Постанова

від 26.03.2008 по справі 17/550-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17/550-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 березня 2008 р.                                                                                    № 17/550-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства агрофірми "Коровинці"

на рішеннявід 21.01.08

у справі№17/550-07

господарського судуСумської області

за позовомпрокурора Недригайлівського району в інтересах держави в особі Недригайлівської районної державної адміністрації

доПриватного підприємства агрофірми "Коровинці"

третя особаКоровинська сільська рада

пророзірвання договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін

від позивача:Семесенко І.М., дов.

від відповідача:у засідання не прибули

від третьої особи:у засідання не прибули

від ГПУ:Івченко О.А., посв.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Недригайлівського району звернувся до господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Недригайлівської районної державної адміністрації до Приватного підприємства агрофірми "Коровинці" за участю в якості третьої особи Коровинської сільської ради про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки від 02.01.04 та зобов'язання відповідача повернути позивачеві земельну ділянку.

Заявою №505/1/24 від 25.12.07 прокурор змінив свої позовні вимоги, виклавши їх наступним чином: визнати нечинним договір оренди землі від 01.01.04, укладений між позивачем та відповідачем, та зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку позивачеві.

Позов мотивовано тим, що спірний договір оренди не набрав чинності, оскільки відповідач ухиляється від його державної реєстрації, але приступив до використання відповідної земельної ділянки.

Відповідач проти позову заперечив, заявивши клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір підвідомчий адміністративним судам.

Рішенням від 21.01.08 господарський суд Сумської області (суддя Коваленко О.В.) позов задовольнив частково, зобов'язавши відповідача повернути позивачеві земельну ділянку загальною площею 95,6 га, яка знаходиться на території Коровинської сільської ради, а в решті позову відмовив.

Рішення мотивовано встановленням обставин незаконного користування відповідачем спірною земельною ділянкою за відсутності зареєстрованого в установленому законом порядку договору оренди. Такий договір, за висновком суду не є укладеним, а тому не може бути визнаний нечинним.

Ухвалою від 13.03.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована недослідженням судом першої інстанції обставин здійснення (чи не здійснення) заходів, спрямованих на забезпечення державної реєстрації спірного договору оренди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 95,6 га, яка знаходиться на території Коровинської сільської ради.

Звертаючись з позовом у справі, прокурор заявив вимоги про визнання цього договору нечинним, у зв'язку з ухиленням відповідача від його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом. Вказана норма не передбачає визнання договору нечинним, а лише –визнання правочину недійсним.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З аналізу цієї норми вбачається, що визнати недійсним можна лише вчинений правочин.

В силу ж ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом; такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Обов'язковість державної реєстрації договору оренди земельної ділянки передбачено ст. 126 ЗК України та ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі". Відповідно до п. 5 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ №2073 від 25.12.98, для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) має подати до відповідного державного органу земельних ресурсів пакет документів.

Суд першої інстанції встановив обставин нездійснення на момент розгляду спору державної реєстрації спірного договору оренди. З огляду на таке слід погодитись з висновком про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки спірний договір не є укладеним (вчиненим) в розумінні ст.ст. 210, 640 ЦК України.

Разом з тим, прокурор заявив вимоги про зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Один із способів захисту прав на земельні ділянки передбачений ст. 212 ЗК України, згідно з якою самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

В силу ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Обставини використання відповідачем спірної земельної ділянки без дотримання вимог вищевказаної норми встановлені судом першої інстанції на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13.03.06 та приписів №17 від 13.03.06 і №33 від 30.03.06, якими позивач неодноразово зобов'язувався вжити заходів з реєстрації спірного договору оренди.

При розгляді справи судом першої інстанції та при зверненні з касаційною скаргою відповідач жодним чином не спростував вищевказані обставини щодо користування ним спірною земельною ділянкою без правоустановчих документів.

З огляду на таке судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову про зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачеві, який здійснює повноваження власника у спірних правовідносинах.

В касаційній скарзі відповідач посилається на недослідження судом першої інстанції обставин щодо здійснення заходів, спрямованих на забезпечення державної реєстрації спірного договору оренди. Такі доводи не підлягають прийняттю до уваги, оскільки не спростовують факту відсутності у відповідача на момент вирішення даного спору передбачених ст. 126 ЗК України правоустановчих документів на спірну земельну ділянку, а відтак і підстав приступати до її використання. Обставини ж невиконання певними особами покладених на них повноважень щодо державної реєстрації договору оренди та порушення у зв'язку з цим прав позивача не є предметом даного спору. Проте позивач не позбавлений права на їх захист у встановленому законом порядку.

Виходячи з викладеного судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Сумської області від 21.01.08 у справі №17/550-07 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький