Рішення

від 11.04.2011 по справі 15/17-561-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-561-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       "11" квітня 2011 р.Справа  № 15/17-561-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача  –     Подолінська Т.В.,

від відповідача –  Сергєєв Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вента.ЛТД” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіцена” про стягнення 97 547,40 грн., -

                                                                ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 05.04.2011 р. оголошувалась перерва до 11.04.2011 р. в порядку п. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вента.ЛТД” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіцена”  про стягнення 97 547,40 грн., зокрема:

-          основний борг в сумі 91 622,86 грн.;

-          3 % річних в сумі 286,75 грн.;

-          збитки від індексу інфляції  в сумі 1 117,00 грн.  ;

-          пеня в сумі 1 481,55 грн.;

-          штраф в сумі 3 039,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

18.02.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вента.ЛТД” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Авіцена” був укладений договір поставки товару № 356, предметом якого є постачання лікарських препаратів та медичних товарів позивачем для відповідача з відстрочкою платежу згідно п. 4.2 до договору та строку, вказаному в видаткових накладних.

Як вказує позивач, за період з 19.11.2010 р. по 15.12.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Вента.ЛТД” було здійснено 53 поставки товару Товариству з обмежену відповідальністю „Авіцена” на загальну суму 91 622,86 грн., а саме:

1)          19.11.2010 р.  –на суму 1691,23 грн. (згідно накладної № 6183038);

2)          19.11.2010 р.  - на суму 1984,36 грн. (згідно накладної № 6183041);

3)          22.11.2010 р.  –на суму 2361,85 грн. (згідно накладної № 6184435);

4)          22.11.2010 р. –на суму 38,34 грн. (згідно накладної № 6184436);

5)          22.11.2010 р. –на суму 3582,77 грн. (згідно накладної № 6184437);

6)          22.11.2010 р. –на суму 4439,6 грн. (згідно накладної № 6184494);

7)          22.11.2010 р. –на суму 805,5 грн. (згідно накладної № 6184495);

8)          22.11.2010 р. –на суму 3573,41 грн. (згідно накладної № 6184507);

9)          22.11.2010 р. –на суму 1413,61 грн. (згідно накладної № 6184601);

10)          25.11.2010 р.  - на суму 1997,42 грн. (згідно накладної № 6186355);

11)          25.11.2010 р.  –на суму 2973,56 грн. (згідно накладної № 6186367);

12)          25.11.2010 р.  –на суму 2029,06 грн. (згідно накладної № 6186430);

13)          25.11.2010 р.  –на суму 1639,14 грн. (згідно накладної № 6186477);

14)          25.11.2010 р.  –на суму 119,4 грн. (згідно накладної № 6186478);

15)          25.11.2010 р.  –на суму 1715,34 грн. (згідно накладної № 6186488);

16)          25.11.2010 р.  –на суму 27,84 грн. (згідно накладної № 6186489);

17)          29.11.2010 р.  –на суму 2878,45 грн. (згідно накладної № 6187122);

18)          29.11.2010 р.  –на суму 61,2 грн. (згідно накладної № 6187123);

19)          29.11.2010 р.  –на суму 3015,17 грн. (згідно накладної № 6187124);

20)          29.11.2010 р.  –на суму 30,6 грн. (згідно накладної № 6187125);

21)          29.11.2010 р.  –на суму 1506,92 грн. (згідно накладної № 6187128);

22)          29.11.2010 р.  –на суму 40,8 грн. (згідно накладної № 6187129);

23)          29.11.2010 р.  –на суму 2056,55 грн. (згідно накладної № 6187135);

24)          29.11.2010 р.  –на суму 30,6 грн. (згідно накладної № 6187136);

25)          29.11.2010 р.  –на суму 2308,63 грн. (згідно накладної № 6187145);

26)          29.11.2010 р.  –на суму 70,08 грн. (згідно накладної № 6187146);

27)          29.11.2010 р.  –на суму 1118,84 грн. (згідно накладної № 6187886);

28)          01.12.2010 р.  –на суму 2693,18 грн. (згідно накладної № 6188502);

29)          01.12.2010 р.  –на суму 1981,26 грн. (згідно накладної № 6188505);

30)          01.12.2010 р.  –на суму 1464,79 грн. (згідно накладної № 6188510);

31)          01.12.2010 р.  –на суму 1650,99 грн. (згідно накладної № 6188530);

32)          01.12.2010 р.  –на суму 1191,76 грн. (згідно накладної № 6188531);

33)          01.12.2010 р.  –на суму 2009,28 грн. (згідно накладної № 6188910);

34)          02.12.2010 р. –на суму 2271,79 грн. (згідно накладної № 6189200);

35)          02.12.2010 р. –на суму 30,78 грн. (згідно накладної №. 6189201);

36)          02.12.2010 р. –на суму 2265,74 грн. (згідно накладної № 6189202);

37)          03.12.2010 р. –на суму 1063,65 грн. (згідно накладної № 6189956);

38)          03.12.2010 р. –на суму 2646,79 грн. (згідно накладної № 6189957);

39)          03.12.2010 р. –на суму 1423,73 грн. (згідно накладної № 6189982);

40)          06.12.2010 р. –на суму 4849,05 грн. (згідно накладної № 6190461);

41)          06.12.2010 р. –на суму 2201,37 грн. (згідно накладної № 6190464);

42)          06.12.2010 р. –на суму 3531,01 грн. (згідно накладної № 6190465);

43)          06.12.2010 р. –на суму 2059,53 грн. (згідно накладної № 6190466);

44)          10.12.2010 р.  –на суму 4974,6 грн. (згідно накладної № 6193176);

45)          15.12.2010 р.  –на суму 1407,9 грн. (згідно накладної № 6195207);

46)          15.12.2010 р.  –на суму 41,16 грн. (згідно накладної № 6195208);

47)          15.12.2010 р.  –на суму 1958,87 грн. (згідно накладної № 6195221);

48)          15.12.2010 р.  –на суму 41,16 грн. (згідно накладної № 6195222);

49)          15.12.2010 р.  –на суму 1841,99 грн. (згідно накладної № 6195225);

50)          15.12.2010 р.  –на суму 1125,72 грн. (згідно накладної № 6195226);

51)          15.12.2010 р.  –на суму 1918,6 грн. (згідно накладної № 6195687);

52)          15.12.2010 р.  –на суму 2887,08 грн. (згідно накладної № 6195733);

53)          15.12.2010 р. –на суму 41,16 грн. (згідно накладної № 6195734).

Так, позивач стверджує, що термін оплати товару зазначений в кожній з накладних, проте відповідачем оплата по зазначеним накладним здійснена не була. Відтак, станом на 25.01.2011 р. сума боргу становить 91 622,86 грн.

Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України та п. 5.1 договору № 356 від 18.02.2010 р., позивач вказує, що за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу три проценти річних від простроченої суми, які на момент звернення до суду складають 286,75 грн., а також відшкодувати збитки з урахуванням індексу інфляції в сумі 1117,00 грн.

Також позивач зазначає, що згідно п. 5.2 вказаного договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець - ТОВ „Авіцена”  сплачує постачальнику - ТОВ „Вента.ЛТД” пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, яка на момент звернення до суду складає 1 481,55 грн.

До того ж, як вказує позивач, відповідно до п. 5.1. договору за прострочення більш ніж 30 календарних днів, покупець –ТОВ „Авіцена” додатково на вимогу постачальника - ТОВ „Вента.ЛТД” оплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару, який на момент звернення до суду складає 3 039,24 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-561-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача (торгове обладнання та товар в обігу), оскільки у позивача є всі підстави вважати, що відповідач має намір відчужити належне йому майно. За результатами розгляду вказаного клопотання суд, порадившись на місці, ухвалив: відмовити у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача (торгове обладнання та товар в обігу), виходячи з наступного. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, оцінюючи ймовірність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, суд дійшов висновку про відсутність зв'язку між заявленими позивачем до застосування заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Зокрема, предметом позову є стягнення суми боргу, тоді як позивач просив суд накласти арешт на майно. В свою чергу це свідчить про неадекватність вказаних заходів забезпечення позову.

Відповідач відзив на позов не надав, проте представник відповідача в засіданні суду проти позовних вимог заперечував.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

18 лютого 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вента.ЛТД” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Авіцена” (покупець) був укладений договір поставки товару № 356, згідно п. 1.1. якого позивач як постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність відповідача лікарські препарати та медичні товари, передбачені даним договором, а відповідач як покупець зобов'язується приймати вищевказаний товар і вчасно оплачувати його на умовах, передбачених даним договором.

Асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються у специфікаціях чи в накладних, що складаються на кожну партію товару і є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Вартість кожної партії товару є твердою і зміні не підлягає. Ціна на товар, переданий за даним договором, визначається без урахування вартості тари і упаковки.       

Відповідно до п. 1.4. вказаного договору загальна ціна договору визначається сумою всіх товарів, отриманих за накладними і орієнтовано складає 2 000 000 грн.

П. 2.4 договору передбачено, що якість та комплектність товару перевіряється покупцем у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7 (з доповнен. та змін).

За п. 2.5 договору приймання продукції за кількістю здійснюється у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6 (зі змін. та доповнен.)

Згідно п. 3.1 договору поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника окремими партіями після складання та узгодження заявки. Заявка узгоджується сторонами по телефону, факсу або в іншій формі.

В силу п. 3.2 договору сторони використовують до даного договору умови DDP (доставка товару в пункт, вказаний покупцем), згідно Міжнародних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, які застосовуються з врахуванням внутрішньодержавного характеру даного договору.

П. 4.1. договору визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у даному договорі.

Згідно п. 4.2. договору термін оплати покупцем кожного конкретного постачання постачальник вказує у відповідній накладній, при цьому перебіг терміну оплати починається з першого дня дати відвантаження товару. У випадку, якщо постачальником в накладній не зазначений конкретний термін чи дата оплати, оплата покупцем повинна збути здійснена в повному обсязі в термін, не більш 10 календарних днів з дати відвантаження товару. У випадку наявності у покупця заборгованості за товар по двом або більше накладним, всі платежі, що покупець перераховує постачальнику, перераховуються насамперед в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення платежу, вказаному у платіжному документі.

У відповідності до п. 4.3. договору розрахунок за поставлений товар вважається здійсненим покупцем після надходження в повному обсязі коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вказує позивач та як з'ясовано судом, на виконання вищевказаного договору поставки позивачем у період з 19.11.2010 р. по 15.12.2010 р. було поставлено відповідачу наступний товар:

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6183038 від 19.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 1691,23 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної №№ 6183041 від 19.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 1984,36 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6184435 від 22.11.2010 р.  було поставлено товар  на суму 2361,85 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6184436 від 22.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 38,34 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6184437 від 22.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 3582,77 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6184494 від 22.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 4439,6 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6184495 від 22.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 805,5 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6184507 від 22.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 3573,41 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6184601 від 22.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 1413,61 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6186355 від 25.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 1997,42 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6186367 від 25.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 2973,56 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6186430 від 25.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 2029,06 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6186477 від 25.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 1639,14 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6186478 від 25.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 119,4 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6186488 від 25.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 1715,34 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6186489 від 25.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 27,84 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6187122 від 29.11.2010 р. було поставлено товар  на суму 2878,45 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6187123 від 29.11.2010 р. було поставлено товар на суму 61,2 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6187124 від 29.11.2010 р. було поставлено товар на суму 3015,17 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6187125 від 29.11.2010 р. було поставлено товар на суму 30,6 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6187128 від 29.11.2010 р. було поставлено товар на суму 1506,92 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6187129 від 29.11.2010 р. було поставлено товар на суму 40,8 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6187135 від 29.11.2010 р. було поставлено товар на суму 2056,55 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6187136 від 29.11.2010 р. було поставлено товар на суму 30,6 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6187145 від 29.11.2010 р. було поставлено товар на суму 2308,63 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6187146 від 29.11.2010 р. було поставлено товар на суму 70,08 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6187886 від 29.11.2010 р. було поставлено товар на суму 1118,84 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6188502 від 01.12.2010 р. було поставлено товар на суму 2693,18 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6188505 від 01.12.2010 р. було поставлено  товар на суму 1981,26 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6188510 від 01.12.2010 р. було поставлено товар на суму 1464,79 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6188530 від 01.12.2010 р. було поставлено товар на суму 1650,99 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6188531 від 01.12.2010 р. було поставлено товар на суму 1191,76 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6188910 від 01.12.2010 р. було поставлено товар на суму 2009,28 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6189200 від 02.12.2010 р. було поставлено товар на суму 2271,79 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6189201 від 02.12.2010 р. було поставлено товар на суму 30,78 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6189202 від 02.12.2010 р. було поставлено товар на суму 2265,74 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6189956 від 03.12.2010 р. було поставлено товар на суму 1063,65 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6189957 від 03.12.2010 р. було поставлено товар на суму 2646,79 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6189982 від 03.12.2010 р. було поставлено товар на суму 1423,73 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6190461 від 06.12.2010 р. було поставлено товар на суму 4849,05 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6190464 від 06.12.2010 р. було поставлено товар на суму 2201,37 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6190465 від 06.12.2010 р. було поставлено товар на суму 3531,01 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6190466 від 06.12.2010 р. було поставлено товар на суму 2059,53 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6193176 від10.12.2010 р. було поставлено товар на суму 4974,6 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6195207 від15.12.2010 р. було поставлено товар на суму 1407,9 грн.

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6195208 від 15.12.2010 р. було поставлено товар на суму на суму 41,16 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6195221 від15.12.2010 р. було поставлено товар на суму 1958,87 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6195222 від15.12.2010 р. було поставлено товар на суму 41,16 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6195225 від 15.12.2010 р. було поставлено товар на суму 1841,99 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6195226 від 15.12.2010 р. було поставлено товар на суму 1125,72 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6195687 від 15.12.2010 р. було поставлено товар на суму 1918,6 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6195733 від 15.12.2010 р. було поставлено товар на суму 2887,08 грн.;

­          згідно товарно-транспортної накладної № 6195734 від 15.12.2010 р. було поставлено товар на суму 41,16 грн.

При цьому слід зазначити, що поставлену позивачем продукцію відповідачем було отримано через уповноважену особу –Мошул Т.В., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія довіреності на отримання матеріальних цінностей та вбачається з підпису вказаної особи на вищевказаних товарно-транспортних накладних.

Під час розгляду справи в засіданні суду представник відповідача підтвердив факт отримання ним товару за вказаними товарно-транспортними накладними, проте зазначив, що підписи на накладних не співпадають, тому виникають сумніви щодо особи, яка отримувала товар, та щодо обсягу отриманого товару. У зв'язку з цим представник відповідача заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Однак, суд, порадившись на місці, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення почеркознавчої експертизи по справі з огляду на таке.

Так, господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань (ст. 41 ГПК України).

Як зазначається у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" від 30.05.1997 року, неприпустимо призначати судову експертизу у випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, також неприпустимим є порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.

У пункті 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання призначення судових експертиз" від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 вказується на те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вже зазначалось, в матеріалах справи наявні:

-          укладений між сторонами по справі договір поставки від 18.02.2010 р., який є дійсним та відповідно має виконуватись сторонами;

- товарно-транспортні накладні, які є первинними обліковими документами, що підтверджують факт поставки позивачем товару, що не спростовано відповідачем, а навпаки підтверджено факт отримання товару.

Крім того, сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків, яким також підтверджується поставка позивачем певного товару на певну суму, номенклатура та вартість яких співпадають з товарно-транспортними накладними.

Відтак, суд не вбачає підстав для проведення почеркознавчої експертизи, оскільки дані, що входять до предмета доказування, встановлені судом.     

Між тим, як з'ясовано судом та не спростовано сторонами, загальна сума поставленого товару за вищевказаним товарно-транспортними накладними, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, складає 93083,21 грн., а не 91622,86 грн., як стверджує позивач у позові. До того ж слід зазначити, що факт здійснення позивачем поставки товару за вищевказаними товарно-транспортними  накладними в рамках укладеного між сторонами договору поставки від 18.02.2010 р. відповідачем не оспорювалось в ході розгляду справи.     

В свою чергу за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до оформленої накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, як вказує позивач, вартість поставленого позивачем товару не було сплачено відповідачем взагалі, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товару. При цьому позивач стверджує, що сума заборгованості складає 91622,86 грн., тоді як сума поставленого товару складає 93083,21 грн., та докази будь-якої сплати відповідачем поставленої продукції в матеріалах справи відсутні і сторонами до суду не надавались. Більш того згідно копії наявного в матеріалах справи акта звірки між позивачем та відповідачем за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. (а.с. 22 т. 2, зворотній бік) сума боргу відповідача складає 92727,19 грн., що підтверджено з боку відповідача головним бухгалтером.   

Разом з тим вищенаведене обставини свідчать про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем.    

Заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості в розмірі 91622,86 грн. відповідач не оспорив, доказів її погашення відповідач не надав та в матеріалах справи такі докази відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором поставки відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в розмірі 91622,86 грн. При цьому оскільки заявлена до стягнення сума боргу є меншою, ніж випливає з матеріалів справи (за товарно-транспортними накладними - 93083,21 грн., за актом звірки, що визнана відповідачем -  92727,19 грн.), та огляду на те, що суд не може виходити за межи позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума, що заявлена позивачем до стягнення. Адже за приписами п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, лише у разі наявності про це клопотання заінтересованої сторони. Так, в процесі розгляду позивачем не уточнювались та не змінювались позовні вимоги, також клопотання про застосування п. 2 ст. 83 ГПК позивачем не заявлялось.  

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як визначено п. 5.1 договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує три відсотки річних з простроченої суми. Якщо порушення строків оплати триває більш ніж 30 календарних днів, покупець додатково на вимогу постачальника оплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен випадок такого порушення.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як випливає зі змісту договору, кінцевий строк для здійснення відповідачем оплати отриманого товару, встановлюється в кожній товарно-транспортній накладній, що вбачається з товарно-транспортних накладних.  

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних, оригінали яких надавались суду для огляду, судом встановлено, що з боку відповідача було допущено  прострочення виконання зобов'язання з оплати товару.

Враховуючи вищезазначене, на думку суду, позивачем правомірно було нараховано відповідачу пеню, починаючи з 03.12.2010 р. Так, згідно здійсненого позивачем розрахунку пені (а.с. 11 т. 1) сума пені складає 1481,55 грн. Вказаний розрахунок відповідач не оспорив, проте суд, дослідивши вказаний розрахунок, виявив арифметичну помилку при зазначенні позивачем у цьому розрахунку загального розміру пені. Зокрема, позивач, підсумовуючи суми пені по кожній товарно-транспортній накладній, вказав загальну суму пені в розмірі 1481,55 грн., тоді як за підсумками пені по кожній товарно-транспортній накладній загальна сума пені складає 987,66 грн. За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 987,69  грн.      

Також суд вважає цілком правомірним нарахування відповідачу штрафу у розмірі 10% від  вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен випадок такого порушення, що за вірним розрахунком позивача (а.с. 12 т. 1) становить 3039,24 грн. Адже за приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

До того ж згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних витрат. Щодо порядку здійснення розрахунку суми інфляційних суд зазначає, що при здійсненні розрахунку інфляційних мають враховуватися рекомендації щодо порядку розрахунку інфляційних, які надані Верховним Судом України в листі від 03.04.1997 р. № 62-97 „Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.  Так, згідно вказаних рекомендацій індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць, тому сума боргу за період з 01 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 число відповідного місяця, то розрахунок інфляційних здійснюється з наступного місяця.           

Як вбачається  з наданого позивачем до позовної заяви розрахунку індексу інфляції (а.с. 10  т. 1), при здійсненні розрахунку інфляційних втрат на суму боргу за період з 03.12.2010 р. по 29.12.2010 р. по кожній товарно-транспортній накладній позивачем був врахований індекс інфляції за грудень 2010 року, який за даними Державного комітету статистики України склав 100,8%. Між тим враховуючи вищевказані рекомендації Верховного Суду України, суд вважає неправильним здійснений позивачем розрахунок інфляційних із застосуванням індексу інфляції за грудень 2010 року на суму боргу, що виникла з 16.12.2010 р. (за товарно-транспортними накладними, за якими поставка товару була здійснена починаючи з 02.12.2010 р.). Адже у такому разі інфляційні можуть нараховуватися із застосуванням індексу інфляції, що мав місце у наступному місяці, тобто у січні 20111 р. Але таких вимог позивачем не було заявлено.  

Отже, з урахуванням вищенаведеного, сума інфляційних втрат позивача, що підлягає стягненню з відповідача, складає 436,00 грн., виходячи із суми боргу за період з 03.12.2010 р. по 15.12.2010 р. по товарно-транспортним накладним від 19.11.2010 р.-01.12.2010 р.    

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що ні законом, ні договором поставки не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу 3% річних на суму заборгованості по кожній товарно-транспортній накладній, оскільки прострочка відповідача щодо оплати отриманого товару дійсно мала місце. Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 9 т. 1), суд вважає, що позивач здійснив правильний розрахунок річних, проте позивачем було допущено помилку при зазначенні загальної суми 3% річних. Так, у здійсненому позивачем розрахунку 3% річних вказано, що загальний розмір 3% річних складає 3039,24 грн., тоді як в описовій та прохальній частинах позову позивач вказує суму 3% річних в розмірі 286,75 грн., хоча за підсумками річних по кожній товарно-транспортній накладній загальна сума річних складає 191,16 грн. Відтак, з огляду на існування у відповідача заборгованості по договору поставки у відповідні періоди, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3% річних від простроченої суми в розмірі 191,16 грн.   

Таким чином, враховуючи усе вищенаведене, загальна сума заборгованості відповідача за договором поставки від 18.02.2010 р., що підлягає стягненню на користь позивача, становить 96276,92 грн. (91622,86 грн. + 987,66 грн. + 3039,24 грн. + 436,00 грн. + 191,16 грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ  „Вента.ЛТД” обґрунтовані частково, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи з заявленої позивачем до стягнення суми боргу.

Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Вента.ЛТД” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіцена” про стягнення 97 547,40 грн. задовольнити у повному обсязі.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіцена” (65065, м. Одеса,   вул. Варненська, буд. 6, оф. 1; код ЄДРПОУ 25046204; п/р 26003251354200 в АКБ „Укрсиббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вента.ЛТД” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Селянський узвіз, 3а; код ЄДРПОУ 21947206; п/р 26008900697017 в ДФ ПУМБ, МФО 305813) заборгованість за основним боргом 91 622/дев'яносто одна тисяча шістсот двадцять дві/грн. 86 коп., 3% річних в розмірі 286/двісті вісімдесят шість/грн. 75 коп., інфляційні в розмірі 1117/одна тисяча сто сімнадцять/грн. 00 коп., пеню у розмірі 1481/одна тисяча чотириста вісімдесят одна/грн. 55 коп., штраф у розмірі 3039/три тисячі тридцять дев'ять/грн.24 коп., витрати по держмиту у розмірі 975/дев'ятсот сімдесят п'ять/грн. 48 коп., витрати на оплату  ІТЗ судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн.  

Рішення господарського суду може бути оскаржене протягом 10 днів з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

                         Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2011 р.