Постанова

від 26.04.2011 по справі 2а-1670/3083/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 року

м. Полтава

Справа № 2а-1670/3083/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря  – Курганська Л.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді до Приватного підприємства "Автостар" про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, -

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2011 року  Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді /далі по тексту - позивач/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Автостар"/далі по тексту - відповідач/  про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1542,88 грн.

В обґрунтування позовної вимоги позивач вказав на наявність у відповідача боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі  1542,88 грн. Вказану суму боргу підтвердив даними звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України  за січень та лютий 2011 року, які подано відповідачем до Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді, та карток особового рахунку страхувальника-відповідача.

Позивач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, заявивши клопотання про судовий розгляд справи за його відсутності.

Відповідач свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про що маються докази у матеріалах справи. Заперечення проти позову відповідач суду не надав.

За таких обставин спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі письмових доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а недобросовісна правова поведінка відповідача не може бути перешкодою для відправлення правосуддя.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР загальнообов’язкове державне соціальне страхування –це система прав, обов’язків та гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі-роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, регулює Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464-VI, який набрав чинності 01 січня 2011 року .

Статтею 1 цього Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 цього ж Закону платниками єдиного податку є застраховані особи та страхувальники.

Статтею 4 названого Закону визначено, що платниками єдиного податку, є, зокрема, роботодавці-підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб; фізичні особи - підприємці; фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами; працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють; особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді; військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу; особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності; особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Також частиною 3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»цього Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платниками єдиного внеску вважаються платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове  державне  соціальне  страхування  на  випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою   втратою  працездатності  та  витратами, зумовленими  похованням,  загальнообов'язкове  державне  соціальне страхування від  нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили  втрату  працездатності.

Судом встановлено, що відповідач є платником єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»платник єдиного податку зобов’язаний подавати звітність до  територіального органу Пенсійного фонду у строки,  в порядку та за формою,  встановленими  Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного  соціального   страхування   та   центральним   органом виконавчої влади у галузі статистики.

Порядок подачі такої звітності з 01 січня 2011 року встановлений Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1014/18309.

У встановленому порядку ПП "Автостар" подано до Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України  за січень та лютий 2011 року.

Згідно рядку 8 поданих звітів загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, складає за січень 2011 року –222,25 грн, у тому числі 79,22 грн- за ставкою 8,41%, 143,03 грн - за ставкою 3,6%; за лютий 2011 року –1320,63 грн, у тому числі 1202,05 грн- за ставкою 36,76- 49,7 %, 79,22 грн - за ставкою 8,41% та 39,36 грн –за ставкою 3,6%.

Суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати статтю 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», так як положеннями цієї статті унормовані правовідносини з приводу сплати єдиного внеску, а саме: встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом,  а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається отримання (перерахування) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення ), то одночасно з таким отриманням (перерахуванням); єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Судовим розглядом встановлено, що строки оплати спірної суми боргу закінчились. Разом з тим,  жодні докази про виконання відповідачем вимог Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” у справі відсутні. Натомість, наявні у матеріалах справи картки особового рахунку свідчать про наявність у відповідача боргу у спірній сумі –1542,88 грн.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка у відповідності до абзацу 2 цієї частини є виконавчим документом і має бути оплачена платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги.

Судом була досліджена наявна у матеріалах справи копія корінця вимоги про сплату боргу від 06.04.2011 № Ю-45, яку відповідач отримав 13.04.2011 /згідно повідомлення про вручення поштового відправлення/.

Доказів оплати вказаної вимоги, скасування цієї вимоги або її невідповідність закону та фактичним обставинам сторонами до матеріалів справи не надано, а судом самостійно при виконанні приписів статті 11 КАС України у частині офіційного з’ясування всіх обставин у справі не встановлено.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що існування у відповідача боргу у сумі 1542,88 грн перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Миргороді доведено матеріалами справи.

Пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” встановлено, що  Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України,-  

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді до Приватного підприємства "Автостар" про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1542,88 грн задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Автостар" (вул. Петрівська, 15, м. Миргород, Полтавська область, 37600, ідентифікаційний код 32038124) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді суму боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування  у розмірі 1542,88 грн /одна тисяча п'ятсот сорок два гривні вісімдесят вісім копійок/.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови  виготовлено 27 квітня 2011 року.

          Суддя                                                                                Н.І. Слободянюк