Постанова

від 27.03.2008 по справі 2-7/8903-2007

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-7/8903-2007

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 березня 2008 р.                                                                                    № 2-7/8903-2007  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Дерепи В.І. –головуючого (доповідача),Грека Б.М.,

Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представників:

позивачаКузнецова М.В.,

відповідачаТолкачьова В.В.,

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну скаргу  ТзОВ "ЕвроДнепр"

на постановувід 20 грудня 2007 рокуСевастопольського апеляційного господарського суду

у справі№2-7/8903

за позовомТзОВ "ЕвроДнепр"

доТзОВ "Бутон"

простягнення 19810, 92 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          У червні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про стягнення 19610,92 грн. збитків, заподіяних відповідачем внаслідок порушення ним договірних зобов'язань та штрафу в сумі 200 грн.

          Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 4 жовтня 2007 року (суддя Дворний І.І.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму збитків в розмірі 19610, 92 грн., штрафу в сумі 200 грн., судові витрати.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2007 року рішення господарського суду скасоване. Прийняте нове рішення. Позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 3141, 35 грн., штраф в розмірі 200 грн. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі скаржник просить вказану постанову суду  скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2006 року між сторонами у справі був укладений договір-заявка №656, згідно з яким Замовник забезпечує підготовку товару, його завантаження в автомобіль Перевізника і оформляє необхідний комплект документів на вантаж. Перевізник забезпечує подачу транспортного засобу у технічно справному стані і у встановлені договором терміни, здійснює перевезення вантажу Замовника за маршрутом Дніпропетровськ - Сімферополь з датою відправлення 31.07.2006 року і прибуття в пункт призначення 01.08.2006 року.

Вартість фрахту склала 3000 грн. Договором-заявкою №656 від 31.07.2006 року передбачена відповідальність Перевізника у вигляді відшкодування вартості зіпсованого товару та штрафу в розмірі 200 грн. у випадку, якщо до відвантаження товару з машини температура на датчику вище мінус вісімнадцяти градусів Цельсія і штрафу у розмірі 50 грн. у разі прибуття машини під завантаження із запізненням більше однієї години.

Визначення і перевезення вантажу Перевізником здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної від 31.07.2006 року, в якій товариство з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр" вказане як Замовник, Вантажовідправник, Вантажоодержувач, а товариство з обмеженою відповідальністю "Бутон" як автопідприємство - перевізник.

В накладній визначені пункт завантаження - м.Дніпропетровськ і пункт розвантаження –м.Симферополь.  В графі "Дані про вантаж" вказаної товарно-транспортної накладної стоять відмітки:   "Продукти   харчування"   і   номера   накладних   на   товар; вартість, розфасовка, кількісні і

споживацькі характеристики вантажу в товарно-транспортній накладній не вказані. Відміток про узгодження вантажу

автопідприємством - перевізником          від  Замовника перевезень (Вантажо-відправника) в накладній не міститься.

Як встановлено судом, на виконання договору-заявки №656 від 31.07.2006 року, відповідачем за вказаною в договорі адресою в м.Сімферополі з м.Дніпропетровська був доставлений вантаж, вказаний у товарно-транспортній накладній від 31.07.2006 року. Після прибуття вантажу в пункт призначення, при відкритті дверей рефрижератора, було встановлено, що температура всередині складає плюс одинадцять градусів Цельсія, про що був складений відповідний акт від 01.08.2006 року.

Після вивантаження товару з автомашини було встановлено, що частина вантажу знаходиться в розмороженому стані. Враховуючи, що після передачі вантажу представники товариства з обмеженою відповідальністю "Бутон" покинули місце розвантаження, на адресу відповідача було направлено запрошення взяти участь у складанні відповідного акту. Розсортування вантажу і складання відповідного акту відбувалося у відсутність представників товариства з обмеженою відповідальністю "Бутон". У складеному акті дата та час проведення розсортування вантажу і складання акту не вказані. Висновок представника Торговельно-промислової палати Криму, складений за замовленням товариства з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр",  було датовано 11.08.2006 року.

Встановлену за договором-заявкою № 656 оплату за отримані послуги з перевезення вантажу позивач не провів, про відмову від вантажу не заявляв.

            Згідно ч.1 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законом чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          На підставі ч.2 ст.308 Господарського кодексу України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до  ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної або іншого перевізного документа відповідно до вимог законодавства.

Розглядаючи справу, апеляційний господарський суд дав належну правову оцінку доказів, наданих відповідачем в обґрунтування своїх заперечень. Зокрема, судом встановлено, що ні договір-заявка №656 від 31.07.2006 року, ні товарно-транспортна накладна від 31.07.2006 року даних про вартість, кількість і якість вантажу, що підлягає перевезенню відповідачем, не містять. Запис про передачу вантажу відповідачу відсутній. Відомості про те, що вантаж певної вартості, асортименту і якості, прийнятий відповідачем до перевезення, відсутні.

Тому, суд дійшов правильного висновку про недоведеність того факту, що зафіксований актом розсортування товарний вид пельменів і інших продуктів був слідством порушення температурного режиму саме в момент перевезення, а не подальшого зберігання їх позивачем протягом невизначеного часу.

Згідно ст.314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає  у разі пошкодження вантажу –в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право відмовитися від нього і вимагати відшкодування за його втрату.

Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів позивача щодо невідповідності якісних параметрів вантажу встановленим нормам і стандартам органолептичних або інших показників, що визначають якість замороженої продукції, державним стандартам. Наявні в матеріалах справи докази асортименту, вартості і кількості прийнятого та перевезеного відповідачем вантажу не підтверджують в повному об'ємі обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і правильно скасував рішення місцевого суду, задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення 3141, 35 грн. збитків та 200 грн. штрафу, відмовивши в решті частині позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2007 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "ЕвроДнепр" – без задоволення.

Головуючий                                                                                Дерепа В.І.

С у д д і:                                                                                       Грек Б.М.

                                                                                                     Стратієнко Л.В.