Рішення

від 26.04.2011 по справі 5024/639/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5024/639/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

26.04.2011                                                                Справа №  5024/639/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариства  з обмеженою відповідальністю "Рунавік", м. Київ

до Приватного підприємства  "Комерційна фірма "Зернопластрейд", м. Херсон  

про стягнення 46985 грн. 93 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Авер'янова С.Б. представник дов. б/н від 05.04.2011 р.

від відповідача - Кушнір Г.А. представник дов. б/н від 17.11.2010 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рунавік»(позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Комерційна фірма "Зернопластрейд" (відповідач) 46985,93 грн. основного боргу та судових витрат.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач визнає позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

          Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рунавік»(позивач, продавець) та  Приватним підприємством "Комерційна фірма "Зернопластрейд" (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №15/09-10-сх від 15.09.2010 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов»язується передати, а відповідач прийняти та оплатити продукцію на умовах договору.

          Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

          Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються   ст. 264-271 ГК України.

          Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

          Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один  суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

          Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських  зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

          В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

          За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на суму 46985,93 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000393 від 17.09.2010 р.

          Згідно п.4.2. договору покупець зобов»язаний оплатити вартість продукцію не пізніше 3-х днів з моменту отримання товару.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'зання не виконав, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 46985,93 грн., що підтверджено матеріалами справи.

          Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов»язань щодо добровільної сплати основного боргу.

          Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 46985,93 грн. є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.          

          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, оскільки з його вини спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

          На підставі ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, ст.ст.173, 175, 193, 265 ГК України та керуючись, ст.ст.  49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

          1. Позов задовольнити у повному обсязі.

          2. Стягнути з Приватного підприємства «Комерційна фірма «Зернопластрейд»(73000, м.Херсон, вул.Горького, 29, р/р невідомий,  код ЄДРПОУ 37125499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рунавік»(03039, м.Київ, вул.Кіровоградська, 4, кв.4,  р/р невідомий, код ЄДРПОУ 36556324) 46985,93 грн. боргу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі  469,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

          3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

         Суддя                                                                                      В.В.Людоговська

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України