Постанова

від 27.03.2008 по справі 9/201-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/201-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 березня 2008 р.                                                                                    № 9/201-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –суддіДерепи В.І.

суддів :Грека Б.М. –(доповідача у справі)Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиУправління майна комунальної власності Сумської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний гіпермаркет"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.08

у справі№ 9/201-07

господарського судуСумської області

за позовомУправління майна комунальної власності Сумської міської ради

доКолективного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-перукарня "Чародійка"

третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний гіпермаркет"

провиселення та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників від:

позивача Клименко Ю.М. (дов. від 19.10.07)

третя особаКлецький А.А. (дов. від 20.03.08)

В С Т А Н О В И В :

Управління майна комунальної власності Сумської міської ради звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про виселення Колективного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-перукарня "Чародійка" з нежитлового приміщення площею 436,4 кв.м, що знаходиться за адресою: 40014, м. Суми, вул. Червона площа, буд. 2 (перший поверх), зобов'язання відповідача передати управлінню майна комунальної власності по акту приймання-передачі це нежитлове приміщення.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15 серпня 2007 року (суддя Гудим В.Д.) позов задоволено. Клопотання Колективного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Салон-перукарня „Чародійка" про зупинення провадження по справі відхилено. Виселено КП у формі ТОВ „Салон-перукарня „Чародійка" з нежитлового приміщення площею 436,4 кв.м, що знаходиться за адресою: 40014, м. Суми, вул. Червона площа, буд. 2 (перший поверх). Зобов'язано відповідача передати управлінню майна комунальної власності по акту приймання-передачі це нежитлове приміщення у трьохденний строк з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. З відповідача на користь позивача стягнуто 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Приймаючи це рішення, суд виходив з того, що сторони договору шляхом обміну листами уклали в письмовій формі правочин, предметом якого є закінчення дії Договору оренди № ФМ-392  від 31.10.96 та вираження двостороннього наміру вчинити дії щодо прийняття-передачі об'єкту оренди, у зв'язку з чим вказаний Договір оренди припинив свою дію з 06.11.06. Відповідно до п. 3.211 Договору оренди № ФМ-392 орендар зобов'язаний по закінченню строку дії договору повернути орендодавцеві об'єкт у стані придатному для подальшої експлуатації (з урахуванням змін у його стані та зношення). З наведених підстав, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

За результатом апеляційного перегляду справи Харківський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Шепітько І.І., суддів: Бондаренка В.П., Лакізи В.В.) 24.01.08 прийняв постанову, якою рішення місцевого суду скасував, в позові відмовив. Постанова мотивована тим, що позивач не є належним.

Не погоджуючись з постановою, позивач та третя особа звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вказуючи на невідповідність постанови матеріалам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи як встановлено в судових актах 31 жовтня 1996 року між Відділом комунального майна виконавчого комітету Сумської міської Ради (орендодавець) та КП у формі ТОВ "Салон-Перукарня "Чародійка" (орендар) укладено Договір оренди № ФМ-392. Відповідно до п.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. Червона площа, 2 для розміщення службових приміщень та перукарні, право на оренду яких орендар одержав на підставі рішення виконкому Сумської міської ради № 341 від 16.07.96.

У зв'язку з необхідністю приведення договору в оренду у відповідність до чинного законодавства та відповідно до розпорядження міського голови м.Суми № 902-Р від 19.11.06 сторони 25.11.02 внесли Зміни №2 до Договору оренди № ФМ-392, зазначивши, що орендодавцем приміщення є Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради, а орендарем - КП у формі ТОВ "Салон-Перукарня "Чародійка". Відповідно до п.2.1  Змін №2  від 25.11.02 до Договору оренди № ФМ-392 об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 436,4 кв. м. Згідно п. 7.1. строк дії Договору оренди встановлено на десять років з 31.10.96  до 31.10.06.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного так комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Із змін №2 від 25.11.02 до Договору оренди нерухомого майна № ФМ-392 від 31.10.96 вбачається, що орендодавцем приміщення є Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 06.10.06 № 1160/01-62 про закінчення строку дії договору оренди, намір не продовжувати його дію на новий строк та вимогою про передання орендодавцеві за актом приймання-передачі об'єкту оренди. 06.11.06 на адресу позивача від відповідача надійшов лист від 06.11.06 р. № 62 з проханням прийняти орендоване приміщення за актом приймання-передачі.

Відповідач надіслав на адресу позивача листа від 27.11.06 № 8 про відкликання свого листа від 06.11.06 № 62 та продовження дії вищевказаного договору оренди на той же строк та на тих же умовах.  Проте суд не прийняв до уваги лист відповідача, оскільки сторони шляхом обміну листами уклали в письмовій формі правочин, предметом якого є закінчення дії договору оренди від 31.10.96  № М-392 та вираження двостороннього наміру вчинити дії щодо прийняття-передачі об'єкту оренди, тому з 06.11.06 вказаний договір оренди перестав існувати.

Враховуючи, що відповідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного так комунального майна" у разі закінчення строку дії договору оренди, та відмови від його продовження він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди; відповідно п. 3.211 вищевказаного договору оренди орендар зобов'язаний по закінченню строку дії договору повернути орендодавцеві об'єкт у стані придатному для подальшої експлуатації про що оформлюється акт приймання-передачі, складений за участю представників сторін договору, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо виселення. Втім, з цією думкою не погодився апеляційний суд, який зазначив, що орендодавцем по Договору оренди нерухомого майна

№ ФМ-392 від 31 жовтня 1996 року є Департамент комунальної власності Сумської міської ради, як правонаступник Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради, а позов про виселення подано неналежним позивачем, тому він не підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за потрібне підтримати правову позицію місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд зазначив, що Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради, управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради  реорганізовано у Департамент комунальної власності Сумської міської ради. Разом з тим, апеляційний суд не прийняв до уваги, що рішенням Сумської міської ради від 30.03.05 вирішено ліквідувати Департамент комунальної власності та приватизації Сумської міської ради та з цієї дати передати його повноваження Управлінню комунального майна та приватизації Сумської міської ради. Сам по собі той факт, що Департамент комунальної власності та приватизації Сумської міської ради не виключений з державного реєстру не свідчить про те, що він на момент подання позову мав повноваження по управлінню комунальним майном. Водночас, позивач мав такі повноваження, що вбачається з Положення про Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 27.04.05 та Положення про Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, затвердженої рішенням від 27.12.06

№ 333-МР (п.1.2, 1.7, 2.5). Таким чином, належним позивачем є саме Управління майна комунальної власності Сумської міської ради.

Встановлені місцевим господарським судом обставини справи щодо закінчення дії договору оренди від 31.10.96  № М-392 та вираження двостороннього наміру вчинити дії щодо прийняття-передачі об'єкту оренди, тому з 06.11.06 вказаний договір оренди перестав існувати, апеляційним судом не спростовані.

Враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного так комунального майна" у разі закінчення строку дії договору оренди, та відмови від його продовження він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди; відповідно п. 3.211 вищевказаного договору оренди орендар зобов'язаний по закінченню строку дії договору повернути орендодавцеві об'єкт у стані придатному для подальшої експлуатації про що оформлюється акт приймання-передачі, складений за участю представників сторін договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо виселення.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що постанова Харківського апеляційного господарського суду не підписана суддею Лакізою В.В. (а.с.121, т.2), що відповідно до п.4 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу, є безумовною підставою для скасування судового акту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний гіпермаркет" задовольнити, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.08 скасувати, рішення господарського суду Сумської області від 15.08.07 у справі № 9/201-07 залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

Судді                                                                                                    Б. Грек

                                                                                                    Л. Стратієнко