-0002568 від 26.03.2010р. на суму –141,38 грн.; №СФ-0003237 від 23.04.2010р. на суму –2 320,08 грн.; №СФ-0003238 від 23.04.2010р. на суму –784,28 грн.; №СФ-0004053 від 25.05.2010р. на суму –2 320,08 грн.; №СФ-0004054 від 25.05.2010р. на суму –784,28 грн.; №СФ-0004863 від 25.06.2010р. на суму –2 243,60 грн.; №СФ-0004864 від 25.06.2010р. на суму –876,06 грн.; №СФ-0005715 від 23.07.2010р. на суму –2 141,61 грн.; №СФ-0005716 від 23.07.2010р. на суму – 998,45 грн.; №СФ-0006598 від 25.08.2010р. на суму –2 065,13 грн.; №СФ-0006599 від 25.08.2010р. на суму –1 090,22 грн.; №СФ-0007332 від 24.09.2010р. на суму –2 065,13 грн.; №СФ-0007333 від 24.09.2010р. на суму –1 090,22 грн.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

           Відповідно до ст. 762 Цивільного Кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

           Відповідно до ст. 286 Господарського Кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

          Відповідно до ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

          Відповідно до ст. 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Відповідно до ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки раціонального банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

           Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нарахований відповідачу становить 2 535,83 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

        Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу по 07.02.2011р., становить 652,47 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

        Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу, становить 1 617,33 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

      Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь–які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

         Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "РОСТРАНСЮГ" (67832, Одеська область, Овідіопольській район, смт. Великедолинське, вул. Ентузіастів, буд. 5А, кв. 61, код ЄДРПОУ 36120547) на користь Закритого акціонерного товариства "ЄВРОФІНАНС" (юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81, корпус 20, офіс 315, код ЄДРПОУ 30726921; місцезнаходження: 02100, м. Київ, вул. І. Дубового, 14) –суму основного боргу у розмірі 30 795,88 грн., 3% річних –652,47 грн.; інфляційні витрати –1 617,33 грн.; пеню –2 535,83 грн., держмита 356,02 грн., та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                       Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 18 квітня 2011 року.