Постанова

від 01.04.2008 по справі 3/531-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/531-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2008 року                                                                                   Справа № 3/531-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Лисенко О.М., Науменко І.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 31.03.2008р. № 170)

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:  

позивача –Річко Ігор Вікторович, довіреність № 1271   від 18.12.07;

позивача –Ярошенко Валерій Миколайович, довіреність № 06  від 08.01.08;

відповідача – Кучеренко Роман Віталійович, довіреність № б/н  від 25.12.07;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Комлог” м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2008 року                                    

у справі № 3/531-07                             

за позовом   Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Концерн РРТ) в особі Дніпропетровської філії Концерну РРТ, м.Дніпропетровськ

до  товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Комлог”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 35 077,35 грн.

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                                              

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2008р. (суддя Юзіков С.Г.) по справі № 3/531-07 за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Концерн РРТ) в особі Дніпропетровської філії Концерну РРТ, м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Комлог”, м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ з ІІ “Комлог”) про стягнення 35 077 грн. 35 коп. позов було задоволено та з відповідача на користь позивача було стягнено 33 037 грн. 42 коп. боргу, 1128 грн. 28 коп. пені, 991 грн. 65 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 350 грн. 77 коп. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті наданих послуг.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ТОВ З ІІ “Комлог” м.Дніпропетровськ, посилається на невідповідність рішення господарського суду нормам матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які господарський суд визнав встановленими, зокрема:

          - господарським судом не взято до уваги факт відсутності будь-яких доказів, підтверджуючих надання послуг в спірний період;

          - господарським судом не дано належної правової оцінки умовам п.4.1.2 договору, відповідно до якого позивач має право припинити надання послуг, якщо заборгованість з їх оплати буде перевищувати три місяці;

          - господарським судом не встановлено факту отримання відповідачем рахунків на оплату послуг та актів виконаних робіт;

          - господарським судом порушено норми процесуального права, зокрема,  ст.ст.4-2, 33, 34 ГПК України.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Концерн РРТ) в особі Дніпропетровської філії Концерну РРТ, м.Дніпропетровськ –проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2006р. між Дніпропетровським обласним радіотелевізійним передавальним центром (“виконавець” за договором, правонаступником якого є позивач –Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Концерн РРТ) в особі Дніпропетровської філії Концерну РРТ (а.с.28-30 –наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.07.2006р. № 751, довіреність від 19.06.2007р., довідка ЄДРПОУ № 12739/07) та ТОВ з ІІ “Комлог” (“замовник” за договором, відповідач по справі, скаржник) було укладено договір № 04/06 (а.с.13-17), відповідно предметом якого є надання позивачем телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування “замовника” з переліком, визначеним в акті приймання-передачі (п.1.1, 2.1), який оформлюється в якості додатку № 2 до вищезазначеного договору.

Зазначений акт було надано до договору № 04/06 сторонами, підписано та завірено печатками обох сторін; вартість обслуговування в кількості 6 одиниць визначено на суму 925 785 грн.; акт підписано сторонами без будь-яких зауважень щодо якості, стану кількості, вартості переданого обладнання, докази протилежного відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін у відповідності до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України при розгляді справи судами обох інстанцій (ксерокопію акту залучено до матеріалів справи).

Також у відповідності до п.3.1 договору № 04/06 сторони визначили вартість послуг у протоколі узгодження договірної ціни, який складено як додаток № 1 до договору № 04/06, підписано обома сторонами, завірено печатками (а.с.17). Згідно з зазначеним протоколом вартість послуг за перший місяць становить 4597 грн. 88 коп. (з ПДВ), в подальшому, як визнали сторони, розмір оплати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної плати за минулий місяць на індекс інфляції минулого місяця, а розмір оплати не може бути менше договірної ціни, при цьому, протокол є підставою для здійснення щомісячних розрахунків між сторонами.  

Згідно з розділом 3 договору вартість послуг перераховується “замовником” до 10 числа кожного місяця, що йде за звітнім.

Пунктом 3.2 розділу 3 договору сторони передбачили, що акт про виконані роботи за місяць “замовник” підписує протягом доби з моменту його одержання; у випадку, якщо протягом 3-х діб акт не буде підписаний “замовником” і “замовник” не повідомить “виконавця” про свої зауваження щодо наданих послуг, акт вважається підписаним, а послуга підтвердженою.

Пунктом 4.1 розділу 4 договору сторони передбачили право “виконавця” вимагати своєчасної оплати наданих послуг. Підпунктом 5.2.3 передбачено зобов'язання “замовника” вчасно оплачувати надані послуги згідно з рахунками, виставленими “виконавцем” відповідно до п.3.1 договору.

Отже, виходячи із умов договору № 04/06 сторони передбачили, що оплата послуг здійснюється згідно вартості, узгодженої в протоколі (додаток № 1 до договору), до 10 числа кожного місяця, що йде за звітнім, згідно з рахунками, виставленими “виконавцем”. Натомість, жоден із пунктів договору не містить посилань на те, що умовою оплати послуг “замовником” є факт підписання акту виконаних робіт, а виконання обов'язку щодо оплати послуг не ставиться в залежність від підписання, оформлення відповідачем акту виконаних робіт або неотримання від позивача проекту такого акту.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили майнову відповідальність “замовника” за несвоєчасну оплату послуг –у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Сторони договору в пункті 10.1 розділу 10 визначили термін дії договору –з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.

Як вбачається із змісту позовної заяви, її прохальної частини, позивач просив господарський суд стягнути з відповідача 33 037 грн. 42 коп. боргу по оплаті послуг з березня по вересень 2007 року та з серпня по вересень 2007 року, 911 грн. 65 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 1128 грн. 28 коп. –пені; при цьому в якості норм матеріального права позивач посилався на ст.ст.173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509, 525, 526, 530, 612, 610, 625, 629 ЦК України (а.с.2-6).    

Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору № 04/06 позивачем було оформлено та направлено наступні рахунки та акти виконаних робіт:

- рахунок № 153 на суму 5188 грн. 99 коп., акт виконаних робіт підписано сторонами (а.с.18, 21);

- рахунок № 225 на суму 5199 грн. 37 коп., акт виконаних робіт підписано сторонами (а.с.19, 22);

- рахунок № 297 на суму 5199 грн. 37 коп. (а.с.23), акт виконаних робіт за травень 2007 року не підписано; рахунок та акт надіслані відповідачеві, докази надсилання містяться в матеріалах справи (а.с.62);

- рахунок № 367 на суму 5230 грн. 57 коп. (а.с.24), акт виконаних робіт за червень 2007 року не підписано; акт та рахунок надіслано відповідачеві, докази містяться в матеріалах справи (а.с.63-64);

- рахунок № 438 на суму 5345 грн. 64 коп. (а.с.25); акт виконаних робіт за липень 2007 року не підписано; акт та рахунок надіслано відповідачу; докази містяться в матеріалах справи (а.с.65-66);

- рахунок № 505 на суму 5420 грн. 48 коп. (а.с.26); акт виконаних робіт за серпень 2007 року не підписано; акт та рахунок надіслано відповідачу; докази містяться в матеріалах справи (а.с.67, на звороті);

- рахунок № 567 на суму 5453 грн. 00 коп. (а.с.27); акт виконаних робіт за вересень 2007 року не підписано відповідачем, останньому надіслано акт та рахунок, що підтверджується доказами по справі (а.с.68-69).

Таким чином позивачем було оформлено та виставлено рахунків за надані послуги всього на суму 37 037 грн. 42 коп.; з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати в сумі 4000 грн., факт часткової оплати 4000 грн. визнається обома сторонами, не спростовується жодним доказом по справі в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, позивачем виставлено та направлено рахунків по договору № 04/06 на суму 37 037 грн. 42 коп., а не оплачено рахунків на суму 33 037 грн. 42 коп.

Доводи скаржника про те, що ним у травні 2007 року двічі по рахунку № 153 було сплачено по 4000 грн. не приймаються, оскільки: по-перше, зазначені обставини не підтверджено належними доказами відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України –виписками установи банку про здійснення проведення платіжних доручень, тоді як позивач спростовує факт отримання зазначених грошових коштів; по-друге, надані до суду апеляційної інстанції платіжні доручення не містять підписів керівника та головного бухгалтера, печатки відповідача та скаржника, у відповідності до ч.1 ст.101 ГПК України не подав жодного доказу на обґрунтування причин поважності та неможливості подання додаткових доказів місцевому господарському суду, тоді як представник відповідача брав участь в судовому засіданні в господарському суді Дніпропетровської області при прийнятті оскаржуваного рішення.    

Посилання скаржника на неотримання вищезазначених рахунків, довідка підприємства про те, що громадянин Руденко не є працівником відповідача не приймається, оскільки: по-перше, жодним доказом відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України скаржник не довів, що поштові відправлення за певним номером, направлені за наданими позивачем реєстром (а.с.62-69) не отримані відповідачем, тоді як їх було надіслано за місцезнаходженням відповідача, довідка органів зв'язку, підтверджуюча факт неотримання вказаних позивачем рекомендованих листів (а.с.62-69) відсутня в матеріалах справи, не надавалась скаржником судам обох інстанцій; по-друге, також жодним доказом відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України скаржником не підтверджено, що саме в наведених позивачем поштових відправленнях (а.с.62-69) містились будь-які вкладення, ніж рахунки, на які посилається позивач та акти виконаних робіт, направлені відповідачеві на підпис; по-третє, посилання на відсутність на підприємстві в якості працівника громадянина Руденко не позбавляє відповідача уповноважити будь-яку особу, зокрема, яка не знаходиться в трудових правовідносинах з відповідачем на виконання певних дій у відповідності до доручення згідно з нормами діючого цивільного законодавства.      

За цих обставин суд апеляційної інстанції вважає, що факт направлення відповідачеві рахунків на оплату є доведеним позивачем у відповідності до ст..ст..32, 33, 36 ГПК України.

Докази розірвання договору № 04/06, визнання його недійсним в встановленому законом порядку, відмови “замовника”  від використання послуг у відповідності до п.4.2.1 договору відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій скаржником відповідно до ст..ст..32, 33, 36 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України регламентовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Даючи правову оцінку договору № 04/06, колегія суддів вважає, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України регламентовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст..546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно зі ст..548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст.549 ЦК України регламентовано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, а також, що докази, підтверджуючи факт неоплати своєчасно та в повному обсязі наданих за договором № 04/06 послуг, відсутні в матеріалах справи, не надані скаржником судам обох інстанцій, умови пункту 3.2 розділу 3 договору щодо порядку підписання актів виконаних робіт, а також факт відсутності доказів дострокового розірвання договору № 04/06 в встановленому законом порядку, відмови від послуг відповідно до п.4.2.1 розділу 4 договору, то господарський суд дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення 33 037 грн. 42 коп.  

Враховуючи факт прострочення в оплаті послуг, а також те, що розрахунок позову ніяким чином не спростовано відповідачем в судах обох інстанцій, то господарський суд дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за період травень-вересень 2007 року в сумі 911 грн. 65 коп. (а.с.11)  та в частині вимог про стягнення пені в сумі 1128 грн. 28 коп. (за період з 01.05.2007р. по 29.10.2007р.), на підставі п.7.2 розділу 7 договору № 04/06, ст.ст.1, 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543/96ВР.

Клопотання скаржника від 25.03.2008р. про зупинення провадження по справі задоволенню не підлягає, оскільки скаржник не позбавлений права звернення з заявою в порядку ст.ст.112-114 ГПК України в подальшому.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -     

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2008р. по справі № 3/531-07 –залишити без змін;  а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Комлог” м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.М.Лисенко

                                                                                                    І.М.Науменко