Постанова

від 27.03.2008 по справі 6/323-07-8563

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/323-07-8563

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" березня 2008 р. Справа № 6/323-07-8563

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Балтюк І.В. (довіреність № 35 від 06.11.2007 року)

від відповідача: Сенчин Д.А. (довіреність б/н від 28.01.2008 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій”

на рішення господарського суду Одеської області від „19” грудня 2007 року

по справі № 6/323-07-8563

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Люкс-Експрес”, м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій”, м. Одеса

про стягнення 35 404,72 грн.

В С Т А Н О В И В :

13.11.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Люкс-Експрес” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” (далі по тексту –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 35 404,72 грн., з яких 24 594,85 грн. –основного боргу та 10 809,87 грн. –штрафу. Також позивач просив стягнути на його користь з відповідача витрати на ведення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення укладеного між сторонами договору свої зобов'язання в частині проведення розрахунків в серпні 2007 року належним чином не виконував, у зв'язку з чим і утворилася вказана вище заборгованість.

В процесі розгляду справи, позивачем заявлено до суду клопотання про зменшення позовних вимог до 10 809,87 грн., у зв'язку з тим, що відповідачем погашено суму основного боргу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2007 року по справі № 6/323-07-8563 (суддя Демешин О.А.) уточненні позовні вимоги ТОВ „Люкс-Експрес” задоволені повністю. Стягнуто з ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” на користь позивача штраф у сумі 10 809,87 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 354,05 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 08.01.2008 року видано відповідний наказ.  

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти своє рішення по справі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника, місцевий господарський суд неправомірно та безпідставно залишив поза увагою, що, по-перше, позовна заява підписана не директором ТОВ „Люкс-Експрес”, оскільки не відповідає його справжньому підпису, по-друге, розрахунок боргу до позову не надано, а наданий –не відповідає дійсності та арифметичним підсумкам, і, по-третє, позовна заява взагалі подана після повного розрахунку боргу.   

Крім того, за твердженням скаржника, станом на 21.08.2007 року розмір штрафу складав всього 123 грн., його потрібно було розраховувати з 15.09.2007 року, будь-яких актів звірки взаєморозрахунків позивачем до суду не надано, а місцевий господарський суд, в свою чергу, не скористався правом в порядку статті 233 КГ України про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

Також скаржник наполягає на тому, що судом не взято до уваги та відхилено головне –те, що несвоєчасний розрахунок боргу був зумовлений не наданням позивачем податкових накладних, чим порушені права відповідача та проігноровано Закон України „Про податок на додану вартість”.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обгрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2006 року між ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” (Автостанція) та ТОВ „Люкс-Експрес” (Перевізник) укладено договір № 12/1 про продаж квитків та надання обов'язкових послуг, пов'язаних з перевезенням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на автостанціях та автовокзалах ТОВ „ОООАС” (а.с.10-12).

Відповідно до умов даного Договору, позивач зобов'язався здійснювати перевезення пасажирів з платформ відповідача по маршрутам „Одеса-Донецьк” р.46/45, а відповідач зобов'язався здійснювати диспетчеризацію та перонне адміністрування рейсових автобусів позивача та здійснювати попередню та поточну реалізацію квитків на рейси позивача у відповідності до таблиці вартості проїзду.

Розділом 4 Договору сторонами встановлено вартість та порядок розрахунків. Так, за продаж квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу Перевізник виплачує Автостанції винагороду в розмірі 15 % від тарифної вартості проданих квитків, яка утримується Автостанцією із виторгу, отриманого від продажу цих квитків. Виплата сум згідно даного договору за реалізовані квитки здійснюється у готівковій та безготівковій формі. Остаточний розрахунок проводиться після підписання акту звірки 15 числа наступного місяця за звітним.

05.06.2006 року сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору        № 12/1 від 28.03.2006 року, відповідно до якої викладено пункт 4.4 Договору в наступній редакції: Розрахунок Автостанції з Перевізником здійснюється 1 раз в 5 днів по поточному стану розрахунків, а кінцевий розрахунок –не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяцем. Після підписання акту звірки претензії не приймаються (а.с.13).

Згідно із пунктами 5.5-6.5 Договору, за несвоєчасне перерахування коштів згідно своїх зобов'язань Автостанція сплачує Перевізникові штраф у розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочки. Суми штрафів виставляються на підставі зведених даних про порушення за кожен календарний місяць до 15-го числа, що слідує за звітним.

Відповідно до розділу 8 Договору, він діє з 28.03.2006 року по 31.12.2006 року, а при відсутності за місяць до кінця дії договору письмової заяви однієї із сторін з пропозицією переглянути умови договору, останній вважається пролонгований на наступний рік. В матеріалах справи відсутні будь-які заяви сторін з пропозиціями про перегляд договору, а тому він станом на дату розгляду справи у суді є дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи встановлено, що під час виконання сторонами умов договору № 12/1 від 28.03.2006 року в період з 02.08.2007 року по 14.08.2007 року позивач виконав свої зобов'язання належним чином, а саме здійснив пасажирські перевезення, але ж відповідач, в свою чергу, не здійснив жодних розрахунків на користь позивача.  

21.08.2007 року ТОВ „Люкс-Експрес” звернулося до ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” з претензією № 21/08-07, згідно якої повідомило останнє про утворення у нього з 03.08.2007 року заборгованості за продаж квитків у розмірі 24 594,87, що підтверджується відповідними відомостями (а.с.14-26). Також позивач повідомив відповідача, що у разі не погашення боргу протягом 7 календарних днів, на суму боргу, згідно з пунктом 5.5 Договору, буде нараховано штраф в розмірі 0.5 % від суми платежу за кожен день прострочки, що на цей момент складає 123 грн. за кожен день (а.с.27).

Між тим, зазначена вище претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ „Люкс-Експрес”, стягнення на його користь з ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” штрафу у розмірі 10 908,87 грн. та вважає, що доводи, заперечення і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” в порушення умов договору № 12/1 від 28.03.2006 року та вищезазначених норм чинного законодавства, свої зобов'язання належним чином не виконало, а саме в період з 02.08.2007 року по 14.08.2007 року взагалі не розрахувалося з позивачем за продані в цей період квитки, в зв'язку з чим і утворилася заборгованість у розмірі 24 594,85 грн..  

Крім того, як було вище зазначено, відповідно до пункту 5.5 договору № 12/1 від 28.03.2006 року, за несвоєчасне перерахування коштів згідно своїх зобов'язань Автостанція сплачує Перевізникові штраф у розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочки.

Згідно із частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується відповідними матеріалами, 15.11.2007 року ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” перерахувало на користь позивача 24 594,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2894 від 15.11.2007 року (а.с.35), тобто погасило основну суму боргу за договором № 12/1 від 28.03.2006 року.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що непогашена сума заборгованості ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” перед ТОВ „Люкс-Експрес” складає 10 809,87 грн. –штрафу, що і підлягають стягненню.

Судовою колегією не приймаються до уваги та відхиляються всі доводи заперечення та вимоги скаржника, з наступних підстав.

Так, апеляційний господарський суд, згідно ч.2 ст.101 ГПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, а не перевіряє правильність, зміст та форму позовної заяви. Будь-яких клопотання відповідача в процесі розгляду справи щодо встановлення підпису директора ТОВ „Люкс-Експрес” заявлено не було.

Саме позивачем в позовній заяві наведено обґрунтований розгорнутий розрахунок суми основного боргу та суми штрафу, який перевірений та визнаний вірним і місцевим господарським судом і судом апеляційної інстанції.

Позовна заява подана ТОВ „Люкс-Експрес” до місцевого господарського суду 13.11.2007 року (а.с.2), а відповідач перерахував на користь позивача суму основного боргу лише 15.11.2007 року (а.с.35), тобто вже після подання позову.

Розмір штрафу у сумі 123 грн. станом на 21.08.2007 року складав не за весь період прострочення, а за кожний день по кожному платежу та у зв'язку з не погашенням основного боргу станом на момент звернення ТОВ „Люкс-Експрес” до суду з позовом розмір штрафу збільшився. Не зменшення місцевим господарським судом розміру штрафу, згідно статті 233 ГК України є правом суду, а не його обов'язком.

Посилання ж скаржника на Закон України „Про податок на додану вартість” взагалі при розгляді даного спору є безпідставним та помилковим, а не надання позивачем податкових накладних відповідачу не є підставою, відповідно до умов договору № 12/1 від 28.03.2006 року, для не проведення розрахунків.

ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій”  ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2007 року по справі № 6/323-07-8563 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” –без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105  Господарського                   процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від „19” грудня 2007 року по справі № 6/323-07-8563 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське обласне об'єднання автобусних станцій” –без задоволення.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       С.І. Колоколов

Суддя                                                                                          Г.П. Разюк

           Суддя                                                                                             М.С. Петров